Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_11, представників: позивача - ОСОБА_12, відповідача - Трапезнікової О.Ю., Пантелейчук Л.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним рішення Вищої ради юстиції від 26 листопада 2013 року № 1272/0/15-13 «Про внесення Президентові України подання про звільнення ОСОБА_11 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за порушення присяги».

Вищий адміністративний суд України під час розгляду справи встановив нижченаведене.

Указом Президента України від 14 лютого 2011 року № 209/2011 ОСОБА_11 призначено суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на п'ять років.

6 квітня 2011 року позивач прийняв присягу судді.

Рішеннями Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 та 22 вересня 2009 року у справах №№ 2-2963/09 та 2-2990/09 (відповідно) постановлено стягнути солідарно з боржників та їх поручителів на користь ПАТ «АБ «Синтез» (далі - Банк) суми заборгованості за договорами кредитних ліній від 9 листопада 2007 року №№ KLU-24/07-04, KLU-23/07-04. Зазначені рішення набрали законної сили, на підставі них видано виконавчі листи від 18 листопада 2009 року №№ 2-2963/09, 2-2990/09 та відкрито відповідні виконавчі провадження.

17 квітня 2012 року, звернувшись із позовом до суду, боржники ініціювали стягнення сум власного боргу на користь Банку безпосередньо з поручителів.

28 квітня 2012 року до суду надійшла зустрічна позовна заява поручителів до боржників, Банку про визнання договорів поруки припиненими (яку ухвалою від 28 квітня 2012 року об'єднано в одне провадження з первісним позовом боржників).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2012 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. В мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідні договори поруки є припиненими.

21 травня 2012 року в порядку виконання судових рішень у справах №№ 2-2963/09, 2-2990/09 поручителі звернулися до суду із заявами про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню (з посиланням на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2012 року).

Ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 та 11 червня 2012 року виконавчі листи від 18 листопада 2009 року в частині стягнення заборгованості солідарно з поручителів (заявників) на користь Банку визнано такими, що не підлягають виконанню. Зазначені ухвали скасовано ухвалами апеляційного суду від 2 жовтня 2012 року, заяви поручителів передано для нового розгляду до суду першої інстанції судді Нікушину В.В.

Суддя Нікушин В.В. ухвалами від 23 листопада 2012 року задовольнив заяви поручителів про визнання виконавчих листів від 18 листопада 2009 року №№ 2-2963/09, 2-2990/09 такими, що не підлягають виконанню (вказані ухвали були скасовані ухвалами апеляційного суду Київської області від 23 січня та 6 лютого 2013 року).

Також у провадженні судді Нікушина В.В. (справи №№ 4-с-65/2012, 4-с-67/2012) перебували скарги поручителів на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішень Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 та 22 вересня 2009 року.

Ухвалами судді Нікушина В.В. від 20 липня 2012 року в порядку забезпечення скарг зупинено стягнення за виданими судом 18 листопада 2009 року виконавчими листами №№ 2-2990/09, 2-2963/09. Ці ухвали скасовано ухвалами апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2012 року з підстав неправильного застосування норм цивільно-процесуального законодавства.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - кваліфікаційна комісія суддів) у своєму рішенні від 24 квітня 2013 року дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Нікушина В.В. до дисциплінарної відповідальності за порушення норм процесуального права при постановленні ухвал від 20 липня 2012 року щодо забезпечення скарг на дії державних виконавців шляхом зупинення стягнення за виданими судом виконавчими листами.

23 листопада 2012 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення в.о. голови Національного банку України щодо ініціювання питання про притягнення до відповідальності за порушення присяги низки суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційного суду Київської області, Києво-Святошинського районного суду Київської області при ухваленні судових рішень у вищезазначених справах, пов'язаних зі стягненням на користь Банку сум заборгованості за кредитом (у тому числі суддею Нікушиним В.В. при забезпеченні скарг поручителів на дії державних виконавців шляхом зупинення виконання виконавчих листів).

Перевірку відомостей, викладених у зверненні, було доручено провести члену Вищої ради юстиції Ківалову С.В.

6 березня 2013 року за результатами перевірки член Вищої ради юстиції Ківалов С.В. звернувся до Вищої ради юстиції з довідкою-пропозицією від 3 березня 2013 року № 604/0/4-12, зокрема, про внесення подання про звільнення ОСОБА_11 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за порушення присяги.

На засіданні 19 листопада 2013 року секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги.

26 листопада 2013 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 1272/0/15-13 про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_11 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області. Зазначене рішення про внесення подання про звільнення судді обґрунтоване тим, що останній при здійсненні судочинства, зокрема при постановленні ухвал від 23 листопада та 20 липня 2012 року, скасованих судом апеляційної інстанції, допустив порушення законодавства, які викликають сумнів у його об'єктивності та неупередженості, чесності та непідкупності, порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, що відповідно до статті 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР) є порушенням присяги.

Вищий адміністративний суд України постановою від 19 березня 2014 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 26 листопада 2013 року № 1272/0/15-13.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що порушення суддею Нікушиним В.В. норм процесуального права при постановленні ухвал, що стало підставою для скасування їх судом апеляційної інстанції, не є умисними діями в розумінні статті 32 Закону № 22/98-ВР, які можна кваліфікувати як порушення суддею присяги.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України, поданій з підстав, установлених пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Вища рада юстиції, посилаючись на порушення Вищим адміністративним судом України при ухваленні постанови від 19 березня 2014 року положень статті 126 Конституції України, статей 30, 32 Закону № 22/98-ВР та статей 55, 83 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), а також норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_11 у задоволенні позову

Заслухавши пояснення представників Вищої ради юстиції, позивача та його представника, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 22/98-ВР Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

До повноважень Вищої ради юстиції статтею 3 зазначеного Закону віднесено внесення подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; призначення суддів за поданням відповідної ради суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільнення їх з цих посад; розгляд справ і прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів; розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Частиною п'ятою статті 126 Конституції України встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

За правилами частини першої статті 32 Закону № 22/98-ВР питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

Частина друга статті 32 Закону № 22/98-ВР визначає, що порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Ураховуючи те, що кваліфікаційна комісія суддів згідно з рішенням від 24 квітня 2013 року дійшла висновку про відсутність у діях судді Нікушина В.В. при постановленні ухвал від 20 липня 2012 року щодо забезпечення скарг на дії державних виконавців (№№ 4-с-65/2012, 4-с-67/2012) навіть підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, висновків щодо необхідності звільнення судді Нікушина В.В. за порушення присяги при постановленні ухвал від 23 листопада 2012 року про визнання виконавчих листів від 18 листопада 2009 року №№ 2-2963/09, 2-2990/09 такими, що не підлягають виконанню, кваліфікаційна комісія суддів не давала, а також те, що судом не встановлено умисних дій, які порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, оскаржуване рішення Вищої ради юстиції від 26 листопада 2013 року є незаконним.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає підстав для скасування правильної по суті постанови Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року. Отже, у задоволенні заяви Вищої ради юстиції слід відмовити.

Керуючись статтями 240, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Вищої ради юстиції відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов