Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №9901/19/17
Постанова ВП ВС від 13.11.2018 року у справі №9901/19/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № П/9901/19/17

Провадження № 11-301заі18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (судді Данилевич Н. А., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Шарапа В. М., Желтобрюх І. Л.) у справі № П/9901/19/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

27 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до КДКП, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 листопада 2017 року № 282-дп17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3».

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що з лютого 2013 року працював в органах прокуратури України, з липня 2016 року - на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури. Наказом прокурора Кіровоградської області від 04 грудня 2017 року № 355к позивач звільнений із займаної посади за грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 3 частини першої статті 49 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII). Підставою такого звільнення визначено рішення Комісії від 22 листопада 2017 року № 282дп-17. Прийняттю цього рішення передувало проведення службового розслідування стосовно позивача, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (далі - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»), отримав обумовлену суму неправомірної вигоди від представника Приватного підприємства «Світлохім» (далі - ПП «Світлохім») ОСОБА_4 у розмірі 10 тис. доларів США. 25 травня 2017 року позивачу в межах проведення досудового розслідування за цим фактом вручено повідомлення про підозру. Проте КДКП не взяла до уваги його пояснення стосовного того, що винним у вчиненні кримінального правопорушення він себе не визнає, жодних грошових коштів від потерпілої сторони він не вимагав та не отримував. На думку позивача, мотивувальна частина оскаржуваного рішення КДКП майже повністю збігається зі змістом повідомлення про підозру та фабулою обвинувачення в кримінальному провадженні. Однак сам факт повідомлення про підозру не може бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Позивач вважає, що перевірку Комісією за скаргою прокурора Кіровоградської області проведено упереджено та необ'єктивно. Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (далі - Кодекс професійної етики), не визначено заборони позаслужбових зустрічей з учасниками кримінальних проваджень поза межами приміщення прокуратури. Крім того, твердження стосовно надання ним відомостей щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно посадових осіб ПП «Світлохім» є неправдивими та ґрунтуються лише на поясненнях ОСОБА_4, одні лише покази якого не можуть братися до уваги та не можуть бути покладені в основу оскаржуваного рішення Комісії, оскільки зазначена особа є упередженою та зацікавленою в кримінальному провадженні. Водночас позивач акцентує увагу на тому, що ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 20 червня, 21 липня та 18 вересня 2017 року його відсторонено від посади, проте при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не звернув уваги на ці ухвали та передчасно застосував найсуворіший захід дисциплінарного впливу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 01 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із постановленим судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як суд першої інстанції не дослідив усіх доказів та неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував, що оскаржуване рішення Комісії ґрунтується виключно на поясненнях ОСОБА_4, який є упередженою та зацікавленою особою у кримінальному провадженні. Під час дисциплінарного провадження позивач не подавав заяву про розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора за його відсутності. При цьому Комісією було порушено право позивача заявити відвід членам КДКП. На думку скаржника, перевірку під час дисциплінарного провадження відповідачем проведено неповно, а саме не відібрано пояснення у засновника та директора ПП «Світлохім» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Крім того, відповідач не зазначив, яку саме вимогу, передбачену статтями 18 та 21 Кодексу професійної етики, порушив позивач.

В апеляційній скарзі також зазначається, що суд першої інстанції не врахував порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення принципу презумпції невинуватості. При цьому на порушення частини другої статті 48 Закону № 1697-VII в ухваленні рішення брав участь член КДКП ОСОБА_7, який проводив перевірку та готував висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора. На думку скаржника, відповідач також не дотримався принципу пропорційності при накладенні на нього найсуворішого дисциплінарного стягнення.

19 квітня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду від КДКП надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, у якому відповідач зазначає, що рішення Комісії від 22 листопада 2017 року № 282дп-17 прийнято з урахуванням усіх наявних доказів, є законним і обґрунтованим.

У відзиві відповідач указує на наявність грубого порушення ОСОБА_3 правил прокурорської етики, які є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури, а також держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти. Грубе порушення правил прокурорської етики не може бути виправдано ніякими обставинами. Крім того, під час розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_3 Комісія двічі направляла виклики сторонам дисциплінарного провадження із зазначенням часу та місця його розгляду, роз'ясненням їх прав, натомість ОСОБА_3 обидва рази надсилав на електронну адресу працівників секретаріату КДКП скан-копію відповідей на вказані виклики про згоду на розгляд висновку без його участі. Ця обставина свідчить про те, що Комісія роз'яснила ОСОБА_3 право заявляти відводи, проте він прийняв рішення ним не користуватись, двічі проігнорувавши виклики на засідання, в ході яких розглядався висновок про наявність у його діях дисциплінарного проступку.

Позивач, будучі належним чином повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, у судові засідання 22 травня, 26 червня, 13 листопада 2018 року не з'явився.

Представник відповідача 13 листопада 2018 року в судове засідання не з'явився, однак подав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин на підставі пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи відповідача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.

Суд першої інстанції встановив, що наказом прокурора Кіровоградської області від 18 липня 2016 року № 357к ОСОБА_3 призначено на посаду прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури в порядку переведення з органів Прокуратури Одеської області.

30 травня 2017 року Генеральна прокуратура України на адресу Прокуратури Кіровоградської області направила листа за № 25/2-33700-17, у якому повідомила про те, що в провадженні управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження за підозрою прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Також цим листом Генеральна прокуратура України повідомила про необхідність проведення службового розслідування за вказаним фактом.

На підставі наказу прокурора Кіровоградської області від 06 червня 2017 року № 75 розпочато службове розслідування за підозрою прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, якого на час проведення службового розслідування наказом прокурора Кіровоградської області від 07 червня 2017 року № 76 відсторонено від посади прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури.

На запит Прокуратури Кіровоградської області Генеральною прокуратурою України листом від 21 червня 2017 року № 17/3-29511-16 надано відомості про те, що 21 грудня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані про відкриття кримінального провадження № 42016000000004044 за фактом отримання прокурором ОСОБА_3 від представника ПП «Світлохім» ОСОБА_4 неправомірної вигоди у розмірі 10 тис. доларів США за закриття кримінального провадження відносно службових осіб вказаного суб'єкта господарської діяльності.

05 липня 2017 року прокурором Кіровоградської області затверджено висновок про результати службового розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3, яким, зокрема, встановлено факт грубого порушення ОСОБА_3 вимог статті 3, частини третьої, пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 9, 10, 15, 18, 24 Кодексу професійної етики, статей 5, 10, 11, 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, Присяги прокурора та вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

06 липня 2017 року Прокуратурою Кіровоградської області до КДКП направлено заяву (дисциплінарну скаргу) про вчинення прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 дисциплінарного проступку для відкриття за цим фактом дисциплінарного провадження та відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов'язків (вих. № 11-760вих-17).

20 липня 2017 року Генеральною прокуратурою України на адресу Прокуратури Кіровоградської області направлено довідку № 25/2-190вих-17 про результати таємної перевірки доброчесності прокурора ОСОБА_3, у якій зазначено, що останній вважається таким, що не пройшов таємну перевірку доброчесності.

25 липня 2017 року Комісією прийнято рішення № 83дс-17, яким відкрито дисциплінарне провадження стосовно прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3

Рішенням КДКП від 30 серпня 2017 року № 61дп-17 продовжено строк проведення перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-83дс-21дп-17 на один місяць - до 10 жовтня 2017 року.

06 жовтня 2017 року Комісією за результатами перевірки обставин, викладених у дисциплінарній скарзі прокурора Кіровоградської області, складено висновок № 11/2/4-83дс-21дп-17, яким за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

22 листопада 2017 року КДКП прийнято рішення № 282дп-17, яким вирішено притягнути прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Зазначене рішення направлено на адресу позивача 27 листопада 2017 року засобами поштового зв'язку.

04 грудня 2017 року Прокуратурою Кіровоградської області видано наказ № 355к, яким прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури юриста 2 класу ОСОБА_3 звільнено з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 3 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII). Підставою видання цього наказу зазначено рішення КДКП від 22 листопада 2017 року № 282дп-17.

Не погодившись з рішенням Комісії від 22 листопада 2017 року № 282дп-17, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що рішення КДКП від 22 листопада 2017 року № 282дп-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення ОСОБА_3 з посади в органах прокуратуриприйнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим указаний висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII.

На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні КДКП, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні Комісії (частина четверта статті 47 Закону № 1697-VII).

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ята статті 47 Закону № 1697-VII).

Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-83дс-21дп-17, листом від 10 жовтня 2017 року № 11/2/4-83дс-21дп-17-2294вих-17 Комісія повідомила позивача про дату, час та місце засідання КДКП, на якому здійснюватиметься розгляд складеного висновку. У вказаному листі позивачу роз'яснено надані йому права як учаснику дисциплінарного провадження. Разом із цим листом на адресу позивача направлено копію дисциплінарної скарги на 3 арк. та висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора на 7 арк. Крім того, аналогічний за змістом лист направлявся на адресу відповідача 09 листопада 2017 року за № 11/2/4-83дс-21дп-17-3682вих-17.

Позивач, посилаючись на приписи статті 47 Закону № 1697-VII, двічі повідомив відповідача про надання згоди на розгляд висновку за його відсутності.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_3 жодних клопотань стосовно незгоди зі складом КДКП, наявності підстав для відводів членів Комісії, пояснень з приводу обставин, викладених у висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора, та заперечень проти цього висновку до КДКП не подав.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення Комісією його права взяти участь у розгляді висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора та заявити відвід членам КДКП є безпідставними.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття КДКП оскаржуваного рішення стали обставини, встановлені за результатами проведення службового розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3

Так, у вказаному висновку зазначено, зокрема, що ОСОБА_3, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 01 липня 2016 року № 42016121010000044, діючи у власних інтересах, з метою отримання неправомірної вигоди за вчинення дій щодо закриття кримінального провадження відносно службових осіб ПП «Світлохім», а також за нездійснення з боку правоохоронних органів тиску на вказане підприємство та за невчинення будь-яких дій, направлених на перешкоджання законній господарській діяльності, вступив у позаслужбові стосунки з представником ПП «Світлохім» ОСОБА_4 Також у висновку зазначено, що вказана подія набула негативного впливу й суспільного резонансу та завдала шкоди авторитету органів прокуратури України.

Аналогічні твердження містяться у висновку про наявність дисциплінарного проступку від 06 жовтня 2017 року № 11/2/4-83дс-21дп17, складеному членом КДКП ОСОБА_8 за результатами перевірки обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі прокурора Кіровоградської області. Серед іншого, у вказаному висновку зазначено, що прокурор ОСОБА_3 декілька разів у робочий час зустрічався з представником ПП «Світлохім» ОСОБА_4 поза межами приміщення Кіровоградської місцевої прокуратури та надавав відомості щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно посадових осіб цього підприємства. Неодноразові зустрічі прокурора ОСОБА_3 з представником ПП «Світлохім» підтверджуються наданими ОСОБА_4 поясненнями, проте жодних підстав для таких частих контактів між прокурором та адвокатом в рамках кримінального провадження не було.

Дослідивши зібрані в ході дисциплінарного провадження матеріали, КДКП дійшла висновку, що факт вчинення ОСОБА_3 кримінального та (або) корупційного правопорушення не встановлено вироком суду, що виключає наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури до того часу, доки його вина не буде встановлена обвинувальним вироком суду. Натомість Комісією зроблено висновок про те, що ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок - одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Статтею 18 Кодексу професійної етики визначено, що працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих, передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.

Аналогічні приписи містяться й у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженому Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними правами і обов'язками прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.

Відповідно до пункту 2.1 наказу Генерального прокурора України від 22 вересня 2014 року № 17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» (втратив чинність згідно наказу Генерального прокурора України від 07 червня 2017 року № 167), до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, слід відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Отже, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. При цьому обов'язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу прокурора винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт установлення наявності особистих зв'язків позивача з адвокатом ОСОБА_4, результатом яких стали обставини відкриття кримінального провадження стосовно позивача та повідомлення ОСОБА_3 про підозру в одержанні неправомірної вигоди за вчинення певних дій, компрометує звання працівника прокуратури, підриває авторитет органів прокуратури в цілому та викликає негативний громадський резонанс.

Зазначені вище правові положення у сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про наявність у діях ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання позивача на порушення відповідачем принципу презумпції невинуватості та вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийняте у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Доводи позивача про порушення Комісією частини другої статті 48 Закону № 1697-VII спростовуються даними, що містяться в протоколі засідання КДКП від 22 листопада 2017 року, згідно з якими член КДКП ОСОБА_7, який проводив перевірку та готував висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора в діях ОСОБА_3, не брав участі у голосуванні при прийнятті Комісією оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О. Б Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська І.В. Саприкіна

В. С. Князєв О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л.М.Лобойко