Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 818/1421/18

Провадження № 11-1476апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до начальника Лебединського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області Цурікова Олега Миколайовича (далі - начальник Лебединського відділу поліції) про визнання дій неправомірними

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року (суддя Павлічек В. О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року (судді Старосуд М. І., Лях О. П., Яковенко М. М.),

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Лебединського відділу поліції, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо розгляду його заяви від 10 вересня 2017 року № 428 відповідно до положень Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, відмовив у відкритті провадження, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спір у справі не належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний із оскарженням дій відповідача, вчинених у межах досудового розслідування у кримінальній справі. Його розгляд можливий лише у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення. В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить доводи про те, що спір у справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

24 липня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, а 14 листопада 2018 року постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

У ході розгляду справи суди встановили такі обставини.

Колодяжний О. Б. звернувся до начальника Лебединського відділу поліції із заявою від 10 вересня 2017 року № 428 про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 356, 364 та 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Листом від 18 вересня 2017 року № 12965 начальник Лебединського відділу поліції повідомив ОСОБА_3, що факти, викладені у його заяві, були предметом перевірки. Також повідомлено, що відповідно до статті 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. З цих підстав подальший розгляд заяви припинено.

Як вказав позивач у позовній заяві, він у подальшому неодноразово звертався до Лебединського відділу поліції з аналогічними повідомленнями про злочини, зокрема із заявою від 28 грудня 2017 року № 729, але рішення про внесення відомостей до ЄРДР не було прийняте.

З цих підстав позивач звернувся до Лебединського районного суду Сумської області зі скаргою на бездіяльність начальника Лебединського відділу поліції щодо невнесення відомостей до ЄРДР.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 22 лютого 2018 року у справі № 580/2410/17 (провадження 1-кс/580/7/18) на підставі статей 303, 306, 307 КПК зобов'язано начальника слідчого відділу Лебединського відділу поліції внести відомості до ЄРДР відповідно до заяви ОСОБА_3 від 28 грудня 2017 року № 729 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК.

Перевіряючи в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС)

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Предметом спору в справі, яка переглядається, є неналежні, на думку позивача, дії відповідача щодо розгляду заяви, в якій він ставив питання про порушення кримінального провадження за статтями 191, 356, 364 та 366 КК.

Неналежність розгляду заяви позивач убачає в тому, що вона була розглянута відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

За правилами частин першої - четвертої статті 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Наведеними правовими нормами визначено суб'єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_3 звернувся до начальника Лебединського відділу поліції із заявою від 10 вересня 2017 року № 428 про внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 356, 364 та 366 КК.

Звернення до суду з цим позовом обумовлене неналежним, на думку позивача, реагуванням начальником Лебединського відділу поліції на цю заяву, зокрема посиланням на статтю 8 Закону № 393/96-ВР.

У межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Та обставина, що відповідь на заяву позивача була надана відповідно до Закону № 393/96-ВР, не змінює суті спірних правовідносин, оскільки незалежно від того, якими нормами керувався відповідач, надаючи відповідь на заяву позивача про порушення кримінального провадження, це не впливає на його процесуальний статус, а відтак і на те, що його дії і рішення за результатами розгляду цієї заяви можуть бути оскаржені лише за правилами і в порядку, визначеному КПК.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 705/406/18 (провадження № 11-1199апп18).

За правилами частини першої статті 350 КАС у чинній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року- без змін.

Керуючись статтями 243, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: С. В. Бакуліна Н.П. Лященко В. В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко