Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.04.2019 року у справі №826/8592/16
Ухвала ВП ВС від 19.09.2019 року у справі №826/8592/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 826/8592/16

Провадження № 11-773апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Пермус» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Євгенії Анатоліївни, треті особи: ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - Банк), про визнання протиправними дій, скасування рішення

за касаційними скаргами ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та приватного нотаріуса Татаринцевої Є. А. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2018 року (суддя Пащенко К. С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року (судді Бєлова Л. В., Аліменко В. О., Кучма А. Ю.),

УСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ТОВ «Пермус» звернулося до суду позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:

- визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Татаринцевої Є . А. (далі - державний реєстратор) щодо припинення 25 березня 2016 року обтяження нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 269,6 кв. м;

- скасувати рішення державного реєстратора від 25 березня 2016 року з індексним номером 28947274 про припинення обтяження нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 269,6 кв. м.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2018 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 5 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року, позовТОВ «Пермус»задоволено.

У ході розгляду справи суди встановили таке.

4 липня 2008 року Банк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 22.94/08-КЛ, відповідно до умов якого останній Банком надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язання за названим кредитним договором Банк як іпотекодержатель та Мале підприємство (далі - МП) «Мрія», правонаступником якого є ТОВ «Пермус», як іпотекодавець уклали договір наступної іпотеки № 22.94/08-ДІ, згідно з пунктом 1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 269,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У вересні 2013 року Банк звернувся до суду з позовами до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та МП «Мрія» про стягнення заборгованості за кредитним договором.Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 4 жовтня 2013 року цивільні справи за позовами Банку об`єднано в одне провадження з присвоєнням справі номера 541/2862/13-ц.

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до Банку про визнання недійсним, розірвання кредитного договору та договору іпотеки (треті особи: МП «Мрія», ОСОБА_4 ). Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 8 листопада 2013 року відкрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_1 та прийнято його до спільного розгляду з первісним позовом Банку (справа № 541/2862/13-ц).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 жовтня 2013 року в зазначеній цивільній справі було задоволено заяву Банку про забезпечення позову та накладено арешт, зокрема, на зареєстроване за МП «Мрія» нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

4 жовтня 2013 року на підставі ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 жовтня 2013 року у справі № 541/2862/13-ц державним реєстратором Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області Гринь Ж. А. здійснено державну реєстрацію обтяження речового права, а саме арешту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1,

24 вересня 2015 року ТОВ «Пермус» (правонаступник МП «Мрія») отримало свідоцтво про право власності на згадане вище нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

18 листопада 2015 року Банк як первісний кредитор та ТОВ «ФК «Поліс» як новий кредитор уклали договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ, за умовами якого ТОВ «ФК «Поліс» набуло права вимоги Банку за кредитними договорами та договорами на їх забезпечення.

Також Банк та ТОВ «ФК «Поліс» уклали договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, за яким Банк передав, а ТОВ «ФК «Поліс» отримав права іпотекодержателя, зокрема, за договором наступної іпотеки № 22.94/08-ДІ, укладеним між Банком та МП «Мрія», правонаступником якого є ТОВ «Пермус».

У зв`язку з відступленням Банком ТОВ «ФК «Поліс» права вимоги за укладеним з МП «Мрія» договором іпотеки суд ухвалою від 1 березня 2016 року замінив Банк як позивача у справі № 541/2862/13-ц на належного позивача - ТОВ «ФК «Поліс», яке у зв`язку із закриттям провадження у справі № 541/2862/13-ц у частині позовних вимог Банку про стягнення з ТОВ «Пермус» (правонаступника МП «Мрія») заборгованості за кредитним договором подало до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 жовтня 2013 року.

Ухвалою цього ж суду від 28 березня 2016 року зазначену заяву ТОВ «ФК «Поліс» задоволено та скасовано заходи забезпечення позову у справі № 541/2862/13-ц, а саме арешт, накладений на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

До постановлення судом зазначеної ухвали про скасування арешту приватний нотаріус Татаринцева Є. А. за заявою ТОВ «ФК «Поліс» 25 березня 2016 року о 19:44 год. здійснила державну реєстрацію припинення обтяження - арешту нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 2 жовтня 2013 року (справа № 541/2862/13-ц), індексний номер рішення 28947274. Підставою припинення обтяження вказано ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 листопада 2015 року (справа № 541/2862/13-ц).

На переконання ТОВ «Пермус», таке рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора є протиправним, оскільки внесення запису про припинення обтяження відбулося всупереч вимогам чинного законодавства, а саме за нескасування судом вжитих ним заходів забезпечення позову (арешт у справі № 541/2862/13-ц). Наведене призвело до незаконного переоформлення у день зняття арешту права власності на приміщення АДРЕСА_1 , а саме реєстрацію такого права за ТОВ «ФК «Поліс» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28947979 від 25 березня 2016 року).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2018 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 5 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року, позов ТОВ «Пермус» задоволено:визнано протиправними дії та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є. А. від 25 березня 2016 року про припинення обтяження на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , індексний номер 28947274.

Ухвалюючи такі рішення, суди вказали на те, що скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою від 2 жовтня 2013 року, відбулося з порушенням статей 3, 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки здійснено на підставі ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 листопада 2015 року про часткове закриття провадження у справі № 541/2862/13-ц, яка не містила рішення щодо зняття арешту зі спірного нерухомого майна.

У зв`язку з наведеним, суди дійшли висновку, що надані ТОВ «ФК «Поліс» державному реєстратору документи не давали змоги встановити припинення обтяження, що було підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зазначаючи про поширення на цей спір юрисдикції адміністративного суду, апеляційний суд керувався тим, що предметом перевірки в цій справі є законність дій державного реєстратора, вчинених ним при здійсненні виключно владних управлінських функцій, а саме процедурні порушення під час припинення обтяження. Та хоч оскаржувані реєстраційні дії і були вчинені за заявою третьої особи - ТОВ «ФК «Поліс», втручання у права позивача ТОВ «Пермус» було здійснено нотаріусом шляхом прийняття оскаржуваних рішень.

На переконання апеляційного суду, зазначені висновки узгоджуються з висновками щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду (зокрема, від 13 червня 2018 року у справі № 820/2675/17, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/2535/16 ).

ТОВ «ФК «Поліс» та приватний нотаріус Татаринцева Є. А. подали касаційні скарги на згадані вище рішення й постанову судів першої та апеляційної інстанцій. У касаційній скарзі відповідача порушено питання про скасування оскаржуваних рішень та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, у скарзі третьої особи - про скасування судових рішень та закриття провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Приватний нотаріус Татаринцева Є. А. посилається на те, що висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує, що правомірно на підставі заяви ТОВ «ФК «Поліс» як особи, в інтересах якої було встановлено обтяження, було проведено державну реєстрацію припинення обтяження, встановленого на підставі ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 жовтня 2013 року у справі № 541/2862/13-ц, у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням про закриття провадження в частині позовних вимог до ТОВ «Пермус» про стягнення заборгованості за кредитним договором, для забезпечення яких і було накладено арешт в інтересах кредитора.

ТОВ «ФК «Поліс» у скарзі та відзиві на скаргу відповідача посилається на законність рішення державного реєстратора про припинення обтяження, однак, наголошує на наявності підстав для закриття провадження у справі, оскільки цей спір має приватноправовий характер та є спором ТОВ «Пермус» з новим власником майна - ТОВ «ФК «Поліс».

У відзиві на касаційні скарги позивач ТОВ «Пермус» та третя особа ОСОБА_1 заперечують проти їх задоволення та посилаються, зокрема на те, що предметом цього спору є протиправність дій приватного нотаріуса Татаринцевої Є. А. , які випливають з її посадових обов`язків та прав, отже, спір про право в цій справі відсутній. Оскаржуване рішення державного реєстратора не було причиною переоформлення права власності предмета іпотеки з ТОВ «Пермус» на ТОВ «ФК «Поліс». На час скасування заходів забезпечення позову ТОВ «Пермус» продовжувало бути власником предмета іпотеки. Порушення ж права власності ТОВ «Пермус» відбулося внаслідок прийняття іншим нотаріусом рішення про припинення права власності TOB «Пермус» на предмет іпотеки. Цей спір не стосується питання договірних зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)межах наведені в касаційних скаргах та відзивах на них доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права та зроблений із помилковим посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду (від 13 червня 2018 року у справі № 820/2675/17, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/2535/16 ).

Відповідно до статті 2 КАС (уредакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС у відповідній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Зі змісту позовних вимог та обставин, якими ТОВ «Пермус» їх обґрунтовує, убачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на поновлення порушених, на думку позивача, його прав як власника нерухомого майна - предмета іпотеки внаслідок внесення державним реєстратором запису про припинення його обтяження, після чого відбувся перехід права власності на спірний об`єкт нерухомості до третьої особи - ТОВ «ФК «Поліс» як іпотекодержателя, саме який і був заявником на вчинення відповідачем оскаржуваної реєстраційної дії.

Вирішення питання щодо скасування рішення про державну реєстрацію припинення обтяження прав на нерухоме майно впливатиме на права та інтереси зазначеної третьої особи як нового його власника, а скасування такого рішення не відновить права позивача у цій справі на спірне майно. Наведене свідчить про наявність спору про право цивільне, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Та обставина, що відповідачем у справі ТОВ «Пермус» визначив державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень, як і окреме оскарження ним рішення про реєстрацію за ТОВ «ФК «Поліс» права власності на предмет іпотеки у господарському суді, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Наведене відповідає неодноразово висловленим Великою Палатою Верховного Суду правовим висновкам щодо юрисдикції спорів за участю державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень.

Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16,якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у зазначеній постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний.

Крім того, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її постанові від 13 червня 2018 року (справа № 820/2675/17), на яку також послався суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15 та від 5 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, зокрема, на тій підставі, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тому такі спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстроване право чи обтяження, мають вирішуватися залежно від суб`єктного складу їх сторін судами господарської або цивільної юрисдикції.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

У справі ж, що розглядається, відповідач - приватний нотаріус, який діяв як державний реєстратор, не є суб`єктом, законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою позивача, тому посилання суду апеляційної інстанції на обґрунтування свого висновку про публічно-правовий характер цього спору на згадану вище постанову Великої Палати Верховного Суду є безпідставним.

На обґрунтування такої позиції суд апеляційної інстанції також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 823/2535/16, однак за даними Єдиного державного реєстру судових рішень такого судового рішення, як і справи з таким номером, не існує.

У справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду також керується правовим висновком, висловленим у її постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц, у якій вказано на те, що при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, яка регламентує відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Водночас, якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

Зважаючи на те, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав ТОВ «Пермус»у сфері саме публічно-правових відносин, а виник у зв`язку з припиненням державним реєстратором обтяження належного позивачу предмета іпотеки за заявою ТОВ «ФК «Поліс» як іпотекодержателя, за яким у подальшому зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості, то цей спір є приватноправовим, а справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, оскаржувані у цій справі судові рішення ухвалено без дотримання правил предметної юрисдикції.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 цього Кодексу).

Пунктом 5 частини першої статті 349 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ураховуючи наведене, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Євгенії Анатоліївни задовольнити частково, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року скасувати, провадження у справі - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаО. С. Ткачук В. І. ДанішевськаВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська