Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ щодо винесення останнім вимоги від 13 лютого 2013 року № Ф-133 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 781 грн 45 коп. (далі - вимога) та рішення від 24 квітня 2013 року № 474-ф про застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_8 зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років довічно, призначену відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ), пенсійне посвідчення № НОМЕР_1, а тому вважає, що до нього як фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) не повинен застосовуватися Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 13 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 16 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправними дії управління ПФУ щодо стягнення з ОСОБА_8 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; скасував вимогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 грудня 2013 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року скасував та залишив у силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОСОБА_8 звернувся із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 6 червня та 23 жовтня 2013 року (справи №№ К/800/20437/13, К/800/52228/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, який отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і який не досяг віку, з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), не звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

У наданому для порівняння рішенні від 6 червня 2013 року (справа № К/800/20437/13) касаційний суд у подібних правовідносинах, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про скасування вимоги органу ПФУ, виходив із того, що відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки є пенсіонером, який отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI та статей 1, 12 Закону № 2262-ХІІ, у своїй постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21-59а14) зазначила таке.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_8 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький