Постанова ВП ВС від 24.04.2018 року у справі №800/499/17

Друк

Пошук

337

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Постанова ВП ВС від 24.04.2018 року у справі №800/499/17
Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №800/499/17

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/499/17

Провадження № 11-310асі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (судді Желтобрюх І.Л., Бевзенко В.М., Білоус О.В., Данилевич Н.А., Шарапа В.М.) у справі № 800/499/17 за позовом

ОСОБА_3 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Черняхівська РДА) про визнання протиправним та скасування розпорядження Президента України, скасування розпорядження голови Черняхівської РДА, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України Порошенка П.О., Черняхівської РДА, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Президента України від

15 вересня 2017 року № 176/2017-рп у частині звільнення позивача з посади голови Черняхівської РДА на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

- скасувати розпорядження голови Черняхівської РДА від 18 вересня 2017 року

№ 80-к про припинення повноважень позивача;

- поновити ОСОБА_3 на посаді голови Черняхівської РДА з 16 вересня 2017 року;

- стягнути з Черняхівської РДА на користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування обов'язкових податків та зборів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 листопада 2017 року відкрив провадження в цій справі.

02 січня 2018 року Вищий адміністративний суд України справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 передав на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 січня 2018 року прийняв до провадження зазначену справу та призначив її розгляд за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 15 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив клопотання представника Президента України - Мишковець О.В. про залишення без розгляду позовної заяви. Визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду. Позов ОСОБА_3 залишив без розгляду.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувану ухвалу від 15 лютого 2018 року постановлено з порушенням норм процесуального права.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду вказав, що він з 27 липня 2017 року перебував на лікарняному, однак 8 серпня 2017 року вимушений був вийти на роботу, не завершивши лікування, через проведення підрозділом охорони державної таємниці УСБУ в Житомирській області перевірки стану охорони державної таємниці у Черняхівській РДА. У подальшому його стан здоров'я погіршився, а тому в період з

27 вересня по 09 жовтня 2017 року він перебував на лікуванні, через що не мав змоги звернутися до суду.

Скаржник також указав, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від

15 листопада 2017 року про відкриття провадження в цій справі зазначив, що позовна заява за своєю формою та змістом відповідає вимогам, установленим статтями 105 і 106 КАС України, та відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

З огляду на викладене в апеляційній скарзі порушується питання про скасування ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзивах на апеляційну скаргу, що надійшли до Великої Палати Верховного Суду

16 та 20 квітня 2018 року, представник Президента України - Мишковець О.В. та Черняхівська РДА зазначають, що оскаржувана ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду є такою, що постановлена на підставі закону, оскільки ОСОБА_3 звернувся з позовом після закінчення строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України, а з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_3 в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Президента України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що позивач подав позовну заяву після закінчення строку, встановленого КАС України, а з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цією вимогою.

Оскільки заявлені в позові вимоги про скасування розпорядження голови Черняхівської РДА, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, їх вирішення залежить від вирішення основної вимоги, а саме про визнання протиправним та скасування Розпорядження Президента України від 15 вересня 2017 року № 176/2017-рп у частині звільнення ОСОБА_3 з посади голови Черняхівської РДА, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позову без розгляду і в частині цих вимог.

Велика Палата Верховного Суду вважає цей висновок суду правильним з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 КАС України(у редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України(у вказаній редакції) встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За наведеною нормою діяльність голів районних державних адміністрацій є публічною службою.

Аналогічні положення щодо строку звернення до адміністративного суду, у тому числі у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, передбачені частинами першою - третьою та п'ятою статті 122 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Статтею 100 КАСУкраїни (у редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

На підставі частини третьої статті 3 КАС України(у редакції, чинній з 15 грудня

2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України(у редакції, чинній з 15 грудня

2017 року) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Матеріалами справи установлено, що Розпорядженням Президента України від

15 вересня 2017 № 176/2017-рп ОСОБА_3 звільнено з посади голови Черняхівської РДА відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України зв'язку зі скасуванням допуску до державної таємниці.

На підставі розпорядження голови Черняхівської РДА від 18 вересня 2017 року

№ 80-к ОСОБА_3 припинив повноваження голови цієї РДА.

Відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Президента України та Черняхівської РДА про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 11 листопада 2017 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.

У клопотанні про поновлення процесуального строку ОСОБА_3 зазначив, що з

27 вересня по 09 жовтня 2017 року перебував на лікуванні у денному стаціонарі, однак обставин, які б обґрунтовували поважність причин пропуску решти строку, позивач не навів.

При цьому ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду на тридцять третій день після закінчення лікування, не зазначивши жодної причини неможливості звернутися до суду з позовом протягом установленого процесуальним законом місячного строку після закінчення лікування.

З огляду на викладене висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про залишення без розгляду позову ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження Президента України, скасування розпорядження голови Черняхівської РДА, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованим.

На підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада

2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», N 23436/03, пункти 22-23).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 266, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду