Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №456/544/18
Постанова ВП ВС від 23.01.2019 року у справі №456/544/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 456/544/18

Провадження № 14-466цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Стрийський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Стрийський ВП ГУНП у Львівській області),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 лютого 2018 року у складі судді Сас С. С. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.

у справі за позовом ОСОБА_3 до Стрийського ВП ГУНП у Львівській області про визнання недійсним висновку, та

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Стрийського ВП ГУНП у Львівській області про визнання недійсним висновку від 14 грудня 2016 року за її заявою про скоєння замаху на викрадення майна з приміщення квартири.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі у порядку цивільного судочинства на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до положень частини першої статті 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченого статтями 318?380 КПК України. Враховуючи, що спір у правовідносинах, на які посилається заявник, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, відсутні підстави для відкриття провадження у справі. Заявниці роз'яснено її право подати скаргу до слідчого судді місцевого суду.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2018 року ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний та обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи, наведені в касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. На думку ОСОБА_3, оскільки в оскаржуваному висновку зачіпаються питання щодо права власності фізичних осіб, відтак спір має розглядатися судами цивільної юрисдикції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 19 вересня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, звертаючись до суду з цивільним позовом, не погоджувалася зі змістом висновку, складеного 14 грудня 2016 року старшим дільничним офіцером поліції Стрийського ВП ГУНП у Львівській області (далі - старший ДОП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області) ГайовськимС.М. за результатами перевірки заяви позивачки про скоєння замаху на викрадення її майна; просила на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати недійсним вказаний висновок.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що суди обґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому правильно роз'яснили заявниці, що вона має право подати скаргу на рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування до слідчого судді місцевого суду.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Звернувшись до суду з цивільним позовом, ОСОБА_3 визначила його предметом - визнання недійсним висновку від 14 грудня 2016 рокуоргану досудового розслідування на підставі частини другої статті 16 ЦК України, згідно з якою способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Суди встановили, що старшим ДОП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області ГайовськимС.М. проведено перевірку фактів, викладених у заяві ОСОБА_3, про вчинення замаху на крадіжку особистого майна, за наслідками розгляду якої складено висновок від 14 грудня 2016 року, затверджений начальником Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Малиш І.П., яким припинено перевірку за фактом звернення громадянки ОСОБА_3

Оскаржуваний висновок органу досудового розслідування не є правочином у розумінні положень статті 202 ЦК України, частиною першою якої визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

А тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не застосували до правовідносин, що виникли, частину другу статті 16 ЦК України, на яку вказувала позивачка у своїй заяві. При цьому правильно визначили характер спірних правовідносин та встановили, що спір стосується саме незгоди ОСОБА_3 із рішенням органу досудового розслідування, прийнятим за результатами розгляду її заяви про вчинення замаху на крадіжку.

Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).

Згідно з частиною першою статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальні правопорушення не допускається (частина четверта статті 214 КПК України).

Згідно з частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено у параграфі 1 глави 26 КПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України передбачено право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, ? заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Частиною першою статті 304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Згідно з частиною першою статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Отже, у чинному КПК України законодавцем чітко врегульовано можливість і порядок оскарження дій щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Чинним цивільним процесуальним законом не передбачено можливості такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Якщо із звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до статті 284 КПК України.

Отже, порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, встановлюється статтею 303 КПК України, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі у порядку цивільного судочинства на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, правильно роз'яснили ОСОБА_3 її право подати скаргу до слідчого судді місцевого суду у порядку, передбаченому КПК України, у разі незгоди з висновком, складеним 14 грудня 2016 року старшим ДОП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Гайовським С.М.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, що оскаржуваний висновок складений дільничим офіцером поліції, а не слідчим чи прокурором, та до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тому, на її думку, не підлягають застосуванню норми частини першої статті 306 КПК України та пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, є помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України. Перелік органів досудового розслідування (органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство) наведено у частині першій статті 38 КПК України, які під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, а також в ході розслідування кримінальної справи або здійснення досудового розслідування здійснюють повноваження в межах КПК України.

Підстав для висновків про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вказане, оскаржувані судові рішення у цій справі необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима І.В. Саприкіна

О. С. Золотніков О.С. Ткачук

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В. С. Князєв О.Г. Яновська

Л.М. Лобойко