Історія справи

Постанова ВП ВС від 23.01.2019 року у справі №639/5960/17
Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №639/5960/17

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 639/5960/17

Провадження № 14-513 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство (далі також - ПАТ) «Банк Михайлівський», про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 квітня 2018 року, постановлену суддею Гаврилюк С. М., і постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі КруговоїС.С., КолтуновоїА.І., ПилипчукН.П.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ПАТ «Банк Михайлівський».

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 6 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1.1. Визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо невключення інформації про відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» на ім'я позивача рахунок НОМЕР_1 на 50 000,00 грн до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

1.2. Зобов'язати відповідача внести зміни до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, включивши інформацію про позивача;

1.3. Стягнути з відповідача 50 000,00 грн.

2. Мотивував позов такими обставинами:

2.1. 12 жовтня 2015 року позивач уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», а 11 квітня 2016 року -з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір № 980-032-000219231 «Суперкапітал» з виплатою процентів щомісячно, за яким позивач передав зазначеному товариству кошти у сумі 50 000,00 грн.

2.2. 19 травня 2016 року ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» достроково повернуло кошти на поточний рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», включаючи відсотки.

2.3. На підставі рішення Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавча дирекція Фонду цього ж дня прийняла рішення № 812 про запровадження з 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

2.4. 12 липня 2016 року Правління НБУ прийняло рішення № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», а Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

2.5. З 15 липня 2016 року почались виплати гарантованої суми вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» і виявилось, що позивач відсутній в реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Останній повідомив позивача про те, що здійснений 19 травня 2016 року переказ коштів від ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є нікчемним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 4 квітня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі, задовольнивши клопотання Фонду від 14 листопада 2017 року.

4. В описовій частині ухвали суд вказав, що позивач просить суд:

4.1. Визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо невключення інформації про відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» на ім'я позивача рахунок НОМЕР_1 на 50 000,00 грн до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

4.2. Зобов'язати відповідача внести зміни до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, включивши інформацію про позивача;

4.3. Стягнути на користь позивача 50 000,00 грн.

5. Суд мотивував ухвалу тим, що невключення рахунку заінтересованої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати від Фонду відшкодування коштів за вкладом, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних зумовлюють публічно-правовий характер спору. Такий спір пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій Фондом, який є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Тому розгляд цього спору має відбуватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

6. 14 травня 2018 року Апеляційний суд Харківської області ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

7. В описовій частині постанови суд зазначив, що позивач з урахуванням подальших уточнень просив:

7.1. Визнати право на відшкодування за рахунок Фонду 50 000,00 грн банківського вкладу, який розміщений у ПАТ «Банк Михайлівський» на рахунку НОМЕР_1, відкритий на його ім'я IDНОМЕР_2;

7.2. Зобов'язати уповноважену особу Фонду надати Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

7.3. Судові витрати покласти на співвідповідачів;

7.4. Зобов'язати Фонд внести зміни до загального реєстру вкладників шляхом включення інформації про позивача та стягнути на користь останнього 50 000,00 грн;

7.5. Стягнути солідарно з Фонду й уповноваженої особи Фонду на користь позивача: 1 516,00 грн як три проценти річних; інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України; стягнути 555 000,00 грн пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу.

8. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Вказав, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб; уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані ним повноваження щодо такого гарантування. А тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Суд застосував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 18 червня 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розглядуз огляду на порушення судами норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

10. 17 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

11. Суд обґрунтував ухвалу тим, що позивач оскаржує ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2018 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували природу спірних правовідносин, внаслідок чого дійшли помилкових висновків про те, що спір не пов'язаний із невиконанням умов цивільно-правової угоди та не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.

13. Суди не врахували уточнену заяву від 29 листопада 2017 року про збільшення позовних вимог вимогами, які за змістом не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

14. Застосування апеляційним судом висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, є помилковим, оскільки у ній відсутня рекомендація щодо розгляду справи за правилами саме цивільного судочинства.

(2) Позиція інших учасників справи

15. У вересні 2018 року ПАТ «Банк Михайлівський» подало відзив на касаційну скаргу. Просить залишити її без задоволення, оскільки спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та щодо затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Мотивує доводи висновками Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 і від 6 червня 2018 року у справі № 804/15159/15.

16. Фонд відзив на касаційну скаргу не подав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо юрисдикції суду

17. Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

18. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час закриття провадження у справі, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

19. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час закриття провадження у справі.

20. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

21. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений і в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

22. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

23. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон)установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

24. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

25. Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

26. Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

27. Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі; пункт 7 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час закриття провадження у справі).

28. Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

29. Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

30. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).

31. Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500 000,00 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

32. З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника.

33. Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки ВеликоїПалати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17).

34. Враховуючи, що позивач претендує на відшкодування Фондом коштів за вкладом у сумі 50 000,00 грн, тобто у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про відсутність у нього з Фондом публічно-правових відносин стосовно такого відшкодування та про незастосовність у цій справі висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, і погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами ПАТ «Банк Михайлівський» про те, що справа у частині позовних вимог до Фонду, за якими було закрите провадження, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

35. ПротеВелика Палата Верховного Суду вважає помилковими мотиви суду першої інстанції, який вказав закрив провадження з огляду, зокрема, на таке:

35.1. Правовідносини, які складаються між заінтересованими особами й уповноваженою особою Фонду є публічно-правовими, а уповноважена особа Фонду у них реалізує владні управлінські повноваження, зокрема, приймає рішення про визнання правочину нікчемним на підставі закону;

35.2. Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.

36. ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що у цій справі уповноважена особа Фонду не є учасником, як і не має процесуальної дієздатності у цивільному процесі (див. пункти 88-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц).

37. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наявність юрисдикції адміністративного суду стосовно вирішення цього спору зумовлена не стільки статусом Фонду, скільки особливим предметом - стягненням гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом, за виплату якого від імені держави відповідає Фонд у межах визначеної згідно із Законом граничної суми.

38. З огляду на викладене ухвалу суду першої інстанції слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

(1.2) Щодо позовних вимог, за якими було закрите провадження у справі

39. У заявах про збільшення позовних вимог від 29 листопада 2017 року, про уточнення позовних вимог від 13 грудня 2017 року, про одночасне збільшення позовних вимог до співвідповідача та зменшення позовних вимог до відповідача від 22 січня 2018 року позивач змінював первинні позовні вимоги, за якими суд першої інстанції закрив провадження у справі.

40. Так, 29 листопада 2017 року позивач подав до суду заяву про одночасне збільшення позовних вимог, в якій змінив предмет позову, додавши до первинних позовних вимог вимоги про стягнення з Фонду інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, 555 000,00 грн пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу та трьох процентів річних у сумі 1 516,00 грн, нарахованих за період з 25 вересня 2016 року (з 15 липня 2016 року - останнього дня, коли мала бути виплачена гарантована сума, - до 25 вересня 2016 року) до 6 жовтня 2017 року (дня подання позову до суду).

41. А 22 січня 2018 року позивач подав заяву про одночасне збільшення позовних вимог до співвідповідача та зменшення позовних вимог до відповідача, в якій просив:

41.1. Визнати право на відшкодування банківського вкладу у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду;

41.2. Зобов'язати уповноважену особу Фонду надати Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

41.3. Зобов'язати Фонд внести зміни до загального реєстру вкладників шляхом включення інформації про позивача;

41.4. Стягнути солідарно з Фонду й уповноваженої особи Фонду на користь позивача: інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України; три проценти річних у сумі 1 516,00 грн; пеню у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу у сумі 555 000,00 грн.

42. Суд першої інстанції, описуючи в ухвалі від 4 квітня 2018 року про закриття провадження у справі вимоги позивача, вказав ті, які були зазначені у позові, поданому 6 жовтня 2017 року.

43. Згідно з журналами (протоколами) судових засідань від 1 грудня 2017 року, від 7 березня 2018 року та від 4 квітня 2018 року суд першої інстанції не вирішив питання про прийняття чи повернення заяв позивача про збільшення позовних вимог від 29 листопада 2017 року, про уточнення позовних вимог від 13 грудня 2017 року, про збільшення позовних вимог до співвідповідача та зменшення позовних вимог до відповідача від 22 січня 2018 року, а також не розглядав клопотання позивача від 13 грудня 2017 року про залучення співвідповідачем уповноваженої особи Фонду.

44. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на порушення норм процесуального права, які допустив суд першої інстанції, не вирішивши питання про прийняття до розгляду заяв позивача щодо зміни предмета позову та не розглянувши клопотання позивача про залучення співвідповідача. А крім того, в описовій частині постанови від 14 травня 2018 року апеляційний суд зазначив вимоги, які позивач ставив у заяві про збільшення позовних вимог до співвідповідача та зменшення позовних вимог до відповідача від 22 січня 2018 року, вважаючи, що суд першої інстанції правильно закрив провадження саме щодо останніх змінених позивачем вимог.

45. У касаційній скарзі позивач не згадує про подані ним заяви про уточнення позовних вимог від 13 грудня 2017 року, про збільшення позовних вимог до співвідповідача та зменшення позовних вимог до відповідача від 22 січня 2018 року, а також про клопотання від 13 грудня 2017 року про залучення співвідповідача. Наполягає, що суди першої й апеляційної інстанцій не врахували заяви про збільшення позовних вимог від 29 листопада 2017 року, внаслідок чого дійшли помилкового висновку стосовно юрисдикції суду.

46. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що розгляд вимог, якими позивач хотів доповнити позов, подавши вказану заяву від 29 листопада 2017 року, про стягнення з Фонду інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, трьох процентів річних і пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу, справді, не належить до юрисдикції адміністративного суду (див. також пункти 47-49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц). Враховуючи запровадження Фондом з 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» і початок процедури його виведення з ринку, питання щодо стягнення на користь фізичної особи інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

47. Проте, закриваючи провадження, суд першої інстанції юрисдикцію щодо вказаних вимог не оцінював, оскільки не вирішив питання про прийняття чи повернення заяви позивача від 29 листопада 2017 року.Апеляційний суд не звернув на це увагу та вважав, що суд першої інстанції правильно закрив провадження стосовно вимог, поставлених у заяві позивача від 22 січня 2018 року, тоді як питання про прийняття до розгляду останніх суд першої інстанції теж не вирішив. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, через які провадження у справі було закрите.

48. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2018 року слід скасувати.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право : змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

50. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини(частини перша, друга та четверта статті 412 ЦПК України).

51. З огляду на викладені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін у резолютивній частині, змінивши мотивувальну у редакції цієї постанови Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2018 року скасувати.

3. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 квітня 2018 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвО.С.Ткачук Л.М.ЛобойкоВ.Ю.Уркевич О.Г.Яновська