Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - управління ПФУ) про визнання неправомірним рішення та призначення пенсії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення колегіального органу з призначення пенсії управління ПФУ від 23 травня 2011 року № 55 (далі - рішення № 55) про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років на підставі Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) та зобов'язати управління ПФУ зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно із зазначеним Законом, увесь період роботи на посаді юриста в Лубенському об'єднаному військовому комісаріаті

(далі - Військкомат) з 20 липня 1993 року по 10 березня 1995 року, половину (за винятком 10 днів) строку навчання - з 1 вересня 1992 року по 11 лютого 1998 року - в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (далі - ВНЗ) та призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону

№ 1789-ХІІ з 23 травня 2011 року.

Суд установив, що ОСОБА_1 навчався у ВНЗ з 1 вересня 1992 року по 11 лютого 1998 року (5 років 5 місяців 10 днів) на заочному факультеті, що підтверджується довідками від 19 січня 2011 року № Б-13-(14) та

20 травня 2011 року № 11/1-326.

З 20 липня 1993 року по 10 березня 1995 року позивач працював на посаді юриста у Військкоматі, стаж роботи в якому у нього складає 1 рік 7 місяців

20 днів. А з 2 січня 1997 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на службі в органах прокуратури, у якій його стаж роботи становить 14 років 4 місяці

18 днів.

Загальний трудовий стаж позивача станом на 25 травня 2011 року складає

20 років 5 місяців 11 днів.

23 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Рішенням управління ПФУ позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю 20 років необхідного стажу. Зі змісту цього рішення вбачається, що ОСОБА_1, працюючи на посаді державного службовця, не мав диплома про вищу юридичну освіту, тому відповідач не врахував йому до спеціального стажу період трудової діяльності у Військкоматі з 20 липня 1993 року по 10 березня 1995 року, а також не зарахував половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на заочному факультеті.

Октябрський районний суд міста Полтави постановою від 9 квітня 2012 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував рішення № 55 і зобов'язав управління ПФУ зарахувати до стажу роботи позивача період його роботи на посаді юриста у Військкоматі з 20 липня 1993 року по 10 березня 1995 року, половину строку його навчання - з 1 вересня 1992 року по 11 лютого 1998 року - у ВНЗ та призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ з

23 травня 2011 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зарахував до загального трудового стажу строк навчання на заочному факультеті у вищому юридичному навчальному закладі, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та достатність загального строку трудового стажу, що вимагається у статті 50-1 № 1789-ХІІ, для призначення пенсії за вислугу років.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року, рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення № 55 та зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію, половину строку навчання - з 1 вересня 1992 року по 11 лютого 1998 року - у ВНЗ і призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ з 23 травня 2011 року скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовив. Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про неможливість зарахувати половину строку навчання позивача у ВНЗ, оскільки період навчання з 1 вересня 1992 року по 11 лютого

1998 року збігається з періодом роботи ОСОБА_1 на посаді юриста у Військкоматі та стажиста на посаді помічника Лубенського міжрайонного прокурора, а один і той самий період не може бути зарахований до стажу роботи двічі.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1 просить ухвалу суду касаційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення ОСОБА_1 послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини п'ятої статті 50-1 Закону № 1789-XII, а також додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року (справа № К/9991/88573/11), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданому заявником для порівняння рішенні касаційний суд у подібних правовідносинах, скасовуючи вимогу органу ПФУ, дійшов висновку, що Закон № 1789-ХІІ не конкретизує форму навчання, яка може зараховуватися до стажу, що дає право на пенсію, та не містить винятків щодо заочної форми навчання, тому немає підстав вважати, що період навчання на заочному відділенні не може зараховуватися до вищезазначеного стажу, а також, враховуючи те, що частина п'ята статті 50-1 зазначеного Закону не містить посилання щодо необхідності мати вищу юридичну освіту для осіб, які обіймали посади державних службовців в державних органах влади, як необхідної умови для зарахування періоду їх перебування на вказаних посадах до стажу роботи для отримання ними права на пенсію за вислугу років, суд зобов'язав орган ПФУ зарахувати до стажу, що дає право на пенсію, період роботи державного службовця на зазначених посадах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Суд зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, стаж роботи на посаді юриста у Військкоматі, як і у рішенні, наданому для порівняння, у якому працівнику зараховано до стажу роботи, що дає право на отримання зазначеної пенсії, стаж роботи на посаді державного службовця, а отже, у цій частині неоднакового застосування закону немає.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною п'ятою зазначеної статті Закону № 1789-XII до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Для того, щоб установити, чи зараховується до вислуги років позивача половина строку навчання на заочному факультеті у ВНЗ, необхідно з'ясувати зміст таких понять, як «трудовий стаж», «спеціальний стаж» та «вислуга років».

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України від 23 травня

1991 року № 1060-XII «Про освіту» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України

23 листопада 1993 року за № 173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня

2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_373/ed_2011_07_08/pravo1/T178800.html?pravo=1> (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону № 1789-XII.

Відповідно до статті 62 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_373/ed_2011_07_08/pravo1/T178800.html?pravo=1>№ 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_01_25/pravo1/KMP93637.html?pravo=1>, також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Наведене вище свідчить, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема навчанням на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватись трудового стажу, а відповідно до пункту 2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, що навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки крім вищезазначеного закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв'язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України вже висловив у постанові від 5 листопада 2013 року (справа № 21-289а13).

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції при вирішенні спору правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький