Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії управління ПФУ щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до довідки від 8 грудня 2014 року № 18 (далі - довідка) протиправними та зобов'язати управління ПФУ перерахувати пенсію з урахуванням зазначеної довідки та виплачених сум.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) 1 категорії, з 12 січня 2010 року є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Перебуває на обліку в управлінні ПФУ та одержує пенсію як інвалід ІІ групи відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

У період з 20 вересня 1976 року по 13 січня 2004 року він працював на посаді диспетчера АСУ в Лубенській філії відкритого акціонерного товариства «Облагропостач» (далі - Товариство).

1 червня 1986 року ОСОБА_11 був призваний на військові збори та направлений на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, де за час перебування на вказаних роботах йому була нарахована та виплачена заробітна плата.

8 грудня 2014 року Товариство провело позивачу новий розрахунок заробітної плати за два календарні місяці роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 1 липня по 31 серпня 1986 року, оскільки вона була нарахована не в повному обсязі, про що був виданий відповідний наказ. Згідно з довідкою перерахунок здійснений з урахуванням коефіцієнта 1,742 відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради профспілок від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».

9 грудня 2014 року позивач звернувся з отриманою довідкою до управління ПФУ з проханням провести перерахунок пенсії. Однак 24 грудня 2014 року відповідач йому відмовив.

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області постановою від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2015 року, позов задовольнив: визнав дії управління ПФУ неправомірними та зобов'язав здійснити ОСОБА_11 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі фактичної заробітної плати за виконані роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження відповідно до довідки починаючи з 9 грудня 2014 року з урахуванням сплачених сум.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою управління ПФУ на зазначені судові рішення.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 40 Закону № 796-XII та пункту 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок, постанова № 1210 відповідно), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2015 року та направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року (справа № К/800/11164/15), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. У цій справі касаційний суд дійшов висновку про правомірність відмови здійснити перерахунок пенсії на підставі даних саме довідки про грошове забезпечення, одержане за роботу в зоні відчуження, оскільки не всі зазначені в цій довідці дані є обґрунтовані та підтверджені належними бухгалтерськими документами.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986‒1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у ІІІ зоні ‒ 5, у II зоні ‒ 4, у І зоні ‒ 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 796-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 40 зазначеного Закону військовозобов'язаним, вільнонайманим, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території радіаційного забруднення, оплата праці провадиться згідно зі статтею 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невід'ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання.

Як установили суди, відповідач зазначив, що подана довідка складена з порушенням норм законодавства, оскільки відсутні підстави для застосування кратності до тарифної ставки, підвищеної на 100 відсотків. Крім того, відповідач вказав, що сума премії у розмірі 60 відсотків безпідставно розрахована та включена до довідки, оскільки в розрахункових відомостях відсутнє нарахування місячних премій (премія у розмірі 60 відсотків на підприємстві в 1986 році за роботу в зоні ЧАЕС не була передбачена). Також відповідач вказав, що підприємство безпідставно врахувало одноразову премію в розмірі 400 крб. та не надало підтверджуючих документів про виділення Мінфіном СРСР, Держпланом СРСР та Міненерго СРСР коштів для виплати такої премії працівникам, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, відмова відповідача у перерахунку пенсії зумовлена саме вищенаведеними обставинами, врахування яких визначене законодавчо. Проте зазначені доводи суд не перевірив, а відповідні обставини не встановив.

Оскільки суд касаційної інстанції неоднаково і в справі, що розглядається, неправильно застосував норми статті 40 Закону № 796-XII та пункту 7 Порядку, всі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 241 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу IV цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 227 КАС порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі, а тому, на думку колегії суддів, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241‒243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2015 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2015 року та постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 січня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. ТерлецькийСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін