Історія справи

Постанова ВСУ від 28.04.2015 року у справі №21-67а14
Постанова ВСУ від 15.04.2014 року у справі №21-67а14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_10,

представника відповідача - Кот О.В., представника третьої особи - Гребінника Ю.Л., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до Верховної Ради України, третя особа - Конституційний Суд України, про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року № 775-VII «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» (далі - Постанова

№ 775-VII) в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_10, поновлення його на посаді судді Конституційного Суду України з 24 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати незаконною Постанову

№ 775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення його з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги та зобов'язати відповідача поновити його на посаді судді Конституційного Суду України з 24 лютого 2014 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначив, що Постанова № 775-VII прийнята за відсутності передбачених законодавством підстав та з порушенням визначеної Конституцією України процедури. Вважає, що Верховна Рада України, приймаючи Постанову № 775-VII, на порушення статті 6 Конституції України посягнула на принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, безпідставно стверджуючи про постановлення Конституційним Судом України, Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у неконституційний спосіб.

Позивач вказав, що процедура звільнення судді Конституційного Суду України за порушення присяги визначена параграфом 63 Регламенту Конституційного Суду України (затверджений Рішенням Конституційного Суду України від 5 березня 1997 року, у новій редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 жовтня 2008 року № 34-р/2008; далі - Регламент КСУ), відповідно до якого якщо орган, який призначив суддю Конституційного Суду України, ставить питання про порушення цим суддею присяги, Конституційний Суд України проводить перевірку і за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики приймає рішення про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України або про відсутність таких підстав. Рішення про наявність або відсутність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України приймається, якщо за нього проголосувало не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду України. Інформація про рішення Конституційного Суду України про наявність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України направляється на розгляд органу, який призначив суддю Конституційного Суду України, у триденний строк з дня прийняття рішення.

Стверджує, що він не порушував присяги судді Конституційного Суду України, тому не було фактичних і правових підстав для дострокового припинення його повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 січня 2015 року у задоволенні позову відмовив виходячи із того, що суддя Конституційного Суду України ОСОБА_10, ухвалюючи Рішення № 20-рп/2010, порушив приписи статей 3, 19, 147 - 153 Конституції України, що є незабезпеченням верховенства Конституції України, порушенням обов'язку захищати конституційний лад держави, конституційні права і свободи людини і громадянина, протирічить змісту присяги судді Конституційного Суду України, чесному і сумлінному виконанню обов'язків судді Конституційного Суду України, чим порушив присягу судді. Порядок звільнення судді Конституційного Суду України, встановлений Конституцією України, Законом України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 422/96-ВР) та Регламентом Верховної Ради України (далі - Регламент ВРУ), що гарантує його незалежність і недоторканність, порушений не був. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що доводи позивача про недотримання процедури звільнення судді, Конституційного Суду України, визначеної параграфом 63 Регламенту КСУ, є безпідставними, оскільки Регламент КСУ є внутрішнім документом Конституційного Суду України, що прийнятий цим судовим органом. При цьому Конституція України, Закон № 422/96-ВР не наділяють сам орган конституційної юрисдикції компетенцією із врегулювання процедури звільнення судді. Щодо висновків Верховної Ради України в Постанові № 775-VII в частині порушень присяги суддею ОСОБА_10 при ухваленні рішень від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 та від 29 травня 2013 року № 2-рп/2о 13 (далі - Рішення №№ №3-рп/2012, № 2-рп/2о 13) колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що зазначені рішення Конституційний Суд України прийняв у межах його виключної компетенції, встановленої статтею 150 Конституції України.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2015 року, ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 3 частини першої статті 237 (у редакції Закону України від 14 березня 2014 року № 887-VII) Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

У судовому засіданні ОСОБА_10 підтримав заяву про перегляд зазначеного судового рішення та навів відповідні доводи.

Представник Верховної Ради України Кот О.В. заперечила проти задоволення заяви та просила відмовити у її задоволенні.

Представник Конституційного Суду України Гребінник Ю.Л. при розгляді заяви ОСОБА_10 просив врахувати, що на час розгляду справи у Конституційному Суді України працює шість суддів, призначених Верховною Радою України відповідно до частини другої статті 148 Конституції України. Вакантних посад суддів Конституційного Суду України за квотою Верховної Ради України немає.

Суд встановив, що ОСОБА_10 призначено суддею Конституційного Суду України Постановою Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року № 83-V. Відповідно до статті 17 Закону № 422/96-ВР ОСОБА_10 прийняв присягу судді Конституційного Суду України.

Постановою № 775-VII достроково припинено повноваження та звільнено ОСОБА_10 з посади судді Конституційного Суду України на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням присяги судді.

У Постанові № 775-VII зазначено, що Конституційний Суд України, приймаючи Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (далі - Рішення № 20-рп/2010, Закон № 2222-IV відповідно), у неконституційний спосіб, привласнивши повноваження Верховної Ради України, змінив Конституцію України. Цим Рішенням Конституційний Суд України порушив засадничий конституційний принцип народовладдя, змінив конституційний лад України, порушив конституційний принцип поділу влади.

Рішенням № 2-рп/2013 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 136, частини третьої статті 141 Конституції України, абзацу першого частини другої статті 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (далі - Рішення № 2-рп/2013) Конституційний Суд України фактично унеможливив проведення виборів у м. Києві та до Тернопільської обласної ради (до жовтня 2015 року). Зазначеним Рішенням судді Конституційного Суду України порушили право громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, передбачене частиною першою статті 38 Конституції України.

Рішенням № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України (далі - Рішення № 3-рп/2012) Конституційний Суд України дозволив Кабінету Міністрів України «вручну» регулювати рівень соціальних виплат, хоча раніше Конституційний Суд України приймав з цього питання прямо протилежні рішення. Тим самим судді Конституційного Суду України фактично порушили право громадян на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, які передбачені статтями 46 та 48 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_10, представників Верховної Ради України, Конституційного Суду України, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6 Конституції України).

Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні згідно зі статтею 147 Основного Закону є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України, зокрема, належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України <…>;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 2 Закон № 422/96-ВР визначено, що завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

За правилами статті 17 Закону № 422/96-ВР суддя Конституційного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України.

Суддя Конституційного Суду України при вступі на посаду складає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов'язки судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина».

Суддя Конституційного Суду України складає присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, а також Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України або осіб, які виконують їх повноваження.

Таким чином, офіційне урочисте зобов'язання (присяга), яке дає суддя Конституційного Суду України з нагоди отримання ним особливо відповідальної компетенції, покладає на нього обов'язок неухильного дотримання зазначеного зобов'язання, наслідком порушення якого може бути звільнення судді з посади органом, який його призначив.

Аналізуючи суть порушення, за вчинення якого було звільнено ОСОБА_10, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає за необхідне зазначити, зокрема, таке.

Як зазначено у Рішенні № 20-рп/2010, підставою для розгляду справи Конституційним Судом України було твердження 252 народних депутатів про невідповідність Закону № 2222-IV Конституції України.

Вирішуючи питання, порушені у конституційному поданні вказаних вище народних депутатів, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення № 20-рп/2010 зазначив, що визнання неконституційним Закону № 2222-IV у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом № 2222-IV.

У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України поклав на органи державної влади обов'язок щодо невідкладного виконання зазначеного Рішення стосовно приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом № 2222-IV.

Цей висновок Конституційного Суду України, як слідує з Постанови № 775-VII, суперечить закріпленому законом порядку внесення змін до Конституції України, згідно з яким положення закону про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності стають невід'ємною складовою Основного Закону - окремими його положеннями, а сам закон вичерпує свою функцію.

Конституція України не уповноважує Конституційний Суд України визнавати нечинність конституційної норми, незважаючи на те, в якій юридичній формі вона була закріплена.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Конституції України саме до повноважень Верховної Ради України належить внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених Розділом XIII цієї Конституції.

Конституційний Суд України Рішенням № 20-рп/2010, у прийнятті якого брав участь ОСОБА_10, не забезпечив верховенства Конституції України, фактично змінив її, порушив засадничий конституційний принцип народовладдя, змінив конституційний лад України, порушив конституційний принцип поділу влади та легітимність діючих інститутів державної влади, внаслідок чого їх діяльність стала базуватися на нормах, змінених Конституційним Судом України, а не Верховною Радою України як уповноваженим на це органом.

Очевидна невідповідність дій ОСОБА_10 при прийнятті Рішення

№ 20-рп/2010 Конституції України, складеній ним присязі та наслідки цих дій давали Верховній Раді України підстави розцінити дії ОСОБА_10 як порушення присяги судді Конституційного Суду України та звільнити його з посади.

Згідно з частиною другою статті 84, статтею 94 Конституції України рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування; Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Регламентом ВРУ, законами України від 17 листопада 1992 року № 2790-XII «Про статус народного депутата України», 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України».

Регламент ВРУ визначає порядок підготовки та проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України.

Згідно зі статтею 216 Регламенту ВРУ Верховна Рада України звільняє з посад суддів Конституційного Суду України відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України та статті 23 Закону № 422/96-ВР. Підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Порядок звільнення з посад суддів Конституційного Суду України встановлено статтею 208 Регламенту ВРУ, відповідно до частини сьомої якої звільнення з посад таких осіб здійснюється відкритим голосуванням. За результатами голосування оформляється відповідна постанова Верховної Ради України.

Статтею 47 Регламенту ВРУ передбачено, що відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада України приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом (частина перша зазначеної статті).

При цьому рішення про персональні обрання, призначення, надання згоди на призначення на посаду, надання згоди на звільнення з посади та звільнення з посади приймаються Верховною Радою України шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених законом та цим Регламентом, коли рішення приймаються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів (частина п'ята статті 47 Регламенту ВРУ).

Як правильно зазначив Вищий адміністративний суд України, рішення про звільнення судді Конституційного Суду України ОСОБА_10 було прийнято на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке відбулося 24 лютого 2014 року, більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

Отже, порядок звільнення суддів Конституційного Суду України, встановлений Конституцією України, Законом № 422/96-ВР та Регламентом ВРУ, що гарантує їх незалежність і недоторканність, порушений не був. Іншого порядку звільнення вказаних осіб законодавством України не передбачено.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Верховна Рада України, яка наділена повноваженнями щодо призначення суддів Конституційного Суду України, за відсутності іншої, ніж зазначена вище, процедури, у разі встановлення факту порушення суддею Конституційного Суду України присяги судді, має право звільнити цього суддю з посади з наведеної підстави. Таке рішення може бути оскаржене до суду, що є гарантією незалежності судді та неупередженості щодо нього.

Крім того, доводи ОСОБА_10 про те, що процедура звільнення судді Конституційного Суду України визначена параграфом 63 Регламенту КСУ, є безпідставними, оскільки Регламент КСУ є внутрішнім документом Конституційного Суду України, що прийнятий цим судовим органом.

Конституція наділяє повноваженнями звільняти суддів за порушення присяги той орган, що їх обрав або призначив, про що зазначено вище.

Аналогічний припис закріплено і в статті 23 Закону № 422/96-ВР. При цьому ані Конституція України, ані Закон № 422/96-ВР не наділяють сам орган конституційної юрисдикції компетенцією із врегулювання процедури звільнення судді.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, про відсутність підстав для визнання незаконною Постанови

№ 775-VII щодо дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_10 у зв'язку з порушенням присяги судді Конституційного Суду України при ухваленні Рішення № 20-рп/2010 ґрунтується на правильному застосуванні норм права, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_10 слід відмовити.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 2 грудня 2014 року (№ 21-302а14).

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді:М.І. ГрицівО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький