Історія справи

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміна О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Парінової І.К.,

Коротуна В.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства молоді та спорту України, треті особи: Державне підприємство «Палац спорту», ОСОБА_4, про скасування наказів та поновлення на роботі, за касаційною скаргою Міністерства молоді та спорту України на рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства молоді та спорту України, треті особи: Державне підприємство «Палац спорту», ОСОБА_4, про скасування наказів та поновлення на роботі, посилаючись на те, що 13 січня 2014 року між ним та Державним концерном «Спортивні арени України» в особі генерального директора Сімака С.В., за попереднім погодженням з Кабінетом Міністрів України, був укладений контракт з керівником Державного підприємства «Палац спорту» відповідно до статуту підприємства, після чого у нього виникли трудові відносини з Державним концерном «Спортивні арени України». 13 січня 2014 року, відповідно до ч. 8 п. 2 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», (зі змінами від 09 жовтня 2013 року), та п. 5.2 статуту підприємства. Міністерством молоді та спорту України було видано наказ № 7-к/тр «Про призначення ОСОБА_3 директором державного підприємства «Палац спорту». Вказаний наказ був офіційно надісланий на адресу Державного підприємства «Палац спорту» та зареєстрований за вхідним № 04/1/01-14 від 14 січня 2014 року. Свої посадові обов'язки він виконував добросовісно та належним чином і жодних нарікань на роботу підприємства під його керівництвом зі сторони відповідача не було. Однак, видавши наказ від 11 липня 2014 року № 215-к/тр про звільнення ОСОБА_3, відповідач порушив законодавство про працю та діяв в супереч статуту підприємства, а саме: п. 5.2 та п. 5.3 (в редакції, що була чинна до 10 вересня 2014 року). Таким чином, як призначення, так і звільнення директора повинно було відбуватися лише за поданням концерну. Саме на концерн відповідно до п. 5.3. статуту покладено обов'язок укладання та розривання контракту, за погодженням Кабінету Міністрів України. Враховуючи викладене, відповідач не мав законних підстав видавати наказ від 11 липня 2014 року № 215-к/тр про звільнення ОСОБА_3 Також наказ Міністерства молоді та спорту України від 14 липня 2014 року № 217-к/тр про призначення ОСОБА_3 виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Палац спорту» є незаконним, оскільки він працював на посаді саме директора підприємства, про даний факт свідчать фінансово-господарські документи підприємства, звітна документація, ділова переписка. Із вказаними наказами його не було ознайомлено. З 11 вересня 2014 року він перебував на лікарняному, але на порушення ст. 40 КЗпП України його було звільнено. У зв'язку із цим позивач просив скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України від 11 липня 2014 року України № 215-к/тр про його звільнення з посади директора Державного підприємства «Палац спорту» 12 липня 2014 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 13 січня 2014 року згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України, скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України від 14 липня 2014 року № 217-к/тр про його призначення виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Палац спорту» 14 липня 2014 року, скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України від 11 вересня 2014 року № 311-к/тр про виконуючого обов'язки директора державного підприємства «Палац спорту» та поновити його на роботі на посаді директора Державного підприємства «Палац спорту».

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 16 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Скасовано наказ Міністерства молоді та спорту України від 11 липня 2014 року № 215-к/тр про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Державного підприємства «Палац спорту» 12 липня 2014 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 13 січня 2014 року згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Скасовано наказ Міністерства молоді та спорту України від 14 липня 2014 року № 217-к/тр про призначення ОСОБА_3 за його згодою виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Палац спорту» 14 липня 2014 року.

Скасовано наказ Міністерства молоді та спорту України від 11 вересня 2014 року № 311-к/тр про виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Палац спорту».

Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Державного підприємства «Палац спорту» з 12 липня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України та п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_3

У касаційній скарзі Міністерство молоді та спорту України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити не рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установлено, що згідно з наказом від 09 червня 2011 року № 3 ОСОБА_3 призначено на посаду заступника директора Державного підприємства «Палац спорту» з операційної діяльності.

Відповідно до наказу від 11 листопада 2011 року № 78 ОСОБА_3 приступив до виконання обов'язків директора Державного підприємства «Палац спорту».

13 січня 2014 року між ОСОБА_3 та Державним концерном «Спортивні арени України» укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_3 призначено на посаду директора Державного підприємства «Палац спорту», яке входить складу концерну та належить до сфери управління Міністерства молоді та спорту України, строком на шість місяців (а. с. 4‒7).

Наказом Міністерства молоді та спорту України від 13 січня 2014 року № 7-к/тр ОСОБА_3 призначено на посаду директора Державного підприємства «Палац спорту» з 13 січня 2014 року за контрактом (а. с. 10).

Згідно з п. 5.2 вказаного контракту він припиняється: а) після закінчення терміну дії контракту; б) за угодою сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Відповідно до п. 5.6 за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

Відповідно до додаткової угоди від 23 травня 2014 року № 2 до вказаного контракту внесено зміни до п. 6.1 розділу 6, зокрема вказано, що контракт діє з 13 січня по 12 липня 2014 року (а. с. 9).

Згідно з наказом Міністрерства молоді та спорту України від 11 липня 2014 року № 215-к/тр ОСОБА_3 звільнено з посади директора Державного підприємства «Палац спорту» з 12 липня 2014 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 13 січня 2014 року відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до наказу Міністерства молоді та спорту України від 14 липня 2014 року № 217-к/тр ОСОБА_3 за його згодою ‒ призначено виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Палац спорту» з 14 липня 2014 року (а. с. 27).

Наказом Міністерства молоді та спорту України від 11 вересня 2014 року № 311-к/тр звільнено ОСОБА_3 від виконання обов'язків директора Державного підприємства «Палац спорту» 11 вересня 2014 року. Призначено ОСОБА_4 за його згодою, виконуючим обов'язків директора Державного підприємства «Палац спорту» з 12 вересня 2014 року до призначення керівника (а. с. 28).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Підставою припинення трудового договору (контракту) із ОСОБА_3 було саме закінчення строку його дії, а не інші підстави.

Докази про продовження строку дії контракту на інший термін за угодою сторін відсутні.

Суди на зазначене уваги не звернули та помилково вважали, що при звільненні позивача відповідачем допущені порушення норм трудового законодавства України.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки судами обставини справи встановлено повно й правильно, але застосовано закон, який не поширюються на відносини, які виникли між сторонами, та оскільки обставини справи не потребують додаткової перевірки, то відповідно до ст. 341 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2133/ed_2012_09_22/pravo1/T041618.html?pravo=1> суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу Міністерства молоді та спорту України задовольнити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 Міністерства молоді та спорту України, треті особи: Державне підприємство «Палац спорту», ОСОБА_4, про скасування наказів та поновлення на роботі відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: М.В. Дем'яносов

В.М. Коротун

І.К. Парінова

О.В. Ступак