Постанова ВП ВС від 14.05.2020 року

Друк

Пошук

790

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-95сап20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні скаргу ОСОБА_1 про скасування ухвали Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 11 лютого 2020 року № 378/0/15-20,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить:

- визнати протиправною і скасувати ухвалу ВРП від 11 лютого 2020 року № 378/0/15-20;

- зобов`язати ВРП розглянути його скаргу від 23 січня 2020 року на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 грудня 2019 року № 3599/3дп/15-19.

На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зазначив про те, що ВРП, відмовляючи йому в поновленні строку на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, належним чином не оцінила поважність вказаних ним у клопотанні причин пропуску строку подання скарги, внаслідок чого прийняла необґрунтовану ухвалу, яка порушує його право на оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 березня 2020 року відкрила провадження у справі, а ухвалою від 21 квітня 2020 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадженнябез виклику її учасників.

У відзиві на скаргу ВРП зазначає, що ухвала ВРП від 11 лютого 2020 року № 378/0/15-20 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон

№ 1798-VIII). Просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на ухвалу ВРП від 11 лютого 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши наведені в скарзі ОСОБА_1 та у відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду встановила такі обставини.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 грудня 2019 року № 3599/3дп/15-19 (далі - Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, Рішення) суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 23 грудня 2019 року суддя ОСОБА_1 приймав участь у розгляді дисциплінарної справи в день ухвалення Рішення.

24 січня 2020 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, у якій було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, зокрема, про те, що копія оспорюваного Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва (за місцем роботи) 9 січня 2020 року, проте до 12 січня 2020 року він перебував у відпустці і лише 13 січня 2020 року ознайомився з повним текстом зазначеного рішення. Окрім того, з 16 до 20 січня 2020 року перебував на лікарняному, а тому на підставі частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII вважав, що причини пропуску строку на оскарження є поважними та просив ВРП його поновити.

ВРП ухвалою від 11 лютого 2020 року № 378/0/15-20 відмовила в поновленні ОСОБА_1 строку на оскарження Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП; залишила без розгляду та повернула ОСОБА_1 скаргу на Рішення.

Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на Рішення, ВРП керувалася тим, що ОСОБА_1 подав скаргу після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, а з матеріалів дисциплінарного провадження не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку на оскарження Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП.

ВРП зазначила, що ОСОБА_1 був присутній на засіданні Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яке відбулося 23 грудня 2019 року та на якому було проголошено резолютивну частину Рішення. Копію оскаржуваного Рішення за № 50427/0/9-19 йому надіслано на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 26 грудня 2019 року, тобто у визначений частиною одинадцятою статті 51 Закону № 1798-VIII триденний строк з дня його ухвалення. Окрім того, Рішення оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП у триденний строк з дня ухвалення - 26 грудня 2019 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою ВРП від 11 лютого 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати ухвалу ВРП від 11 лютого 2020 року № 378/0/15-20 про відмову в поновленні строку на оскарження Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, залишення без розгляду та повернення йому скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

За приписами частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини третьої якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

Таким чином, дисциплінарні палати ВРП у такому провадженні є квазісудом першої інстанції, оскільки здійснюють розгляд скарги на дії судді та приймають рішення на підставі балансу поданих доказів. При розгляді ВРП скарги на рішення її дисциплінарних палат по суті відбувається апеляційний перегляд.

Ураховуючи положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС, Велика Палата Верховного Суду розглядає скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, за правилами касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. ВРП може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

Згідно з абзацом другим пункту 13.7 Регламенту, якщо скарга подана з пропуском строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати і особа, яка її подала, порушує питання про поновлення цього строку, доповідач у висновку зазначає про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку.

Пунктом 13.8 Регламенту визначено, що ВРП більшістю її членів, які беруть участь у засіданні, може поновити особі, яка подала скаргу, строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

На підставі пункту 5 частини шостої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРП такий строк не поновлено.

Частиною шостою статті 34 Закону № 1798-VIII передбачено, що резолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Згідно із частиною десятою статті 50 Закону № 1798-VIII копія рішення Дисциплінарної палати у семиденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику.

Як установила ВРП, суддя ОСОБА_1 був присутній на засіданні Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яке відбулося 23 грудня 2019 року та на якому було проголошено резолютивну частину Рішення, копію якого йому було надіслано на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 26 грудня 2019 року за № 50427/0/9-19, тобто у визначений частиною одинадцятою статті 51 Закону № 1798-VIII триденний строк з дня його ухвалення. Окрім того, Рішення оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП у триденний строк з дня ухвалення - 26 грудня 2019 року.

За змістом вимог частини другої статті 51 Закону № 1798-VIIIскарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення.

Таким чином, останнім днем подання скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2019 року № 3599/3дп/15-19 є 1 січня 2020 року.

При цьому суддя ОСОБА_1 оскаржив його до ВРП шляхом подання 24 січня 2020 року, тобто з пропуском більше як на двадцять днів строку для його оскарження, відповідної скарги.

У клопотанні про поновлення строку для оскарження вказаного Рішення ВРП, скаржник послався на те, що зі змістом рішення, копію якого Окружним адміністративним судом міста Києва отримано 9 січня 2020 року, він ознайомився 13 січня 2020 року після виходу на роботу з відпустки, також зазначив, що причиною пропуску строку для оскарження рішення є його тимчасова непрацездатність у період з 16 до 20 січня 2020 року.

На підтвердження наведених обставин суддя ОСОБА_1 додав копію наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року № 956/6 про надання йому щорічної основної відпустки з 12 до 19 грудня 2019 року, з 20 грудня 2019 року до 12 січня 2020 року, копії наказів зазначеного суду від 18 грудня 2019 року № 1039/6 та від 20 грудня 2019 року № 1056/6 про відкликання скаржника з відпустки 20 та 26 грудня 2019 року, копію листа ВРП від 26 грудня 2019 року № 50427/0/9-19 зі штампом суду про отримання копії оскаржуваного Рішення 9 січня 2020 року. Додав також копію листка непрацездатності, з якого вбачається, що з 16 до 20 січня 2020 року він перебував на амбулаторному лікуванні.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в поданій скарзі не міститься обґрунтування причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті ВРП. До того ж слід зауважити, що доступ до такої інформації є вільним та жодних обмежень щодо нього не встановлено.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами (у цьому випадку - ВРП) наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).

Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання судді ОСОБА_1 на те, що чинне законодавство не покладає на особу обв`язок слідкувати (моніторити) за інформацією на вебсайті ВРП.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП правомірно залишила скаргу ОСОБА_1 на Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП без розгляду та повернула її скаржнику з підстав закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРП такий строк не поновила, оскільки наведені причини пропуску цього строку не є істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Оцінивши в сукупності отримані докази, беручи до уваги аргументи та доводи, наведені в скарзі та відзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом ВРП та Законом № 1798-VIII.Оскаржувана ухвала ВРП містить обґрунтовані мотиви про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на оскарження Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, залишення її без розгляду та повернення скаржнику.

Наведені у скарзі доводи не спростовують правильності висновків ВРП.

Передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIIIпідстав для скасування ухвали ВРП наразі немає.

З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування ухвали ВРП від 11 лютого 2020 року № 378/0/15-20.

Керуючись статтями 266, 345, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2020 року № 378/0/15-20 залишити без задоволення, а зазначену ухвалу Вищої ради правосуддя - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич

Популярні новини