Різниця у фактичному та зареєстрованому часі затримання підозрюваного є порушенням Конвенції - ЕСПЧ

Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 5 (Право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в затримці фіксації поліцією фактів обмеження волі (арешту) підозрюваних.

Відповідний реліз рішення «Форталнов та інші проти Росії» оприлюднено на сайті ЄСПЛ, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Перед тим, як офіційно зафіксувати арешт, 13 підозрюваних у різних справах (їх заяви ЄСПЛ об’єднав в одне провадження) певний час (від 7до 83 годин) утримувалися поліцією під вартою. Через це час фактичного арешту та час, що був офіційно зареєстрований поліцією, відрізнялися.

Саме через незареєстроване утримання під вартою підозрювані не мали можливості переглянути його в суді, а також через незаконність арешту неможливо було отримати компенсацію.

На цих підставах вони поскаржилися до ЄСПЛ, який встановив факт порушення частин 1, 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосовно всіх заявників.

Нагадаємо, відповідно до ст. 5 кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Форталнов та інші проти Росії» (№ 7077/06, 35973/07, 7814/08, 25724/08, 49087/08, 61400/11, 70401/11, 5375/12, 10447/12, 30658/13, 63531/13, 2838/14 і 7442/15) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.