ОАС м. Києва скасовано розпорядження КМДА щодо встановлення тарифів на утримання будинків та прибудинкової території як необґрунтоване та дискримінаційне (ОАС м. Києва № 826/8441/17 від 06.07.2018)

Фабула судового акту: Майже рік Окружний адміністративний суд м. Києва розглядав позов громадської організації до Київської міської державної адміністрації та обслуговуючих компаній, які є третіми особами про про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у затвердженні тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, без дотримання встановленого порядку; про визнання протиправним та скасування розпорядження № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що вказаним розпорядженням встановлено тарифи та структуру тарифів по кожному з 1442 будинків окремо, які обслуговують 10 комунальних підприємств (треті особи у справі), для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. При цьому, на думку позивача розпорядження прийнято поза межами повноважень відповідача та у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, всупереч принципам ціноутворення у сфері цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Одночасно вказане розпорядження не містить економічні обґрунтування, у зв'язку з чим неможливо встановити природу походження встановлених тарифів, а також відповідність отримуваних послуг їх фактичній наявності, кількості та якості, а крім того оскаржуване розпорядження не містить посилань на необхідність коригування чинних тарифів на житлово-комунальні послуги, як передбачено частиною десятою статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім цього, розподіл цін та тарифів в залежності від дати їх оплати споживачами (до 20 числа місяця та після) не передбачено жодним законом України, а у розпорядженні не наведено пояснень щодо застосованого підходу до утворення цін та тарифів, у зв'язку з чим оскаржуване розпорядження суперечить статті 19 Конституції України.

Розглядаючи зазначену позовну заяву суд вказав, що згідно Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 при розрахунку майже усіх складових тарифу у формулах застосовуються ті або інші площі (загальні житлові та нежитлові приміщення, підвали, прибудинкові площі, тощо).

Отже, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає, що якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та не відкориговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду.

Наведене свідчить про те, що наявність технічних паспортів на будинки та інших відповідних документів на прибудинкові території є обов'язковою умовою при формуванні тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Проте, КМДА суду такі технічні паспорті було надано лише на частину будинків, на інші ж надано експлікації прибирання.

Окрім цього судом було звернуто увагу на те, що вказані технічні паспорти було виготовлено ще за часів Радянського Союзу та відповідні корегування до них дотепер не внесено.

Одночасно встановлення розміру тарифів проводиться лише на підставі технічних паспортів. Інших альтернативних способів, у тому числі складання експлікацій схем прибирання, Порядком не передбачено.

Згідно статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендаторів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Суд зазначає, що упродовж розгляду справи відповідачем не надано містобудівної та землевпорядної документації на жоден з будинків, для яких затверджено тариф оскаржуваним розпорядженням від 06 червня 2017 року, а надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків, при цьому акти щодо таких обмірів відсутні.

Зазначене дає підстави для висновку, що оскаржуваним розпорядженням відповідача затверджено тарифи, однаково розраховані керуючими компаніями, на підставі непідтвердженої площі таких будинків.

Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

У справах «Пічкур проти України», «Маркін проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що пряма дискримінація – це відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях, що ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати.

Принцип рівноправ'я є також одним із основних у Загальній декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року, в якій зазначено, що всі люди рівні перед законом і мають право, незважаючи ні на що на рівний захист закону.

На думку суду, наявність різниці у тарифах між особами, які сплачують послуги до 20 числа місяця, та після нього, порушує принцип рівноправ'я, покладеного в основу Загальної декларації прав людини, та не відповідає принципу заборони дискримінації, визначеної Конвенцією з прав людини і основоположних свобод.

Аналізуйте судовий акт: ВП ВС: Порушення міською радою процедури підготовки та оприлюднення регуляторного акта, який стосується прав та охоронюваних інтересів позивачів, є підставою для скасування адміністративним судом такого акту (ВП ВС, № 461/8220/13-а, 08.05.18)

СУД: Персональна відповідальність В. Кличка за неналежну організацію роботи КМДА (Окружний адмінсуд м. Києва у справі № 826/8860/16 від 30 жовтня 2017р.)

ВС/КАС: Неприйняття міською радою у визначений законом строк жодного рішення за клопотаннями особи ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим та порушує його конституційні права (ВС/КАС,справа №826/8107/16, 17.04.18)

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2018 року

№ 826/8441/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Спілка власників житла України"

до Виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування розпорядження від 06.06.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Всеукраїнською громадською організацією «Спілка власників житла України» подано позов до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вимогами про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у затвердженні тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, без дотримання встановленого порядку; про визнання протиправним та скасування розпорядження № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним розпорядженням встановлено тарифи та структуру тарифів по кожному з 1442 будинків окремо, які обслуговують 10 комунальних підприємств (треті особи у справі), для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. При цьому, на думку позивача розпорядження прийнято поза межами повноважень відповідача та у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, всупереч принципам ціноутворення у сфері цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Позивач стверджує, що у розпорядженні та у додатках до нього відсутні економічні обґрунтування, у зв'язку з чим неможливо встановити природу походження встановлених тарифів, а також відповідність отримуваних послуг їх фактичній наявності, кількості та якості, а крім того оскаржуване розпорядження не містить посилань на необхідність коригування чинних тарифів на житлово-комунальні послуги, як передбачено частиною десятою статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім цього, розподіл цін та тарифів в залежності від дати їх оплати споживачами (до 20 числа місяця та після) не передбачено жодним законом України, а у розпорядженні не наведено пояснень щодо застосованого підходу до утворення цін та тарифів, у зв'язку з чим оскаржуване розпорядження суперечить статті 19 Конституції України.

Оскільки на відповідача покладено обов'язки щодо затвердження, та, відповідно, перевірки обґрунтованості тарифів, то оскаржуване розпорядження, як стверджує позивач, прийнято з порушенням приписів статей 30 та 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Позивач зазначає також, що інформація про необхідність коригування економічно обґрунтованих витрат на виробництво до відома споживачів не доводилася, на офіційному веб-сайті відповідача або в мережі Інтернет, у друкованих засобах масової інформації, не публікувалася, у зв'язку з чим споживачі житлово-комунальних послуг не мали можливості приймати участь у встановленні цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, як передбачено чинним законодавством.

Відповідачем надано до суду заперечення щодо позовних вимог, з яких вбачається, що приймаючи оскаржуване розпорядження орган місцевого самоврядування діяв на підставі та у межах наданих законом повноважень, процедуру та порядок прийняття розпорядження повністю дотримано, при цьому на запит суду надав витребувані документи, які стосуються процедури та порядку прийняття оскаржуваного розпорядження.

Ухвалою суду від 10 липня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні, яке відбулося 07 вересня 2017 року, 09 листопада 2017 року вирішувалися заяви та клопотання сторін та учасників справи, зокрема щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб, витребування доказів та їх долучення до матеріалів справи.

Крім того, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні 22 лютого 2018 року оголошено перерву для виклику представників усіх сторін для закінчення підготовчого провадження; 05 квітня 2018 року представником третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7 головуючому судді заявлено відвід, та для його розгляду у встановленому кодексом порядку, провадження у справі зупинялося. У задоволенні відводу ухвалою судді Шрамко Ю.Т. від 16 квітня 2018 року відмовлено, провадження у справі поновлено ухвалою суду від 30 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 07 червня 2018 року задоволено клопотання представника третьої особи ОСОБА_6 та роз'єднано в окремі провадження позовні вимоги у справі № 826/8441/17 шляхом виділення в окреме провадження позовних вимог згідно поданої раніше позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 щодо визнання незаконними дій Київської міської державної адміністрації при підготовці та виданні розпорядження № 668 від 06 червня 2017 року, а також його визнання протиправним та скасування з дати видання, зобов'язання КМДА встановити тариф з дотриманням Порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, зобов'язання КМДА подати до суду звіт про виконання, стягнення моральних збитків у сумі 20 000 грн., отриманих внаслідок незаконних дій, що оскаржуються в позові.

У цьому ж судовому засіданні, за згодою усіх присутніх учасників судового засідання, з метою забезпечення можливості дослідження значного обсягу матеріалів справи (525 томів) у якомога стислий строк, суд змінив порядок розгляду та ухвалив про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням пояснень представників сторін та третіх осіб, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.2 п. «а» ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно з частини другої статті14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок №869).

Відповідно до п.2 Порядку №869, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг).

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів.

06 червня 2017 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято оскаржуване розпорядження №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, керуючими компаніями з обслуговування житлового фонду по районах міста Києва - третіми особами у справі проведено розрахунки на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на підставі яких оскаржуваним розпорядженням від 06 червня 2017 року затверджено тарифи на відповідні послуги для 8 327 будинків.

Як зазначає відповідач, приймаючи рішення про коригування тарифів, орган місцевого самоврядування виходив з таких об'єктивних, на його думку, вимог:

1) які статті витрат коригуватимуться (електроенергія, заробітна плата, тощо);

2) яких саме послуг стосується коригування (тих, що надаються безпосередньо виконавцем чи тих, що надаються субпідрядником;

3) чи не впливатиме коригуючи частина витрат на витрати, механізм розрахунку яких змінився у зв'язку із внесенням змін до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.

Водночас, з наданих суду складових тарифу, деталізованих звітів та вхідних даних по будинках, щодо яких оскаржуваним розпорядженням затверджено тарифи, вбачається, що вони за своєю формою та змістом є ідентичними.

Зокрема, до складу тарифу включено наступні послуги: прибирання прибудинкової території ручним та механічним способом, прибирання сходових кліток ручним та механічним способом; вивезення побутових відходів, великогабаритних, рідких відходів(збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення); прибирання підвалу, технічних поверхів покрівлі; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем: гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації; дератизація; дезінсекція; обслуговування димових та вентиляційних каналів; технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також за наявності інших будинкових інженерних систем; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинкової території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків; поливання дворів, клумб, газонів; прибирання і вивезення снігу; посипання частини прибудинкової території, призначеної для проїзду та проходу, протиожеледними сумішами; експлуатація номерних знаків на будинках; освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води, енергопостачання ліфтів.

Тобто, у деталізованих звітах щодо складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій наведено безпосередні складові витрат, зокрема одиниці виміру, як-то: кв.м., відсотки, кількість грн. на місяць, тоді як у вхідних даних по будинках, які приймали участь у розрахунках складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій наведені інші характеристики, як-то: термін експлуатації будинку, група будівлі, площа загальна, житлова, нежитлова, тощо.

Крім того, надані до матеріалів справи технічні паспорти будинків наявні лише щодо третини житлових будинків. При цьому виготовлені вони ще за часів Радянського Союзу, жодних коригувань до них не вносилося. Стосовно іншої частини будинків технічні паспорти відсутні, по деяким надані лише довідки, складені начальниками ЖЕД. Будь-яких документів, які б стосувалися прибудинкових територій, матеріали справи не містять, а відносно інших будинків наявні експлікації схем прибирання.

Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій поширюється на суб'єктів господарювання усіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках) визначається Порядком № 869, пунктом 7 якого визначено, що витрати з прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способами) (Впт) визначаються за такою формулою:

Впт=(Вр+Вм):Пз

Вр=Оз+Вф+Н+М+І

Вм=(Ппт х Нпрт) х Вм1,

Де Вр - витрати з прибирання прибудинкової території без залучення спеціалізованих машин (механізмів (ручним способом); Вм - витрати з прибирання прибудинкової території із залученням спеціалізованих машин (механізмів) (механізованим способом); Пз- сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невід кореговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складаних за результатами обмірів житлового фонду); Оз- заробітна плата; Вф - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; Н- накладні витрати; М- матеріальні витрати; І- обов'язкові платежі до бюджету; Ппт - площа прибудинкової території, яка прибирається механізованим способом; Нпрт - норматив (норма) прибирання одиниці площі прибудинкової території спеціалізованими машинами (механізмами); Вм1 - вартість машино-години роботи спеціалізованих машин (механізмів).

Пунктом 8 Порядку № 869 визначено, що витрати з прибирання сходових кліток (ручним та механізованим способом) (Вс) визначаються за такою формулою:

Вс=(Вр+Вм):Пзжн

Вр=Оз+Вф+Н+М+І

Вм=(Пск х Нпрс) х Вм1,

Де Вр - витрати з прибирання сходових кліток без залучення спеціалізованих машин (механізмів) (ручним способом); Вм - витрати з прибирання сходових кліток із залученням спеціалізованих машин (механізмів (механізованим способом); Пзжн - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир )житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), які мають окремі входи безпосередньо на сходові клітки, що влаштовані з урахуванням вимог державних будівельних норм та зазначені у технічних паспортах на житлові приміщення (якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невід кореговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складаних за результатами обмірів житлового фонду); Пск - площа сходових кліток, яка прибирається механізованим способом; Нпрс - норматив (норма) прибирання одиниці площі сходових кліток спеціалізованими машинами (механізмами); Вм1 - вартість машино-години роботи спеціалізованих машин (механізмів).

Відповідно до Порядку № 869 при розрахунку майже усіх складових тарифу у формулах застосовуються ті або інші площі (загальні житлові та нежитлові приміщення, підвали, прибудинкові площі, тощо).

Отже, Порядок № 869 визначає, що якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та не відкориговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду.

Наведене свідчить про те, що наявність технічних паспортів на будинки та інших відповідних документів на прибудинкові території є обов'язковою умовою при формуванні тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Крім того, інших альтернативних способів, у тому числі складання експлікацій схем прибирання, Порядком № 869 не передбачено.

Згідно статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендаторів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Суд зазначає, що упродовж розгляду справи відповідачем не надано містобудівної та землевпорядної документації на жоден з будинків, для яких затверджено тариф оскаржуваним розпорядженням від 06 червня 2017 року, а надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків, при цьому акти щодо таких обмірів відсутні.

Зазначене дає підстави для висновку, що оскаржуваним розпорядженням відповідача затверджено тарифи, однаково розраховані керуючими компаніями, на підставі непідтвердженої площі таких будинків.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Статей 30 та 31 цього ж Закону визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах:

1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;

2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;

3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;

5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;

6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;

7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладних інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем затверджено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, без перевірки їх економічної обґрунтованості та за відсутності визначеної Порядком № 869 документації, тобто без дотримання вимог статей 30, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Стосовно тверджень позивача щодо протиправності положень пункту 1 оскаржуваного розпорядження та графи № 23-26 таблиці, яка є додатком до оскаржуваного розпорядження від 06 червня 2017 року, що стосується здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень відповідача, Порядком № 869 передбачено врахування в тарифах на послуги рентабельності з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини коштів, отриманих як прибуток, на технічне переоснащення підприємств, тому тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формувалися з урахуванням рентабельності у розмірі 12 % та на прохання виконавців послуг, з метою заохочення споживачів щодо своєчасної або авансової сплати за спожиті послуги (до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим тарифи подані із 10% знижкою за рахунок прибутку), оскільки визначати розмір прибутку в тарифах на послуги є повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Водночас, розподіл цін та тарифів в залежності від терміну їх оплати споживачами (до 20 числа чи після такого) не передбачено чинним законодавством України, а крім того відповідачем не обґрунтовано в достатньому та переконливому обсязі необхідності застосування такого підходу до утворення цін та тарифів, не доведено його економічної доцільності.

У цьому ж зв'язку суд зазначає, що відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

У справах «Пічкур проти України», «Маркін проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що пряма дискримінація - це відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях, що ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати.

Принцип рівноправ'я є також одним із основних у Загальній декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року, в якій зазначено, що всі люди рівні перед законом і мають право, незважаючи ні на що на рівний захист закону.

На думку суду, наявність різниці у тарифах між особами, які сплачують послуги до 20 числа місяця, та після нього, порушує принцип рівноправ'я, покладеного в основу Загальної декларації прав людини, та не відповідає принципу заборони дискримінації, визначеної Конвенцією з прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи справу, суд у тому числі перевіряє дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме щодо: чи прийняте оскаржуване розпорядження від 06 червня 2017 року: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

У цьому зв'язку з суд вважає, що у межах вирішення даної справи судом повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності.

Водночас, розглядаючи позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у затвердженні тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, без дотримання встановленого порядку, суд прийшов до висновку, що позивач у зазначеній частині обрав невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки у прийнятті оскаржуваного розпорядження навпаки вбачаються дії, а не бездіяльність (пасивна поведінка) органу місцевого самоврядування, при цьому суд не вважає можливим застосування іншого способу захисту права позивача, оскільки такий захист позивача забезпечує інша частина позовних вимог, яку суд задовольняє.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 200 грн., що підтверджується квитанцією № 1ВМ860855 від 04 липня 2017 року.

Оскільки розмір судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру відповідно до Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позову до суду) складав 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що складав станом на день подачі позову до суду 1 624 грн., то саме таку суму суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації «Спілка власників житла України» (01010, м. Київ, вулиця Лаврська будинок 6, код: 35141587) до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код 00022527) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування розпорядження.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Присудити на користь Всеукраїнської громадської організації «Спілка власників житла України» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 1 624,00 грн. (одна тисяча шістсот двадцять чотири грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя