Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пунктів 2, 4 та 6 переліку, затвердженого цією постановою, які набирають чинності з 1 січня 2020 року.
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995 р. № 197 “Про заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві”.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 830 “Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт” (ЗП України, 1996 р., № 15, ст. 405).
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 р. № 799 “Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 31, с. 41).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 2002 р. № 946 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 28, ст. 1322).
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2003 р. № 1120 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 р. № 799” (Офіційний вісник України, 2003 р., № 30, ст. 1557).
6. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 830 і від 31 січня 2001 р. № 74, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 126 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 14, ст. 564).
page
youtube
Особи з інвалідністю або інші особи, які потребують постійного догляду, які проживають (перебувають) у закладах/установах незалежно від форми власності та підпорядкування і отримують соціальні послуги із стаціонарного догляду, паліативного догляду, підтриманого проживання (далі - заклади догляду), - у супроводі працівників закладу догляду, уповноважених директором закладу догляду або особою, яка його заміщує (за наявності наказу директора закладу догляду або особи, яка його заміщує, про виїзд осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду, за межі України та документів, що підтверджують інвалідність). При цьому осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду, можуть супроводжувати працівники закладу догляду, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів, з розрахунку одна особа на 25 осіб з інвалідністю та інших осіб, які потребують постійного догляду.