Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Державної митної служби України (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України; далі - ДМСУ), Львівської митниці Міністерства доходів і зборів (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ДСМУ від 19 жовтня 2010 року № 1976-к «Про припинення перебування на державній службі» у частині припинення його перебування на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Митниці за порушення Присяги державного службовця (далі - Присяга) відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII); поновити на зазначеній посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суди встановили, що з 1991 року ОСОБА_9 проходив службу в митних органах України та до звільнення працював на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Митниці.

ДМСУ наказом від 19 жовтня 2010 року № 1976-к за порушення Присяги припинила перебування ОСОБА_9 на державній службі в митних органах України.

Підставою прийняття зазначеного наказу було службове розслідування, висновки якого викладені в акті службового розслідування від 10 жовтня 2010 року № 26, у якому зазначено, що встановлені комісією порушення виникли внаслідок зловживання посадовими особами відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська», зокрема позивачем, своїм службовим становищем, що виразилось у недотриманні порядку проведення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщувались транспортними засобами, рівня виконавчої дисципліни з боку працівників відділу, неналежній організації роботи у напрямі боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, що призвело до порушення вимог нормативно-правових актів, які регламентують порядок пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23 травня 2011 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2012 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 березня 2014 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року скасував, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року залишив у силі.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та погодившись із висновком суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки відповідач не дотримав процедуру звільнення ОСОБА_9 за порушення Присяги, що призвело до обмеження рівня юридичних гарантій захисту його прав в процедурі застосування до нього такого виду відповідальності, оспорюваний наказ є протиправним.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2013 року (№ K/9991/58349/12, K/9991/60995/12), яка, на думку Митниці, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

У вказаній ухвалі касаційний суд зазначив: «...оскільки проведеним Рівненською митницею службовим розслідуванням встановлено факт несумлінного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, що є несумісним із званням державного службовця, і відповідачами дотримано процедуру звільнення позивача за порушення присяги, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних наказів про припинення перебування ОСОБА_10 на державній службі».

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII і, зокрема, у постановах від 10 вересня 2013 року та 1 липня 2014 року (справи №№ 21-180а13, 21-267а14 відповідно) зазначив, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, − Законом № 3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Статут). Положення Закону № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту.

Оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, то неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.

Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженою наказом ДМСУ від 13 серпня 2010 року № 918. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко І.Л. Самсін