Спецтрибунал для Путіна: між Нюрнбергом і Гаагою

Президент України Володимир Зеленський підписав документи для ратифікації Угоди про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. Напередодні, 26 червня, Україна підписала цю Угоду з Радою Європи. Чим новостворений трибунал відрізняється від Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі та чи наближає нас цей крок до покарання винних?

Угода про створення Спеціального трибуналу є відповіддю міжнародної спільноти на відсутність ефективного механізму притягнення до відповідальності за злочин агресії. Відповідно до статті 1 Статуту, Трибунал має юрисдикцію розслідувати, висувати обвинувачення і судити осіб, які несуть найбільшу відповідальність за агресію проти України. Йдеться передусім про вищих політичних і військових керівників РФ, які приймали рішення про вторгнення.

Це так званий "лідерський злочин" — планування, підготовка, ініціювання або здійснення акту агресії особою, яка мала контроль над державними чи військовими діями.

Агресія, згідно з міжнародним правом, є одним із чотирьох основних міжнародних злочинів, поряд із геноцидом, воєнними злочинами і злочинами проти людяності.

Чому не МКС? Злочин агресії дійсно передбачено Римським статутом Міжнародного кримінального суду, однак, через юрисдикційні обмеження щодо злочину агресії МКС у цій категорії не має повноважень. На момент набрання чинності Римського Статуту МКС у 2002 році був відсутній консенсус щодо  визначення злочину агресії і це питання не було остаточно узгоджене. Формулювання та механізм активації юрисдикції щодо злочинів агресії було погоджено лише у 2010 році. А зміни ці набули чинності у… 2018-му.

Додатково проблема з юрисдикцією МКС пов’язана з тим, що вона можлива лише для держав, які ратифікували відповідні поправки та ратифікували Римський Статут.

Україна не є стороною Римського Статуту, однак визнала його юрисдикцію ad hoc на підставі заяв, поданих раніше щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності і геноциду.

Водночас це не розповсюджується на злочин агресії. Тож МКС не має  повноважень переслідувати російське керівництво саме за нього.

Аби подолати цю прогалину, і був створений Спеціальний трибунал. Його юрисдикція — територія України, а мандат — переслідування осіб, відповідальних за розв'язання акту агресії проти України.

Як це співставно з іншими міжнародними судами? Трибунал — це не альтернатива МКС, а його функціональне доповнення. Його юрисдикція обмежена виключно злочином агресії. А МКС продовжує розгляд справ щодо геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, які також мають місце в Україні.

Обидва органи планують працювати у Гаазі й, за очікуваннями, тісно співпрацювати. Та чи постануть винні перед судом?

Статут Спеціального  трибуналу прямо зазначає, що жодна особа, включно з главами держав, урядів та міністрами закордонних справ (так звана "трійка"), не має імунітету за злочин агресії. Проте у тексті Статуту передбачено, що такі особи можуть бути притягнуті до відповідальності лише за умови втрати владних повноважень або добровільної відмови від імунітету.

Це створює очевидні юридичні й практичні виклики — від фізичного затримання до екстрадиції та виконання вироку.

Але міжнародне право вже знає прецеденти: Нюрнберг, трибунали для Руанди та Югославії.

Історія свідчить, що навіть найвищі посадовці не можуть розраховувати на безкарність вічно. Сьогодні РФ притягується до відповідальності через санкції, політичну ізоляцію, провадження у ЄСПЛ та інших інституціях. Проте кримінальне переслідування за злочин агресії — це інша якість справедливості: це адресне покарання конкретних рішень і конкретних людей як частина невідворотності покарання.

Сам факт створення Спеціального трибуналу є надзвичайно важливим прецедентом не лише для України, а й для всієї системи міжнародного права. Це сигнал та відповідь, що війна не може залишатися без правових наслідків. Навіть якщо шлях до вироку буде довгим і складним, цей механізм уже запущено. І це - справжня перемога.