Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/766/18 (П/9901/766/18)

Провадження № 11-1312заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С.,Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючого судді Гриціва М. І., суддів Анцупової Т. О., Берназюка Я. О., Бучик А. Ю., Кравчука В. М.) від 22 жовтня 2018 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду м. Києва на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України»; поновити його на посаді судді Апеляційного суду м. Києва з 29 травня 2018 року; скасувати ухвалу ВРП від 05 червня 2018 року про залишення заяви позивача від 22 грудня 2015 року без розгляду; зобов?язати ВРП розглянути його заяву від 22 грудня 2015 року про звільнення у відставку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 жовтня 2018 року відмовив позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та повернув йому цей позов.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в оспорюваній ухвалі, ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження поважності пропуску місячного строку звернення до суду з цим позовом. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач ще в липні 2018 року був обізнаний про існування оскаржуваного рішення ВРП, а саме після отримання членами його родини листа Апеляційного суду м. Києва, однак направив позовну заяву до суду лише 03 вересня 2018 року.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

На обґрунтування своїх доводів позивач зазначив, що строк звернення до суду з цим позовом він пропустив з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваного рішення ним отримано 05 вересня 2018 року, без наявності якого він не міг підготувати адміністративний позов до Верховного Суду. Також, на думку ОСОБА_3, розміщення на офіційному веб-сайті ВРП оголошень, у яких його запрошували на засідання ВРП та її дисциплінарного органу, а також тексту рішення ВРП від 29 травня 2018 року не є підтвердженням його належного повідомлення.

Крім того, ОСОБА_3 указав, що його обізнаність про існування спірного рішення з липня 2018 року не слугувала початком перебігу строку для оскарження цього рішення в судовому порядку, оскільки подальші дії позивача були спрямовані на отримання повного тексту рішення ВРП від 29 травня 2018 року.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти вимог скаржника та зазначив, що наведені в апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства й не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, та надані на противагу їм аргументи ВРП, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВРП. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП визначені у ст. 266 КАС України.

За приписами ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, серед іншого, професійна діяльність суддів.

Крім того, за положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Положеннями ст. 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня її подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, де зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

За приписами ст. 123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Повертаючи ОСОБА_3 його позовну заяву, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що наведені в позові та в заяві від 27 вересня 2018 року підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можна визнати поважними.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 вересня 2018 року на підставі ч. 1 ст. 123 КАС України залишив позовну заяву ОСОБА_3 без руху. Цією ж ухвалою йому було надано десятиденний строк з дня отримання її копії для подання до суду доказів поважності причин пропуску строку.

На виконання вказаної ухвали 27 вересня 2018 року позивач подав до суду заяву, зазначивши, що повний текст спірного рішення ВРП він (члени його родини) отримав 05 вересня 2018 року. При цьому скаржник пояснив, що в липні 2018 року він дізнався лише про існування рішення ВРП від 29 травня 2018 року, повного тексту якого він не мав, а тому причини пропущення ним строку звернення до суду є поважними.

Проте, суд першої інстанції правильно не погодився з такою позицією позивача, з огляду на такі обставини.

11 квітня 2018 року Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення, яким притягнула ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді Апеляційного суду м. Києва. Це рішення було опубліковане на офіційному веб-сайті ВРП у розділі «Акти».

29 травня 2018 року ВРП розглянула подання її дисциплінарного органу і ухвалила рішення, яким звільнила позивача з посади судді.

При цьому суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач з липня 2018 року був обізнаний із видом застосованого до нього дисциплінарного стягнення, зокрема, з моменту отримання його родиною листа Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2018 року про відрахування скаржника зі штату цього суду на підставі рішення ВРП від 29 травня 2018 року.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, викладені ОСОБА_3 у його позові та заяві про усунення недоліків щодо несвоєчасного отримання тексту оскарженого рішення та необізнаності з його мотивами і змістом, не є свідченням неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

Положення Закону № 1798-VIII та Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення), не містили обов?язкової вимоги направлення судді копії рішення про його звільнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону № 1798-VIII резолютивна частина ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

На виконання зазначеної законодавчої норми 30 травня 2018 року ВРП оприлюднила оскаржуване рішення в повному обсязі на своєму офіційному веб-сайті. Однак ОСОБА_3 не зазначив ані в своєму позові, ані в апеляційній скарзі вмотивованих причин неможливості ознайомитися зі спірним рішенням, доступ до якого є вільним.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що позивач, звернувшись до суду із цим позовом 03 вересня 2018 року, на обґрунтування поважності пропуску строку звернення посилався на отримання ним (членами його родини) повного тексту спірного рішення 05 вересня 2018 року (через два дні після звернення до суду). Тобто відсутність повного тексту рішення ВРП від 29 травня 2018 року не завадила йому оскаржити це рішення 03 вересня 2018 року.

Велика Палата Верховного Суду вважає також необґрунтованими доводи скаржника, що суд першої інстанції протиправно не вирішив питання відносно інших позовних вимог, а саме про поновлення його на посаді судді Апеляційного суду м. Києва, скасування ухвали ВРП від 05 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 від 22 грудня 2015 року про звільнення у відставку та зобов?язання відповідача розглянути зазначену заяву, оскільки такі вимоги мають розглядатися одночасно з іншими вимогами цього позову за умови прийняття позовної заяви, відкриття провадження та розгляду справи по суті. Більш того, такі вимоги є похідними, і суд першої інстанції правомірно повернув позивачу його позовну заяву у повному обсязі.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. Скаржник не спростував правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 241-243, 266, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко О.С. Ткачук

В. С. Князєв В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська