Справа «Суслов проти України» (Заява № 46298/19) | від 06.10.2022:

Справа «Суслов проти України» (Заява № 46298/19)

У текст рішення 08 грудня 2022 року було внесено зміни
відповідно до правила 81 Регламенту Суду

СТРАСБУРГ
06 жовтня 2022 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Суслов проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Лятіф Гусейнов (<…>), Голова,
Ладо Чантурія (<…>),
Арнфінн Бордсен (<…>), судді,
та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 24 лютого 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 10 серпня 2019 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявника представляв п. А.А. Крістенко - юрист, який практикує у м. Харкові.

3. 14 листопада 2019 року Суд застосував тимчасовий захід згідно з правилом 39 Регламенту Суду і вказав Уряду держави-відповідача негайно перевести заявника до спеціалізованої лікарні для завершення медичного огляду у зв’язку з його гепатитом С згідно з рекомендаціями лікаря, провести медичне обстеження у зв’язку з його отруєнням ртуттю згідно з рекомендаціями лікаря, та забезпечити заявнику необхідне лікування гепатиту С і отруєння ртуттю згідно з рекомендаціями лікаря, наданими на підставі зазначеного огляду. Того ж дня справі було надано статус пріоритетної відповідно до правила 41 Регламенту Суду. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

4. Уряд Російської Федерації не скористався своїм правом брати участь у цій справі згідно з правилом 44 Регламенту Суду та надав письмові коментарі.

ФАКТИ

5. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені у таблиці в додатку.

6. Заявник стверджував про ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції, у тому числі за правилом 39 Регламенту Суду (див. конкретні відомості в таблиці у додатку).

ПРАВО

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

7. Заявник скаржився, головним чином, на ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Він посилався на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:

Стаття 3 Конвенції

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.».

8. Уряд України не вбачав порушення прав заявника. Уряд Вірменії стверджував, що було порушено статтю 3 Конвенції. Заявник підтримав свої скарги.

9. Суд зазначає, що заявник страждав на серйозне захворювання, як зазначено у таблиці в додатку, яке вплинуло на його повсякденне життя. Отже, він міг зазнати значного занепокоєння щодо того, чи була належною надана йому медична допомога.

10. Суд повторює, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті зрозуміло, що органи державної влади повинні забезпечити оперативність і точність постановки діагнозу та лікування (див., наприклад, рішення у справах «Горбуля проти Росії» (Gorbulya v. Russia), заява № 31535/09, пункт 62, від 06 березня 2014 року, та «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункт 74, від 18 грудня 2008 року, та «Колесникович проти Росії» (Kolesnikovich v. Russia), заява № 44694/13, пункт 70, від 22 березня 2016 року, обидва з подальшими посиланнями). Суд підкреслює, що медична допомога, яка надається в установах виконання покарань, має відповідати рівню допомоги, яку органи державної влади зобов’язалися надавати для всього населення. Проте це не означає, що кожному ув’язненому має гарантуватися медичне лікування на тому самому рівні, що й у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань (див., наприклад, рішення у справах «Садретдінов проти Росії» (Sadretdinov v. Russia), заява № 17564/06, пункт 67, від 24 травня 2016 року, та «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine), заява № 31928/15, пункт 52, від 13 жовтня 2016 року, обидва з подальшими посиланнями).

11. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд визначив недоліки у лікуванні заявника, наведені у таблиці в «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пункти 68-78, від 14 жовтня 2010 року). Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі заявник не отримав всебічної та належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.

II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

13. Заявник скаржився за статтю 34 Конвенції.

14. Уряд України не вбачав порушення прав заявника. Уряд Вірменії доводив, що права заявника було порушено. Заявник підтримав свої скарги.

15. Скарги заявника на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві засобів юридичного захисту не є явно необґрунтованими у розумінні правилом 39 Регламенту Суду, згадане рішення у справі «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine), пункти 75-81, рішення у справах «Клімов проти Росії» (Klimov v. Russia), заява № 54436/14, пункти 41-50, від 04 жовтня 2016 року, «Хлоєв проти Росії» (Khloyev v. Russia), заява № 46404/13, пункти 59-68, від 05 лютого 2015 року, та «Салахов та Іслямова проти України» (Salakhov and Islyamova v. Ukraine), заява № 28005/08, пункти 216-224, від 14 березня 2013 року.

III. ІНШІ СКАРГИ

16. Заявник також висунув інші скарги за 13 Конвенції у зв’язку з його отруєнням ртуттю в установі виконання покарань та, як стверджувалося, непроведенням ефективного подальшого розслідування.

17. Суд зазначає, що розслідування за скаргою заявника на отруєння ртуттю, розпочате у жовтні 2018 року, було закінчено у травні 2020 року у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Після скасування національним судом 15 квітня 2021 року постанови від травня 2020 року розслідування, як вбачається, досі триває. Суд розглянув заяву та вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

18. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

19. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі додатку. Він відхиляє висунуті заявником додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції.

20. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує прийнятними скарги на ненадання органами державної влади належної медичної допомоги заявнику під час тримання під вартою, надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, як зазначено в таблиці у додатку, а решту скарг у заяві - неприйнятними.

2. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

3. Постановляє , що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку).

4. Постановляє , що держава-відповідач не виконала тимчасовий захід, вказаний Судом відповідно до 34 Конвенції (див. таблицю в додатку).

5. Постановляє , що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 жовтня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

ЗАЯВА
зі скаргами за статтею 3 Конвенції (неналежна медична допомога під час тримання під вартою)

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
- 2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
- 3 Виправлено 08 грудня 2022 року: текст був: «1 500».