Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції про скасування рішення від 7 лютого 2007 року,

в с т а н о в и л а:

24 лютого 2014 року ОСОБА_10 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якому просила скасувати рішення Вищої ради юстиції від 7 лютого 2007 року.

18 березня 2014 року позивач подала до суду повторну позовну заяву з тими ж вимогами.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 березня 2014 року позовну заяву ОСОБА_10 залишив без руху та надав їй строк до 11 квітня 2014 року для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а ухвалою від 15 квітня 2014 року позовну заяву ОСОБА_10 визнав неподаною та повернув позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2014 року, ОСОБА_10 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, встановлених пунктом 3 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 1711 КАС. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема щодо актів Вищої ради юстиції.

Статтями 105, 106 КАС визначено форму та зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви. Зокрема, позовна заява має містити зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_10 без руху, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20 березня 2014 року послався на те, що в заяві не зазначено зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАС і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, відсутні будь-які доводи стосовно допущення суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо неї. Крім того, позовна заява викладена не українською мовою та до неї не додано належним чином завірений документ, який би підтверджував наявність пільг щодо сплати судового збору.

На виконання вищевказаної ухвали суду ОСОБА_10 7 квітня 2014 року подала до суду нову заяву, у якій зазначила, що посвідчення інваліда ІІ групи, видане управлінням праці та соціального захисту населення Залізничного району м. Києва, що підтверджує наявність у неї пільг щодо сплати судового збору, вона долучила до повторної позовної заяви, яку подала до суду 18 березня 2014 року. Також вказала, що законодавство України не забороняє їй звертатися до суду на російській мові, оскільки вона недостатньо володіє українською мовою.

Визнаючи позовну заяву ОСОБА_10 неподаною та повертаючи її позивачу, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15 квітня 2014 року виходив із того, що зміст нової заяви позивача від 7 квітня 2014 року та додані до неї документи не свідчать про те, що позивач усунула вказані в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року недоліки.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що Вищий адміністративний суд України правомірно повернув позовну заяву позивачу згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС, оскільки позивач не усунула вказані в ухвалі суду від 20 березня 2014 року недоліки, а саме: не привела зміст позовних вимог у відповідність із частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАС, у заяві відсутні будь-які доводи стосовно допущення суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо неї. Крім того, усупереч статті 15 КАС та статті 14 Закону України від 3 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі - Закон № 5029-VI) нова заява ОСОБА_10 викладена не державною, а російською мовою.

Відповідно до статті 15 КАС мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону № 5029-VI.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону № 5029-VI сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Державною мовою України є українська мова (стаття 10 Конституції України та стаття 6 Закону № 5029-VI).

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяви ОСОБА_10 слід відмовити.

Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.Б. Гусак П.В. ПанталієнкоО.А. Коротких О.Б. ПрокопенкоО.В. Кривенда О.О. ТерлецькийВ.Л. Маринченко Ю.Г. Тітов