Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України (правонаступник якої - Міністерство доходів і зборів України; далі - ДМСУ), Рівненської митниці (правонаступник якої - Рівненська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування наказів і поновлення на публічній службі,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати наказ ДМСУ від 6 березня 2012 року № 481-к «Про припинення перебування на державній службі» (далі - наказ № 481-к) та наказ Митниці від 7 березня 2012 року № 102-к «Про проведення розрахунку із працівниками митниці» (далі - наказ № 102-к), поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 працювала в митних органах з 1 березня 2001 року, а з 30 січня 2012 року обіймала посаду головного інспектора митного поста «Городище» Митниці.

У ході проведеної перевірки (відповідно до плану-завдання № 003/2012 від 3 березня 2012 року) з питань дотримання особовим складом митного поста «Городище» вимог митного законодавства протягом грудня 2011 року - лютого 2012 року встановлено, що в період з 2 грудня 2011 року по 13 лютого 2012 року посадові особи митного поста «Городище» порушили низку вимог чинного законодавства.

Наказом № 481-к позивачку звільнено із займаної посади з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-ХІІ), тобто за порушення Присяги державного службовця (далі - Присяга) в частині несумлінного виконання своїх обов'язків, а 7 березня 2012 року Митниця винесла наказ № 102-к.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 24 травня 2012 року у задоволенні позову відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2012 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою позов задовольнив: визнав протиправними та скасував наказ № 481-к та наказ № 102-к в частинах, що стосуються ОСОБА_1, постановив поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста «Городище» Митниці з 7 березня 2012 року та стягнути з Митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17 759 грн 97 коп. без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2013 року постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року залишив без змін, погодившись із його висновком і зазначивши, що відповідачі не довели вчинення позивачем таких порушень, які могли би бути підставою для застосування до нього такої найсуворішої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2013 року, яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У вказаній ухвалі касаційний суд зазначив: «Таким чином, оскільки проведення Рівненською митницею службовим розслідуванням встановлено факт несумлінного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, що є несумісним із званням державного службовця, і відповідачами дотримано процедуру звільнення позивача за порушення присяги, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних наказів про припинення перебування ОСОБА_2 на державній службі».

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII і в постанові від 10 вересня 2013 року (справа № 21-180а13) зазначив, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Закону України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV «Про дисциплінарний статут Державної митної служби України» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Статут). Положення Закону № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, то неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.

Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою такого звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженою наказом ДМСУ від 13 серпня 2010 року № 918. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький