П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (далі - Товариство) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників; далі - Центральний офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до Центрального офісу про скасування податкових повідомлень-рішень: від 24 жовтня 2013 pоку № 0000163720, 18 листопада 2013 pоку № 0000613720, 4 грудня 2013 pоку №№ 0000703720, 0000713720, 24 грудня 2013 pоку № 0000813720, 25 грудня 2013 року № 0000833720, 14 липня 2014 pоку № 0000553720, 24 липня 2014 року №№ 0000583720, 0000593720, 0000603720, 2 жовтня 2014 pоку №№ 0000693720, 0000703720, 24 жовтня 2014 року № 0000344050, 5 листопада 2014 року №№ 0000273710, 0000743720.

Позовні вимоги Товариство мотивувало тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки господарські відносини між позивачем та контрагентами були реально виконані сторонами, мають матеріальне наповнення та завершились передачею продукції, що підтверджується первинною документацією. Окрім того, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 січня 2015 року позовні вимоги задовольнив повністю. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання договорів та наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, самі договори не визнані судом недійсними та не встановлено факт їх нікчемності, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2014 року №№ 0000603720, 0000593720, 24 жовтня 2013 року № 0000344050. У цій частині постановив нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року № 0000344050 відмовив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2014 року №№ 0000593720, 0000603720. У решті постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 вересня 2015 року скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у частині скасування постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року № 0000344050 та у цій частині залишив у силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року. У решті постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, касаційний суд залишив без змін.

У липні 2016 року Центральний офіс звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 17 лютого та 24 травня 2016 року (№№ 2а-4161/09/4/0170, 820/17302/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 138 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21081/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>-139 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у подібних правовідносинах.

Заявник просить скасувати всі судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності включення Товариством до складу податкового кредиту сум ПДВ, які доводами касаційної скарги не спростовуються. Також зазначив про помилковість позиції суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року № 0000344050, оскільки вирок суду, який міститься у матеріалах справи, не містить відомостей про відсутність господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Грин Лайн», а тому таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення Товариством вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.

Натомість судові рішення Вищого адміністративного суду України від 17 лютого та 24 травня 2016 року, надані заявником на обґрунтування наведених у заяві доводів, не містять висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права з огляду на те, що цими судовими рішеннями не розв'язано спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в силу неповноти встановлення обставин справ.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви Центрального офісу слід відмовити.

Ураховуючи наведене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.Б. Прокопенко Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда І.Л. Самсін