Коучинг - це діалог, який спрямовує спеціально навчена людина (коуч) і в результаті якого клієнт знаходить спосіб досягнення власної мети. Більш формальне визначення дає міжнародна організація коучої ICF: «Коучинг - це партнерство з клієнтом, яке стимулює розумові та творчі процеси, що надихають клієнтів на максимальне розкриття особистого та професійного потенціалу».
Не будь-який практик може називатися коучем — для цього необхідно пройти навчання, освоїти необхідні методики і отримати сертифікат. За допомогою здобутих знань коуч допомагає клієнту досягти бажаного. Завдання коуча - допомогти сформулювати мету, придумати план її досягнення та способи підтримати себе, поки клієнт рухається за цим планом.
Коучинг зазвичай відбувається у форматі особистих зустрічей довжиною 50-60 хвилин. Тему розмови визначає клієнт, як і і регулярність сесій. Кількість зустрічей, необхідні рішення завдання, може залежати від багатьох чинників: складності запиту, ситуації клієнта, його включеності до процесу, готовності реалізовувати знайдені рішення у житті поза коучингу. Коуч може порадити якусь регулярність чи графік, пропонувати вправи та практики для виконання між сесіями, але тільки клієнт вирішує, які саме формати роботи йому підходять.
Коучинг вбирає в себе інструменти з багатьох практик, що допомагають: психотерапії, менторингу, тайм-менеджменту, бізнес-консалтингу. Коуч може застосовувати техніки з різних підходів, але не перестає бути коучем, оскільки всі ці інструменти використовуються для того, щоб зробити сесію ефективнішою.
Коуч – співрозмовник у довірчому діалозі. Він не ставить діагнозів, не пропонує своїх рішень, не оцінює і не вчить. Клієнт у коучингу розглядається як агентна і здатна людина, яка має ресурси на зміни. Коучинг працює із завданнями, а не проблемами, із позитивними, а не негативними цілями («я хочу, щоб було так» замість «я не хочу, щоб було так»). Тоді як психолог частіше працює з минулим (хоча це залежить від терапевтичної школи), щоб покращити поточне життя клієнта, коуч працює зі сьогоденням, щоб допомогти йому змінити майбутнє.
Олена Аляміна, коуч (Україна), Еріксоновський міжнародний університет (Канада), спеціальність – managerial coaching»:
«Коучинг – це завжди про конкретний результат. Клієнт самостійно визначає, чтого саме хоче досягти, і яким чином він готовий йти до своєї мети. Професійний коуч використовує інструменти, які сприяють розкриттю потенціалу клієнта в найбільш екологічний спосіб. Коуч відповідає за створення відповідних умов для розкриття потенціалу клієнта. А клієнт відповідальний за результат».
Ментор — це досвідчений професіонал, експерт чи володар знання у сфері, де хоче розвиватися його менти («підопічний»). До ментора, як і до коуча, приходять із конкретною метою, але їхні стосунки у цій парі не рівні. Ментор дивиться на завдання свого менти «згори» (виходячи зі свого досвіду чи експертизи), тому він може пропонувати свої поради та думки, втручатися у процес прийняття рішення та загалом більше «керувати» своїм менти. Щоб бути ментором, зазвичай не потрібна спеціальна освіта (але тим не менш, ментору теж варто розвивати навички активного слухання, створення довіри та видачі зворотного зв'язку).
Завдання ментора — «загальний розвиток» клієнта у вибраній сфері (професійної, особистої тощо) за допомогою передачі свого досвіду. Завдання коуча - допомогти клієнту самостійно розвинути певні навички та отримати власний досвід.
В основу коучингу лягли п'ять принципів. Їх сформулював Мілтон Еріксон, один із відомих американських психотерапевтів XX століття. Ось вони:
"Ми в порядку". Немає правильних та неправильних людей. Якщо ми не можемо зрозуміти себе чи іншого, це не означає, що з кимось із нас щось «ненормальне». Клієнта не треба лікувати, виправляти, оцінювати чи хвалити.
Кожна людина вже має все необхідне для досягнення мети. Якщо ми чогось прагнемо — значить, у нас є внутрішні ресурси та здібності для отримання цього. Тому в коучінгу ми вивчаємо наші можливості та обмеження з позиції «достатності»: я можу зробити те, що хочу, питання у тому, як і що мені для цього потрібно.
Ми діємо із позитивними намірами. Мета будь-якого нашого вчинку чи вчинку іншої людини – щось хороше для себе (а не, наприклад, щось погане для іншої). Коучинг допомагає побачити наші справжні наміри за вчинками.
Люди постійно змінюються. Це неминучий і безупинний процес. Питання лише в тому, чи ми змінюватимемося по своїй волі чи нашу траєкторію за нас визначить хтось чи щось інше (інші люди чи зовнішні умови).
Ми завжди робимо найкращий вибір. У кожний момент часу ми приймаємо найкращі з доступних для нас рішень. Тому в коучингу ситуації розбираються не з позиції «я був неправий»: завдання коуча — допомогти клієнту зрозуміти, чому він вчинив саме так, які умови зробили це рішення найкращим із можливих.
Принципи Мілтона Еріксона взяла за основу Мерілін Аткінсон. Вона займалася НЛП та консультувала менеджерів у великих компаніях. Якоїсь миті вона зрозуміла, що людям потрібна допомога у вирішенні не тільки робочих, а й персональних завдань. Так виник коучинг як методика консультування.
Коучингова робота будується на кількох основних принципах:
Довіра. Клієнт повинен довіряти коучу, а коуч клієнту. Завдання коуча — створити безпечний, безоцінний та довірчий простір, в якому клієнт зможе розбиратися зі своїми труднощами та шукати відповіді на свої запитання.
Рівноправність. Коучинг — це рівноправне партнерство, в якому немає «провідного» та «відомого». І коуч, і клієнт знаходяться на одному ієрархічному рівні — вони обидва дорослі люди, здатні робити вибір і нести за нього відповідальність. Коуч повинен дотримуватися недирективних методів: тобто не вирішувати за клієнта, як досягати своїх цілей, не оцінювати і не вчити.
Наявність цілі. Коучинг не працює з абстрактними запитами. Це прикладна методика. Тому коучингова робота будується довкола мети клієнта, яка має бути конкретною, вимірною, досяжною, реальною та повинна перебувати в зоні контролю клієнта.
У коучинг можна прийти з практично будь-якою темою з будь-якої сфери життя: персональний розвиток, звички та стосунки з людьми, кар'єрні зміни, бізнес-кейси тощо. З дійсно специфічним та продуманим запитом на певну тему можна піти до коучу, який спеціалізується на цій тематиці. Найпопулярніші напрямки:
Лайф-коучинг. Працює з особистими темами: досягнення конкретних цілей, пошук смислів, адаптація до змін, розбір установок, які заважають щось робити, зміна звичного способу життя, стосунки з людьми тощо. Наприклад, «Хочу зробити Х, але не роблю», «Не можу вирішити між опціями А та Б», «Не виходить слідувати плану», «Хочу змінити ставлення до роботи» тощо.
Корпоративний або бізнес-коучинг працює із корпоративними завданнями. Найчастіше керівник чи організація наймає коуча для спостереження та роботи з певними членами команди чи з командою цілком. Відмінна риса цього виду коучінга - тут завдання коучу ставить керівник-наймач (замовник), а не сам клієнт, з яким коуч працюватиме. Наприклад, "Розвинути певні навички у співробітників", "Поліпшити командну роботу", "Розвинути управлінські якості менеджерів" і так далі.
Кар'єрний, освітній та ін. коучинг - ці та інші підвиди коучінга прицільно працюють з конкретними запитами (кар'єрою або навчанням, наприклад).
Коучинг — це не академічна дисципліна, йому не можна навчитися у звичайному університеті та отримати диплом про вищу освіту. Існують освітні програми, акредитовані Міжнародною Федерацією Коучінга (ICF) — вони використовують офіційні програми навчання та видають дипломи, які визнаються у всьому світі. Список акредитованих програм можна переглянути на сайті ICF Global.
Кар'єра коуча передбачає постійне навчання та професійний розвиток. Існує три рівні кваліфікації коучої:
Асоційований Сертифікований Коуч (ACC) – потрібно пройти 60 годин теоретичного навчання та отримати не менше 100 годин практики.
Професійний Сертифікований Коуч (PCC) - 125 годин теорії та 500 годин практики.
Сертифікований Майстер Коуч (MCC) - 200 годин теорії та 2500 годин практики.
Щоб здобути перший рівень сертифікації, потрібно закінчити перший етап навчання. На ньому розкажуть, як не нашкодити клієнту, як побудувати структуру сесії, як сформувати, підтримувати та змінювати стосунки з клієнтом. Після вивчення основ можна починати практикувати як "коуч, який навчався відповідно до стандартів ICF". Через 100 годин практики можна пройти сертифікацію до рівня АСС.
У виборі школи варто звернути увагу на наявність сертифікації ICF (і те, як давно вона була видана). Далі питання особистих переваг. Важливо, щоб люди, з якими доведеться провести півроку навчання, були вам цікаві, приємні та загалом комфортні. Можна почитати відгуки про них як про коуча і як викладачі. Також варто подивитися на відгуки самих учнів.
Не існує об'єктивно ефективних практик, що допомагають, працюють завжди і для всіх. Багато залежить від коуча (рівня його компетенцій, досвіду, особистих якостей), клієнта (його готовності працювати, важливості йому завдань, які він приносить на коучинг) і від того, наскільки вони один одному підходять.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.