Правові норми не передбачають обов`язку «оновлення облікових даних» (Шевченківський районнийсуд м.Чернівці справа № 727/5520/24 від 19.07.2024р.)

Фабула судового акту: Правові норми не передбачають обов`язку позивача «оновлення облікових даних», за що було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача, а тому судом вирішив скасувати постанову начальника ТЦК та СП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. ч.2 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Автор коментарю: Адвокат Арсен Маринушкін

Аналізуйте судовий акт: Суд: правильним способом захисту буде зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації (Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/5410/23-а від 23.02.2024 р.)

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки або мотивованої відмови - свідчить про протиправну бездіяльність ТЦК. Крім того, “особисте подання” документів не означає необхідність відвідувати ТЦК (П’ятий апеляційний адміністративний суд України № 420/840/24 від 04.06.2024 р.)

Суд забезпечив позов та заборонив ТЦК переміщати особу до військової частини з метою проходження служби (Донецький окружний адміністративний суд № 200/4124/24 від 21.06.2024 р.)

Навіть за наявності підстав для відстрочки особу мобілізували: суд скасував наказ про мобілізацію, але звільнити з військової служби, або ж зняти з обліку - не зміг (ВС КАС № 340/3208/22 від 31.05.2024 р.)

Центральна ВЛК повинна розглядати скарги на постанови ВЛК та виносити рішення в форматі Постанови (справа № 260/8141/23)

Справа № 727/5520/24

Провадження № 2-а/727/44/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2024року Шевченківський районнийсуд м.Чернівці вскладі головуючогосудді СмотрицькогоВ.Г.,розглянувши впорядку письмовогопровадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 Галкін В.Л. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови посилаючись на те, що 24 травня 2024 року відносно позивача, молодшим сержантом ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №МВ-124. Вказав, що згідно з протоколом суть адміністративного правопорушення полягає в тому, що 24.05.2024 року позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перевірки з`ясовано, що він не з`являвся своєчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для оновлення облікових даних. Вказано, що цим позивач порушив абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», не виконав свій військовий обов`язок, визначений ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тим самим порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджені Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.

На підставі вказаного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було ухвалено Постанову від 24.05.2024р. №МВ-124, якою на позивача було накладено штраф у розмірі 17000 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.

Зазначив,що длявстановлення подіїі складуправопорушення,орган,який розглядаєсправу першза всемав встановити,коли упозивача виникобов`язок з`явитисядо ТЦКдля оновленняданих та,відповідно,в якийконкретно час(дату)здійснено адміністративнеправопорушення,яке полягаєу «несвоєчаснійявці дляоновлення обліковихданих».Вказані обставинимають бутивстановлені нетільки дляточного встановленнявсіх складовихправопорушення,наявності складута подіїадміністративного порушення,але йдля визначенняміри покарання. Звертає увагу суду, що згідно з ст.210 КУпАП в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 9 травня 2024 року № 3696-IX, який набув чинності 19.05.2024р., порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

До 19.05.2024 вказана стаття передбачала іншу відповідальність а саме: «Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Вказав, що відповідач мав довести час та місце вчинення адміністративного правопорушення, однак не зробив цього.

Крім того, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в оскаржуваній постанові не вказано, які ж саме дані не «оновив» позивач, і що саме ці дані, які він не «оновив» унеможливлюють отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідач в оскаржуваній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення вказує про порушення позивачем норм абзацу 2 ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та норм Постанови КМУ від 30.12.2022 №1487. Однак, жодна з зазначених відповідачем правових норм не передбачає обов`язку позивача «оновлення облікових даних», за що було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача. Не містить поняття «оновлення облікових даних» і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.

Вказав, що частина 3 статті 22 зазначеного Закону була викладена в такій редакції з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набув чинності 18.05.2024р.

Тобто саме з 18.05.2024р. протягом 60 днів у позивача виник обов`язок здійснити уточнення облікових даних. До 18.05.2024р. такий обов`язок був відсутній. Водночас позивач у випадку отримання повістки про виклик до ТЦК для уточнення облікових даних був зобов`язаний з`явитися за повісткою, однак відомості про вручення відповідачем такої повістки відсутні.

Крім того, зазначив, що позивач не перебуває на обліку у відповідача, так як згідно військово-облікових даних перебуває на обліку в ТЦК за фактичним місцем проживання у м.Чернівці, крім того позивач є аспірантом денної форми навчання і не підлягає мобілізації. Тобто відповідач взагалі не мав повноважень розглядати справу по адмінправопорушенню за ст.210 КУпАП відносно особи, яка перебуває на обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

А тому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.05.2024р. №МВ-124 про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП та провадження у даній справі закрити, стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник, в інтересах позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив провести засідання без їх участі, позов підтримують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надійшло. Крім того, сторона відповідача не скористалась правом на відзив та не висловила свою позицію у справі.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 24 травня 2024 року молодшим сержантом ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №МВ-124 відносно ОСОБА_1 , оскільки 24 травня 2024 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перевірки облікових даних було з`ясовано, що він не з`являвся своєчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для оновлення облікових даних. Отже, в порушення вимог абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», не виконав свій військовий обов`язок, визначений ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тим самим порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджені Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП (зв.а.с. 7- а.с. 8).

Постановою № МВ-124 від 24 травня 2024 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень. Відомостей щодо отримання вищевказаної постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять (а.с. 9).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року (далі - Порядок).

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до п.п. 2-3 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п. п. 2 п. 1 Додатку 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Ч.1 ст.210 КУпАП передбачено адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 2 статті 210 КУпАП (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частиною 3 статті 210 КУпАП (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

В оскаржуваній постанові №МВ-124 від 24 травня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 в порушення вимог абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», не виконав свій військовий обов`язок, визначений ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тим самим порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджені Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.

Частина 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачає, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови) військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

В оскаржуваній постанові зазначено також, що ОСОБА_1 було порушено правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487. Однак, в чому саме полягає порушення ОСОБА_1 вищевказаних правил, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, з посиланням на відповідний пункт Порядку у постанові не зазначено.

Зазначені відповідачем правові норми не передбачають обов`язку позивача «оновлення облікових даних», за що було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача.

Не містить поняття «оновлення облікових даних» і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.

Щодо правильності кваліфікації правопорушення то відповідачем ні в протоколі, ні в оскарженій постанові не зазначено такої кваліфікуючої ознаки як повторність при тому, що дії особи станом на винесення відповідачем постанови кваліфіковано, як за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративній відповідальності (ч.2 ст.210 КУпАП).

Водночас, у протоколі №МВ-124 від 24 травня 2024 року в графі дані про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з його слів, не піддавався адміністративному стягненню протягом року.

Матеріали справи не містять даних притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.210 КУпАП.

У зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості оскаржуваної Постанови.

Суд зауважує, що відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, у постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, дату і час вчинення зазначеного в постанові правопорушення. Фактичні обставини справи, відповідно до фабули оскаржуваної постанови, за яких позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, не відповідають об`єктивній стороні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 КУпАП станом на час винесення оскаржуваної постанови. Сукупність викладеного в цілому не дає можливості суду зробити висновок про обґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Так, відповідачем допущено порушення при складанні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 . Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, суд вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції (а.с. 21), позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн. за подання адміністративного позову, а тому вказану суму необхідно стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене,керуючись,ст.ст. 19 58 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ст.ст.7 9 210 235 245 251 268 279 КУпАП, ст. ст. 2 5 72-77 139 243-246 250-251 286 295 КАС України, суд,-

Ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.05.2024р. №МВ-124 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. ч.2 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: