Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним рішення управління ПФУ від 16 травня 2011 року № 2164 щодо відмови їй в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (в редакціїї, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 345-VI); визнати протиправною бездіяльність управління ПФУ щодо неперерахунку і невиплати їй пенсії за віком відповідно до Закону № 345-VI; зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії та призначити і виплатити їй пенсію у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря з 16 травня 2011 року, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, відповідно до статті 8 Закону № 345-VI.

На обґрунтування позову ОСОБА_9 послалася на те, що управління ПФУ призначило їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (далі - список № 1). На думку ОСОБА_9, вона має право на перерахунок і виплату їй пенсії відповідно до статті 8 та пункту 2

статті 10 Закону № 345-VI, частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) виходячи з 80 відсотків середнього заробітку шахтаря (але не менше трьох прожиткових мінімумів), оскільки вона працювала 8 років 5 місяців на підземних роботах за списком № 1.

Кіровський районний суд м. Донецька постановою від 28 грудня 2011 року позовні вимоги задовольнив: визнав незаконним рішення управління ПФУ від 16 травня 2011 року № 2164 щодо відмови ОСОБА_9 в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону

№ 345-VI; визнав протиправною бездіяльність управління ПФУ щодо неперерахунку і невиплати ОСОБА_9 пенсії за віком відповідно до Закону № 345-VI; зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії та призначити і виплатити ОСОБА_9 пенсію у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря з 16 травня 2011 року, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, відповідно до статті 8 Закону № 345-VI.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

Касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову і зазначив, що оскільки відсутні об'єктивні докази, які підтверджують зайнятість ОСОБА_9 на підземних роботах повний робочий день, то вимоги статті 8 Закону № 345-VI щодо мінімального розміру пенсії на позивача не поширюються.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОСОБА_9 звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1, 8 Закону № 345-VI у подібних правовідносинах, у якій просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2013 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви ОСОБА_9 додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року, 25 липня та 1 серпня 2013 року (справи №№ К/9991/2511/12, К/9991/56497/12, К/9991/27147/12 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

У справі, яка розглядається, касаційний суд дійшов висновку про те, що дія Закону № 345-VI не поширюється на праціників шахтобудівних підприємств, які не були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Натомість в ухвалі від 1 серпня 2013 року (справа № К/9991/27147/12) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно да статті 8 Закону № 345-VI право на мінімальну пенсію не залежить від часу роботи на підземних роботах.

Разом із тим в ухвалах від 13 листопада 2012 року

справа № К/9991/2511/12) та 25 липня 2013 року (справа № К/9991/56497/12) касаційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачі працювали повний робочий день на посаді хронометражиста підземного, то вони мають право на перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону № 345-VI.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судом касаційної інстанції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону № 345-VI його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно зі статтею 8 цього Закону мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту «а» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень» (далі - підрозділ 1) розділу 1 «Гірничі роботи» (далі - розділ 1) списку № 1 передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Пунктом «г» підрозділу 1 розділу 1 списку № 1 передбачено, що посада хронометражиста на підземних роботах передбачає зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді).

На підставі системного аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла такого висновку.

До кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені цим Законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у

списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Оскільки, посада хронометражиста на підземних роботах відноситься до пункту «г» підрозділу 1 розділу 1 списку № 1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то дія Закону № 345-VI на позивача не поширюється.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.Б. Гусак П.В. ПанталієнкоО.А. Коротких О.Б. ПрокопенкоО.В. Кривенда О.О. Терлецький В.Л. Маринченко

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

Справа № 21-455а13

Аналіз положень статей 1, 8 Закону України від 2 вересня 2008 року

№ 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон

№ 345-VI), пунктів «а», «г» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (далі - cписок № 1), свідчить про те, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені цим Законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Оскільки, посада хронометражиста на підземних роботах відноситься до пункту «г» підрозділу 1 розділу 1 cписку № 1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то дія Закону № 345-VI на позивача не поширюється.

Суддя

Верховного Суду України О.Б. Прокопенко