П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа - житлово-будівельний кооператив № 240, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа - житлово-будівельний кооператив № 240 (далі - ЖБК № 240), про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2015 року ОСОБА_8 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2015 року та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме: частини 2 статті 122, частини 2 статті 205 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є, зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2014 року вже розглядався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 21 травня 2014 року (справа №6-2302св14) суд касаційної інстанції виходив із того, що, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі судом не було враховано, що кредитна заборгованість відповідача, яку банк просить стягнути з останнього, визначена в іншій сумі та за інший період, ніж було стягнуто судовим наказом;

- від 21 травня 2014 року (справа №6-251св14) суд касаційної інстанції виходив із того, що підстави позову про звернення стягнення на предмет іпотеки змінились, а тому судом необґрунтовано закрито провадження у справі.

Посилання заявника на те, що при зверненні до суду із даним позовом у ньому відмінні сторони ніж у попередньому позові, так-як відповідачем при попередньому спорі була Дніпропетровська міська рада, а в даному спорі - територіальна громада м. Дніпропетровська, не заслуговують на увагу, оскільки згідно положень статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування, тому відповідачі у цих спорах є ідентичними.

Також заявник посилався на те, що зміни певних ознак спірного майна (наприклад реконструкція, перебудова) або його складу після розгляду справи судом, повторне звернення до суду з приводу вирішення спору щодо такого майна не буде суперечити вимогам закону.

Однак заявником не надано, а судами не встановлено факт зміни певних ознак спірного майна (наприклад реконструкції, перебудови) або його складу після розгляду справи судом. Акт про проведення технічної інвентаризації квартири, складений інженером БТІ 7 березня 2014 року, яким встановлено збільшення загальної площі квартири на 5,3 кв.м. та житлової площі на 0,3 кв.м., що пов'язано з уточненням розмірів та включенням до загальної площі квартири приміщення лоджії, не може слугувати підтвердженням реконструкції або перебудови спірної квартири.

Таким чином зміст заяви та наданих для порівняння ухвал суду касаційної інстанції не свідчить про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточним і може бути оскаржено тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. РоманюкСудді В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.Г. Ярема