Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Товариство) до прокуратури Полтавської області (далі - прокуратура) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову прокуратури від 29 квітня 2013 року № 07/1-27вих13 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що виходячи з положень статті 7 Закону України від 1 червня 2010 року № 2289-VI «Про здійснення державних закупівель» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2289-VI) органи прокуратури не уповноважені на здійснення перевірок у сфері державних закупівель. Крім того ж, відповідно до частини другої статті 19 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII) прокуратура не має підміняти органи відомчого управління та контролю і не має втручатися у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Позивач також вказав, що оскаржена постанова не відповідає вимогам Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 12 листопада 2012 року № 111 (далі - Положення), оскільки є немотивованою і не містить строків проведення перевірки.

Суди встановили, що прокуратура винесла оскаржену постанову про проведення перевірки в порядку прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів в діяльності Товариства з питань додержання вимог Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_10_24/pravo1/T102289.html?pravo=1>№ 2289-VI та природоохоронного законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 7 серпня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 лютого 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство зазначило, що в доданих до заяви ухвалах Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2012 року, 13 червня та 2 липня 2013 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини другої статті 19 Закону № 1789-XII. Просить скасувати всі судові рішення у цій справі і прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Перевіривши наведені у заяві Товариства доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження, виходив із того, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статей 19, 20 Закону № 1789-XII.

Проте аналіз ухвали суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що постанова прокуратури про проведення перевірки прийнята на виконання рішення розширеного засідання колегії прокуратури щодо проведення перевірки додержання вимог Бюджетного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_01_01/pravo1/T102456.html?pravo=1>, Закону № 2289-VI <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_10_24/pravo1/T102289.html?pravo=1>у діяльності державних та комунальних підприємств паливно-енергетичного комплексу. Підставами для проведення прокуратурою перевірки стало відхилення Товариством вигідних цінових пропозицій під час процедури відкритих торгів в розрізі державних закупівель та матеріали перевірки Товариства Державною екологічною інспекцією в Полтавській області, у ході якої виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Натомість у наданих для порівняння ухвалах Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2012 року та 13 червня 2013 року йдеться про повноваження прокуратури на проведення перевірок за додержанням законів в агропромисловому комплексі. Зокрема, вирішувалося питання щодо законності вимог прокуратури надати інформацію стосовно кількості майнових та земельних паїв, що використовуються підприємством, наявності заборгованості з орендної плати за використання земельних паїв тощо.

В ухвалі від 2 липня 2013 року, копію якої також надано як приклад неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, висновки Вищого адміністративного суду України стосуються повноважень прокуратури на здійснення нагляду за законністю виконавчого провадження у цивільних, господарських та адміністративних справах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький