Історія справи

Р І Ш Е Н Н Я

ІМенем УКраїни

26 березня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Касьяна О.П., Коротуна В.М.,

Кафідової О.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зміну формулювання підстав звільнення, дати звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про зміну формулювання підстав звільнення, дати звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 1 лютого 2012 року він був прийнятий на роботу до відповідача на підставі трудового договору, який був зареєстрований у Євпаторійському центрі зайнятості за № 001051200154 від 7 лютого

2012 року.

Зазначав, що відповідач затримував виплати по заробітній платі та відмовив у наданні щорічної відпустки, що стало підставою для подання позивачем заяви про звільнення.

11 березня 2013 року ФОП ОСОБА_4 звільнив ОСОБА_3, однак на вимогу останнього здійснити виплату сум по заробітній

платі, прийняти листки непрацездатності, надати довідки про доходи та змінити формулювання підстав звільнення у трудовій книжці відповідач відмовився. Також, позивач зазначив, що його дружина знаходиться

у відпустці по догляду за дитиною і він є єдиним годувальником своєї

сім'ї та такими діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яку

він оцінив у 4 тис. грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки

Крим від 6 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 видати

ОСОБА_3 довідки про доходи за останні шість місяців роботи до його звільнення по формі, затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27 серпня 2004 року за № 192 та постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року. Стягнуто з

ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1127 грн. 02 коп., недоплачену суму по заробітній

платі за 2012 рік у розмірі 741 грн. 00 коп., 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, судові витрати на оголошення у пресі у розмірі

866 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у розмірі 1127 грн 02 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач був прийнятий на роботу

1 лютого 2012 року на посаду монтажника телекомунікаційних мереж згідно із трудовим договором № 01051200154 від 1 лютого 2012 року, який було зареєстровано у встановленому законом порядку, а 11 березня 2013 року позивача було звільнено за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці»).

В частині вирішення вимог про стягнення заборгованості по

заробітній платі суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено отримання позивачем заробітної плати за березень 2013 року у розмірі

1127 грн 02 коп., а заборгованість по заробітній платі за 2012 рік у розмірі 741 грн сторонами не оспорювалась, тому судами було правильно застосовано ст. 117 КЗпП України та стягнуто зазначені суми.

У відповідності з вимогами ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язані видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальної кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати довідки про доходи, суди обґрунтовано визначили, що вирішення цього питання необхідно позивачу для підтвердження його трудового стажу.

Розмір стягнутої моральної шкоди, також відповідає вимогам

ст. 237-1 КЗпП України, принципам розумності і справедливості, та є достатньою компенсацією за відновлення порушеного права позивача.

Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення витрат на оголошення у пресі у розмірі 866 грн, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, керувались ст. ст. 84, 86, 88 ЦПК України, проте такий висновок судів є необґрунтованим, оскільки згідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

У ч. 4 цієї статті передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки у суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Оскільки спосіб виклику в судове засідання визначений ч. 9 ст. 74 ЦПК України може застосовуватись лише після вчинення певних дій та за наявності визначених умов. Так, Пленум Верховного Суду України

в Постанові "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" № 2 від 12 червня 2009 року роз'яснив, що виклик відповідача у суд через оголошення в

пресі буде вважатися належним повідомленням, лише у разі, якщо

місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача невідоме навіть після звернення позивача до адресного бюро й органів внутрішніх справ (докази чого мають бути у справі), а не при

його неявці в судове засідання, коли відоме його місце проживання,

оскільки явка до суду є правом, а не обов'язком сторони у справі

частина перша статті 27 ЦПК). З опублікуванням оголошення про

виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду

справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої статті

74 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення у той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Як убачається із довідки адресно-довідкового сектору м. Євпаторії від 20 квітня 2013 року ОСОБА_4 зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с. 16)

З огляду на викладене у суду не було підстав для задоволення позову в частині стягнення 866 грн на користь позивача з відповідача коштів на сплату витрат пов'язаних з публікацією оголошення у пресі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у вказаній частині оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня

2013 року в частині стягнення судових витрат на оголошення у пресі у розмірі 866 грн на користь ОСОБА_3 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2013 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Судді: О.П. Касьян О.В. Кафідова В.М. Коротун О.В. Ступак