Постанова ВП ВС від 21.11.2019 року

Друк

Пошук

871

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-427сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Золотнікова О. С.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_2 ,

представник Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,

розглянула в судовому засіданнів режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 22 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18 про відмову у притягненні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначив, що Перша Дисциплінарна палати ВРП, з якою погодилася й ВРП, у мотивувальній частині рішення дійшла висновку про вчинення суддею дисциплінарного проступку, проте відмовила у притягненні до відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення судді до відповідальності. На думку скаржника, таке обґрунтування не відповідає дійсності й може дискредитувати авторитет та репутацію його як судді.

3. Скаржник вказав, що ВРП та її дисциплінарний орган не перевірили всіх обставин дисциплінарної справи та дійшли висновків про наявність порушень у діях судді, а також фактично здійснили спробу переглянути судове рішення та оцінити його законність, вказуючи на необґрунтованість висновку суду під час постановлення ухвал про забезпечення позову від 18 лютого та 22 травня 2015 року, що належить виключно до компетенції судів вищих інстанцій, а не органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів.

4. ОСОБА_2 також зазначив, що твердження ВРП про те, що аргументи, наведені в ухвалах про забезпечення позову, є довільними, спростовуються не лише обставинами справи, але й остаточним результатом розгляду справи, доводами нинішнього керівництва Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Сільрада) та доводами судів апеляційної інстанції, які не встановили жодних порушень, за які суддю можна притягнути до відповідальності.

5. На думку скаржника, викладені членами Першої Дисциплінарної палати ВРП висновки не можуть підпадати під дію підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та бути самостійною й достатньою підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки суперечать частині другій вказаної статті, а саме скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалене внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

6. Крім того, Перша Дисциплінарна палата ВРП не мала права встановлювати вину чи невинуватість судді у мотивувальній частині рішення саме у зв`язку із закінченням строку, протягом якого суддю може бути притягнуто до відповідальності.

7. Такі доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18.

Позиція учасників справи

8. 23 липня 2019 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що оскаржуване рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, підстави та мотиви прийняття такого рішення наведені безпосередньо у його тексті.

9. ВРП також зазначила, що не втручалась у суть постановлених судових рішень, не переглядала рішення суду, а лише встановила факт порушення суддею норм матеріального та процесуального права, а також те, що вжиті суддею ОСОБА_2. заходи забезпечення позову жодним чином не були пов`язані із виконанням обов`язку щодо здійснення правосуддя на засадах верховенства права для того, щоб забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також є такими, що порушують засади гарантії незалежності місцевого самоврядування та обов`язок суду діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Крім того, Першою Дисциплінарною палатою ВРП відмовлено у притягненні судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення стосовно судді не обирався, тому доводи позивача щодо неврахування дисциплінарним органом і ВРП принципів пропорційності є безпідставними.

11. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2

12. У відповіді на відзив ОСОБА_2 послався на те, що ВРП без належного обґрунтування стверджує, що відповідні дії судді слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного порушення, що є несумісним зі статусом судді. При цьому ВРП, на думку скаржника, без жодної мотивації дійшла висновку, що суддя ОСОБА_2. порушив норми матеріального та процесуального права, не зазначивши у відзиві, які саме. Дії судді ОСОБА_2. не тільки не призвели до негативних наслідків, а навпаки, мали позитивні наслідки, оскільки були скасовані всі рішення проти позивача у справі № 495/1158/15-а та задоволені всі його вимоги. Скаржник вважає, що суддя не повинен бути покараний за можливі процесуальні порушення за умови прийняття правильного по суті рішення. Крім того, ОСОБА_2 просить застосувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме рішення «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», у пункті 51 якого йдеться про те, що у разі закриття провадження у справі суд не встановлює вину порушника, а у випадку непогодження з практикою ЄСПЛ, звернути увагу на пропорційність покарання судді його фактичним діям.

Рух скарги

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 травня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18.

14. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2019 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

15. У судовому засіданні в режимі відеоконференції 21 листопада 2019 року ОСОБА_2 скаргу підтримав, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

16. Представник ВРП просив у задоволенні скарги відмовити.

Обставини, установлені матеріалами справи

17. Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 655/2007 «Про призначення суддів» ОСОБА_2. призначено на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

18. Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4920-VI «Про обрання судді» ОСОБА_2. обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.

19. 02 червня 2015 року до ВРП з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) надійшла скарга голови Сільради Козубенка В. О. на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., у якій зазначалося про істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 495/1158/15-а та постановлення ухвал суду від 18 лютого та 22 травня 2015 року, що призвело до втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. У зв`язку із цим у скарзі ставилося питання про притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

20. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП вказану скаргу передано члену ВРП Маловацькому О. В. для проведення перевірки.

21. За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у скарзі голови Сільради, щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., член ВРП Маловацький О. В. склав висновок від 06 лютого 2018 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_2.

22. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 19 лютого 2018 року № 518/1дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2.

23. Рішенням від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18 Перша Дисциплінарна палата ВРП відмовила у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 , дисциплінарне провадження припинила.

24. Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що 18 лютого 2015 року Виробничо-комерційна фірма «Проксіма» (далі - ВКФ «Проксіма») звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Сільради, відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про скасування рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI.

25. Також у матеріалах справи міститься заява ВКФ «Проксіма» про забезпечення позову без відмітки суду про її надходження, датована 17 лютого 2015 року, подання якої позивач мотивував необґрунтованим (без його повідомлення) підвищенням плати за землю та розірванням договорів оренди земельної ділянки зі спробами відповідача передати її у користування іншим особам, а також існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

26. Ухвалою від 18 лютого 2015 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. відкрив провадження у справі № 495/1158/15-а та призначив її до розгляду на 11 березня 2015 року.

27. Цього ж дня суддя ОСОБА_2. постановив ухвалу про забезпечення позову у вказаній справі, у якій зазначив, що 18 лютого 2015 року ВКФ «Проксіма» надала до суду заяву про забезпечення позову, вказавши, що у зв`язку з необґрунтованим підвищенням плати за землю, законність якої позивач оскаржує в судовому порядку, плата за землю сплачується ВКФ «Проксіма» за попередніми розрахунками, що може спричинити розірвання договорів оренди земельних ділянок (договір оренди земельної ділянки із земель Сільради загальною площею 80,00 га від 28 грудня 2001 року; договір оренди земельної ділянки із земель водного фонду Сільради від 28 грудня 2001 року загальною площею 78,0337 га, укладені між Сільрадою і ВКФ «Проксіма») в односторонньому порядку з підстав невиконання умов договору оренди. У зв`язку з наведеним існує загроза передачі вказаних земельних ділянок іншим особам, у зв`язку із чим ВКФ «Проксіма» просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони Сільраді приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі земельної ділянки загальною площею 78,0337 га (у тому числі поверхня води ставка - 57,7071 га, прибережно-захисна смуга - 20,3266 га), розташованої на землях Сільради в районі сіл Приморське - Вільне; земельної ділянки загальною площею 80,00 га (у тому числі прибережно-захисної смуги - 80 га, з них - 7,8 га піски), розташованої на землях Сільради вздовж берегу Будацького лиману біля сіл Чабанівка - Косівка - Попаздра - Приморське - Курортне, іншим особам до розгляду адміністративної справи по суті.

28. Висновок про необхідність забезпечення позову суддя ОСОБА_2. обґрунтував пов`язаністю заходів забезпечення позову з його предметом, співмірністю таких заходів заявленим позовним вимогам й відповідністю виду забезпечення позову позовним вимогам.

29. Вказаною ухвалою суддя ОСОБА_2. заборонив Сільраді приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі земельної ділянки загальною площею 78,0337 га (у тому числі поверхня води ставка - 57,7071 га, прибережно-захисна смуга - 20,3266 га), розташованої на землях Сільради в районі сіл Приморське - Вільне; земельної ділянки загальною площею 80,00 га (у тому числі прибережно-захисна смуга - 80 га, з них - 7,8 га піски), розташованої на землях Сільради вздовж берега Будацького лиману біля сіл Чабанівка - Косівка - Попаздра - Приморське - Курортне, іншим особам до прийняття рішення у справі.

30. Після цього до матеріалів справи долучено копію ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 10 липня 2014 року у справі № 916/455/14 про повернення апеляційної скарги, у якій йшлося, зокрема, про те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19 березня 2014 року позов Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Сільради було задоволено: внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 28 грудня 2001 року № б/н, доповнено розділ І «Предмет договору» вказаного договору оренди земельної ділянки пунктом 1.3 такого змісту: «1.3. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 4 979 082,24 грн (чотири мільйони дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч вісімдесят дві гривні двадцять чотири копійки)»; викладено пункт 2.5 цього договору оренди земельної ділянки в такій редакції: «Сума орендної плати розрахована у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 398 326,58 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі»; стягнуто з ВКФ «Проксіма» на користь Державного бюджету України 1 218 грн судового збору.

31. У судовому засіданні 25 березня 2015 року брали участь представник позивача, представники відповідачів та прокурор. За результатами судового розгляду суддя ОСОБА_2. постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень статей 99, 100 КАС України у зв`язку із закінченням строку звернення до суду.

32. 26 березня 2015 року суддя ОСОБА_2., розглянувши заяву Сільради про скасування заходів забезпечення позову, постановив ухвалу, якою скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 18 лютого 2015 року у справі № 495/1158/15-а.

33. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року скасовано ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. від 18 лютого 2015 року та постановлено нову, якою у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.

34. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 18 лютого 2015 року у справі № 495/1158/15-а, Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що, вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, однак такий висновок суду є передчасним і помилковим у зв`язку з відсутністю вагомих та переконливих доказів наявності вказаних обставин, на які посилається суд першої інстанції, а також у зв`язку з відсутністю обґрунтування щодо того, яким чином захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення остаточного рішення по суті у цій адміністративній справі відсутня. Крім того, позивачем не було надано суду, а безпосередньо у клопотанні не зазначено жодних належних доказів на підтвердження існування передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову немає.

35. 28 квітня 2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу ВКФ «Проксіма», скасував ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2015 року та постановив нову ухвалу, якою матеріали за адміністративним позовом ВКФ «Проксіма» до Сільради, відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про скасування рішення направив до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для продовження розгляду. Вказана ухвала суду мотивована тим, що ВКФ «Проксіма» 18 лютого 2015 року подала позовну заяву, якою оскаржуються рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки та витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 січня 2014 року № 862 та № 863, про які стало відомо позивачу у грудні 2014 року.

36. 12 травня 2015 року ВКФ «Проксіма» подало до суду доповнення до адміністративного позову, а 22 травня 2015 року - заяву про забезпечення позову, обґрунтовану підвищенням плати за землю без його повідомлення та розірванням договорів оренди земельної ділянки зі спробами відповідача передати її у користування іншим особам, допущенням працівниками відповідача дій щодо знищення майна ВКФ «Проксіма», яке знаходиться на спірній земельній ділянці, існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

37. 22 травня 2015 року суддя ОСОБА_2. розглянув подану ВКФ «Проксіма» заяву про забезпечення позову у справі № 495/1158/15-а та постановив ухвалу про її задоволення.

38. Задовольняючи вказану заяву, суддя ОСОБА_2. дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, пов`язані з предметом позову, є співмірними заявленим позовним вимогам, відповідають виду забезпечення позову та позовним вимогам, а також у разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову до розгляду справи по суті існує реальна загроза передачі спірних земельних ділянок іншим особам та знищення майна позивача, яке розташоване на спірних земельних ділянках.

39. Вказаною ухвалою судді ОСОБА_2. від 22 травня 2015 року заборонено органам державної влади та місцевого самоврядування приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі вказаних земельних ділянок іншим особам до прийняття рішення у справі та заборонено всім особам приватного та публічного права вчиняти будь-які дії щодо майна ВКФ «Проксіма», яке розташоване на цих земельних ділянках; ухвалено допустити охоронну компанію для охорони майна ВКФ «Проксіма» на вказані земельні ділянки (земельна ділянка загальною площею 78,0337 га (у тому числі поверхня води ставка - 57,7071 га, прибережно-захисна смуга - 20,3266 га) та земельна ділянка загальною площею 80,0 га (у тому числі прибережно-захисна смуга - 80 га, з них - 7,8 га піски).

40. У зв`язку із повторним забезпеченням суддею ОСОБА_2 . позову у справі № 495/1158/15-а без повідомлення сторін у справі та після скасування попередньої ухвали про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року Одеським апеляційним адміністративним судом, що викликало сумнів у об`єктивності та неупередженості судді, заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора 15 червня 2015 року подав до суду заяву про відвід судді ОСОБА_2.

41. Ухвалою від 07 липня 2015 року (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 08 липня 2015 року про виправлення описки) суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. відмовив у задоволенні заяви заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора про відвід судді.

42. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року ухвалу судді ОСОБА_2. від 22 травня 2015 року про забезпечення позову скасовано. Суд апеляційної інстанції вказав, що в ухвалі про забезпечення позову суд першої інстанції повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом заборони органам державної влади та місцевого самоврядування приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження та передачі спірних земельних ділянок іншим особам до прийняття рішення у справі, а також шляхом заборони всім особам приватного та публічного права вчиняти будь-які дії щодо майна ВКФ «Проксіма», яке розташоване на цих земельних ділянках, не відповідає заявленим у справі вимогам позивача, що виключає можливість задоволення клопотання ВКФ «Проксіма» про забезпечення позову.

43. У подальшому до матеріалів справи було долучено подані Сільрадою 02 червня 2015 року до ВККС документи (скаргу) на неправомірну поведінку судді ОСОБА_2. та заяву про вчинення злочину від 02 червня 2015 року.

44. Ухвалою від 11 серпня 2015 року суддя ОСОБА_2. відмовив у задоволенні заяви голови Сільради про відвід судді та заявив самовідвід, пославшись на те, що з огляду на практику ЄСПЛ недоцільно вести розгляд справи судом, склад якого викликає недовіру у представника Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури та Сільради, оскільки така недовіра перешкоджає розгляду справи, відсутня можливість її розгляду. Крім того, подальший розгляд справи судом у цьому складі може призвести до посилення недовіри до суду, оскільки у певних учасників процесу до цього складу суду склалось суб`єктивне ставлення, яке перешкоджає встановленню істини у справі.

45. Суддя ОСОБА_2. постановив окрему ухвалу від 11 серпня 2015 року про надіслання ухвали Білгород-Дністровському міжрайонному прокурору Одеської області для проведення перевірки та надання оцінки діям представників Сільради в особі Козубенка В. О., Гуцол Є. В. щодо вчинення ними тиску на суд під час судового розгляду справи.

46. За результатами розгляду цієї справи адміністративний позов ВКФ «Проксіма» задоволено Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області під головуванням судді Заверюхи В. О. (постанова від 15 січня 2016 року). Рішення набрало законної сили.

47. Оцінюючи дії судді ОСОБА_2., Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що:

- вирішення клопотань про забезпечення адміністративного позову було здійснено без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі, однак таке рішення суду жодним чином не мотивоване. При цьому після скасування судом апеляційної інстанції ухвали судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року суддя знову без повідомлення сторін 22 травня 2015 року розглянув подане позивачем у справі № 495/1158/15-а клопотання про забезпечення позову та постановив ухвалу про його задоволення, не навівши в ній жодних обґрунтувань;

- ухвалою судді ОСОБА_2. від 22 травня 2015 року, яку постановлено після скасування судом апеляційної інстанції попередньої ухвали про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року, суддя заборонив органам державної влади та місцевого самоврядування приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі земельної ділянки, всім особам приватного та публічного права вчиняти будь-які дії щодо майна ВКФ «Проксіма», яке розташоване на земельній ділянці, допустив на земельну ділянку охоронну компанію для охорони майна ВКФ «Проксіма». При цьому, постановивши ухвали від 18 лютого та 22 травня 2015 року про забезпечення позову у відповідний спосіб, суддя ОСОБА_2. не врахував, що позовні вимоги стосувалися виключно оскарження рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, визнання нечинною нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, яку було покладено в основу рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, та визнання нечинними витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 січня 2014 року № 862, 863;

- ухвали судді ОСОБА_2. про забезпечення позову не містять жодного обґрунтування існування обставин, про які йдеться у частині першій статті 117 КАС України.

48. Крім цього, Перша Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши пояснення судді, дійшла таких висновків:

- пояснення судді про те, що на момент звернення Сільради до ВККС зі скаргою на його дії (02 червня 2015 року) заходи забезпечення позову було скасовано ухвалою суду від 26 березня 2015 року не відповідають дійсності, оскільки на той момент вже діяли заходи, вжиті ухвалою від 22 травня 2015 року. При цьому слід звернути увагу, що ухвала від 26 березня 2015 року була постановлена виключно у зв`язку із тим, що 25 березня 2015 року суд залишив без розгляду адміністративний позов;

- суддя вказав, що обставини, які свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та існування небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, були встановлені під час судового розгляду справи. Водночас такі пояснення судді ОСОБА_2. не підтверджені матеріалами справи, оскільки вони не містять фактичних даних про наявність відповідних обставин. Більше того, до заявлення суддею ОСОБА_2. самовідводу (у період з 18 лютого до 11 серпня 2015 року) ним було проведено всього два судових засідання з розгляду справи, за результатами проведення одного з яких 25 березня 2015 року позов залишено без розгляду, а під час іншого, 07 липня 2015 року, вирішувалось питання про відвід та про залучення до участі у справі третьої особи. Зазначене підтверджується звукозаписом судового засідання від 25 березня 2015 року;

- на момент вирішення суддею ОСОБА_2. питань про забезпечення позову у справі були відсутні будь-які документи, а у відповідних заявах - посилання на конкретні фактичні дані, якими б підтверджувалось, що Сільрадою вчиняються дії з метою відчуження спірної земельної ділянки іншим особам;

- дії судді під час постановлення ухвал від 18 лютого та 22 травня 2015 року не можна оцінювати у світлі того, що в подальшому позов судом було задоволено та що рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій за результатами апеляційного розгляду, розгляду за нововиявленими обставинами чи в порядку повороту виконання рішення ухвалювались рішення на користь ВКФ «Проксіма», оскільки всі ці рішення були прийняті судами тоді, коли справа № 495/1158/15-а вже не перебувала у провадженні судді ОСОБА_2.

49. За висновком дисциплінарного органу, ухвали судді ОСОБА_2. про забезпечення позову у справі № 495/1158/15-а від 18 лютого та 22 травня 2015 року не містять жодного обґрунтування існування реальної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі або того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

50. При цьому, незважаючи на те, що на необґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову у цій справі суддею ОСОБА_2. вказував Одеський апеляційний адміністративний суд, за результатами дисциплінарного провадження Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність обставин, які вказують на те, що відповідні ухвали суддею ОСОБА_2. було постановлено внаслідок умисного порушення норм права.

51. Перша Дисциплінарна палата ВРП також зазначила, що вирішення відповідних клопотань було здійснено без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі, однак таке рішення суду жодним чином не мотивовано. При цьому після скасування судом апеляційної інстанції ухвали судді ОСОБА_2. про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року суддя знову без повідомлення сторін 22 травня 2015 року розглянув подане позивачем у цій справі клопотання про забезпечення позову та постановив ухвалу про його задоволення, не навівши в ній жодних обґрунтувань.

52. Дисциплінарний орган ВРП дійшов висновків, що дії судді ОСОБА_2., крім того, що їх вчинено із грубим порушенням вимог процесуального закону, вказують на їх свавільність. Суддя ОСОБА_2. вийшов за межі позовних вимог, які стосувалися виключно оскарження рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, визнання нечинною нормативно-грошової оцінки зeмeльниx ділянок, яку покладено в основу прийняття рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, та визнання нечинними витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 січня 2014 року № 862, 863.

53. Відтак, за висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, допущені суддею порушення не дають підстав для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_2. добросовісної помилки. Постановлення суддею ОСОБА_2. ухвали про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року у справі № 495/1158/15-а, а у подальшому - 22 травня 2015 року щодо вжиття відповідних заходів у встановлений в ухвалі спосіб є проявом суддівського свавілля. Більше того, з урахуванням пояснень судді про те, що відповідні рішення ухвалено з метою захисту майнових прав позивача, такі дії судді мали певну спрямованість. Суддя ОСОБА_2. з перевищенням наданих законом повноважень діяв в інтересах позивача у справі, тобто мав місце умисел судді, реалізований шляхом ухвалення в інтересах певної особи рішень про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, не передбачений законом.

54. Ураховуючи зазначене, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_2. під час розгляду справи № 495/1158/15-а не зазначив мотивів постановлення ухвал від 18 лютого та 22 травня 2015 року, необґрунтовано постановив ці ухвали без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі, чим порушив вимоги статей 117, 118, 165 КАС України, й забезпечив адміністративний позов у спосіб, який не передбачений процесуальним законом, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України та статей 5, 117 КАС України.

55. Отже, Перша Дисциплінарна палата ВРП кваліфікувала дії судді ОСОБА_2 як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

56. Разом із цим Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що під час вирішення питання щодо можливості притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності застосуванню підлягають положення Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), що діяв на момент постановлення суддею ОСОБА_2. ухвали від 22 травня 2015 року, в тому числі й як такі, що пом`якшують відповідальність за дії, допущені суддею під час постановлення ухвали від 18 лютого 2015 року, відтак трирічний строк притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності станом на 09 листопада 2018 року закінчився.

57. 19 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18.

58. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 19 грудня 2018 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП Беляневича В. Е.

59. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі, член ВРП Беляневич В. Е. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП (висновок від 06 лютого 2019 року).

60. Розглянувши скаргу ОСОБА_2 , ВРП прийняла рішення від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18 про відмову у притягненні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

61. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП виходила з того, що у діях судді ОСОБА_2 наявний склад дисциплінарного проступку, який визначає дії судді як такі, що можуть викликати недовіру до суду та підривати авторитет правосуддя, з огляду на обставини вирішення заяв про забезпечення позову у справі № 495/1158/15-а у сукупності, їхній характер та послідовність.

62. Поряд із цим ВРП зазначила, що висновки Дисциплінарної палати про ухвалення суддею ОСОБА_2 в інтересах певної особи рішень про вжиття заходів забезпечення позову матеріалами дисциплінарного провадження не підтверджуються. Проте вказані обставини не впливають на кваліфікацію порушень, встановлених у дисциплінарному провадженні.

63. При цьому ВРП погодилась із рішенням її Першої Дисциплінарної палати про припинення дисциплінарного провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

64. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

65. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

66. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

67. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

68. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

69. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

70. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

71. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

72. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

73. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

74. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

75. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

76. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

77. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

78. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

79. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

80. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

81. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

82. Згідно з положеннями частин другої, п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи в засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

83. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

84. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 21 лютого 2019 року були присутні 15 членів ВРП, які за результатами голосування одноголосно проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.

85. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_2 .у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

86. Листом секретаріату ВРП від 08 лютого 2019 року № 5175/0/9-19 суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. повідомлено, що розгляд його скарги відбудеться 21 лютого 2019 року.

87. 21 лютого 2019 року в засіданні ВРП по розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18 взяли участь ОСОБА_2 та його представник - адвокат Компанієць М. М. При цьому ОСОБА_2. та його представнику на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право скаржника на участь у процесі прийняття рішення.

88. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 12 засідання ВРП від 21 лютого 2019 року.

89. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

90. Оцінюючи рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

91. Так, матеріалами справи установлено, що 18 лютого 2015 року ВКФ «Проксіма» звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Сільради, відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про скасування рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI. Одночасно подана позивачем заява про забезпечення позову мотивована необґрунтованим підвищенням плати за землю та розірванням договорів оренди земельної ділянки із спробами відповідача передати її у користування іншим особам, а також існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

92. Ухвалою від 18 лютого 2015 року суддя ОСОБА_2. задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом заборони Сільраді приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі земельної ділянки загальною площею 78,0337 га (у тому числі поверхня води ставка - 57,7071 га, прибережно-захисна смуга - 20,3266 га), розташованої на землях Сільради в районі сіл Приморське - Вільне; земельної ділянки загальною площею 80,0 га (у тому числі прибережно-захисна смуга - 80 га, з них піски - 7,8 га), розташованої на землях Сільради вздовж берегу Будацького лиману біля сіл Чабанівка - Косівка - Попаздра - Приморське - Курортне, іншим особам до розгляду адміністративної справи по суті.

93. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 квітня 2015 року скасував ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. від 18 лютого 2015 року та постановив нову, якою у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовив.

94. 22 травня 2015 року ВКФ «Проксіма» повторно звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

95. 22 травня 2015 року суддя ОСОБА_2. розглянув подану ВКФ «Проксіма» заяву про забезпечення позову у справі № 495/1158/15-а та постановив ухвалу про її задоволення шляхом заборони органам державної влади та місцевого самоврядування приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі вказаних земельних ділянок іншим особам до прийняття рішення у справі та заборони всім особам приватного та публічного права вчиняти будь-які дії щодо майна ВКФ «Проксіма», яке розташоване на цих земельних ділянках; ухвалено допустити охоронну компанію для охорони майна ВКФ «Проксіма» на вказані земельні ділянки (земельна ділянка загальною площею 78,0337 га (у тому числі поверхня води ставка - 57,7071 га , прибережно-захисна смуга - 20,3266 га) та земельна ділянка загальною площею 80,0 га (у тому числі прибережно-захисна смуга - 80 га, з них піски - 7,8 га).

96. 15 липня 2015 року ухвалу судді ОСОБА_2. від 22 травня 2015 року про забезпечення позову скасовано судом апеляційної інстанції.

97. Відповідно до частини першої статті 117 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду суддею вказаної заяви позивача про забезпечення позову) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

98. На підставі частин третьої та четвертої статті 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб`єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов`язковою для виконання. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

99. Згідно із частиною першою статті 118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

100. Отже, питання про забезпечення адміністративного позову може бути вирішено негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, лише у разі його обґрунтованості та терміновості.

101. ВРП та її Перша Дисциплінарна палата, ураховуючи рішення судів апеляційної інстанції, встановили, що ухвали судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. про забезпечення позову у справі № 495/1158/15-а не містять жодного обґрунтування існування обставин, про які йдеться у частині першій статті 117 КАС України.

102. При цьому вирішення заяв позивача про забезпечення позову було здійснено без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, однак такі рішення суду жодним чином не мотивовано. До того ж після скасування судом апеляційної інстанції ухвали судді ОСОБА_2. про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року суддя знову без повідомлення сторін 22 травня 2015 року розглянув подану позивачем заяву про забезпечення позову та постановив ухвалу про її задоволення, не навівши в ухвалі жодних обґрунтувань.

103. Як правильно зазначили ВРП та її Перша Дисциплінарна палата, на підставі статті 117 КАС України заборону вчиняти певні дії може бути встановлено виключно щодо того суб`єкта владних повноважень, чиї дії, рішення чи бездіяльність є предметом судового розгляду, а якщо предметом позову є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, може бути зупинено тільки дію оскаржуваного рішення чи окремих його положень, проте заяву ВКФ «Проксіма» про забезпечення позову від 22 травня 2015 року було задоволено у спосіб, не передбачений процесуальним законом, що є грубим порушенням вимог цього закону.

104. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРП про те, що в діях судді ОСОБА_2 наявний склад дисциплінарного проступку, який визначає дії судді як такі, що можуть викликати недовіру до суду та підривати авторитет правосуддя, з огляду на обставини вирішення заяв про забезпечення позову у справі № 495/1158/15-а у сукупності, їхній характер та послідовність.

105. ВРП дійшла правильного висновку, що під час розгляду справи № 495/1158/15-а суддя ОСОБА_2. допустив дії, які на момент вчинення слід було визнати такими, що підривають авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду (пункт 4 частини першої статті 83 Закону № 2453-VI (до 29 березня 2015 року) та пункт 3 частини першої статті 92 цього Закону (з 29 березня 2015 року)), а згідно із чинним Законом № 1402-VIII ці дії визначаються як допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питанні дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та є підставою для дисциплінарної відповідальності судді в порядку дисциплінарного провадження (пункт 3 частини першої статті 106).

106. Відповідно до Висновку № 11 (2008) КРЄС щодо якості судових рішень (пункти 34, 35) судові рішення повинні бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. Суддя зобов`язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність.

107. Пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII зобов`язує суддю справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

108. Згідно із частиною дев`ятою статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

109. З огляду на встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи порушення суддею ОСОБА_2. норм процесуального права, ВРП дійшла обґрунтованого висновку, що дії судді ОСОБА_2. слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

110. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що ОСОБА_2 у відповіді на відзив зазначив, що він дійсно порушив приписи статей 117, 118 КАС України щодо заходів забезпечення позову при постановленні ухвали від 22 травня 2015 року.

111. Усупереч доводам скаржника, ВРП та її дисциплінарний орган не здійснювали перегляду прийнятих суддею судових рішень, а встановили порушення ним процесуального закону та вчинення дій, які не відповідають завданням провадження в адміністративних справах, що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

112. Разом із цим, відповідно до частини четвертої статті 96 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII (чинного на час постановлення суддею ОСОБА_2. ухвали від 22 травня 2015 року) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

113. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП та її дисциплінарного органу про необхідність застосування строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. у зв`язку зі спливом цього строку.

114. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

115. Згідно із частиною шостою зазначеної статті якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.

116. Наведені приписи Закону № 1798-VIII кореспондуються з положеннями пунктів 12.37 і 12.38 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17.

117. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про неможливість надання оцінки діям судді у разі спливу строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки у разі відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку ВРП та її дисциплінарний орган зобов`язані прийняти рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження саме з підстави відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку. Водночас у разі наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку та спливу строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження приймається з підстави спливу строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, що обумовлює необхідність встановлення наявності складу дисциплінарного проступку в діях судді.

118. Не є слушними доводи скаржника щодо неврахування дисциплінарним органом та ВРП принципів пропорційності, оскільки вид дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_2 не обирався, а оскаржуваним рішенням ВРП залишено в силі рішення її Першої Дисциплінарної палати про відмову у притягненні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

119. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

120. Оскільки ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 про скасування рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18 «Про відмову у притягненні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності».

121. При цьому дії та рішення відповідача і його дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_2 . гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18, залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Золотніков

Судді: С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська

Н. П. Лященко

Популярні новини