Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № П/9901/823/18

Провадження № 11-1483заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаЗолотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року (суддя Анцупова Т. О.) у справі № П/9901/823/18 за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання неправомірними дій, визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

16 жовтня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив:

- визнати неправомірними дії колегії Комісії, вчинені 23 липня 2018 року в ході співбесіди під час проходження ОСОБА_4 кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, що полягали у незаконному та безпідставному визнанні позивача таким, що не відповідає займаній посаді судді;

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 23 липня 2018 року № 1301/ко-18, прийняте за наслідками кваліфікаційного оцінювання судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4

Позивач також подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 залишив без руху на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановив десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.

Ухвалою від 23 листопада 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_4 повернув позивачеві у зв`язку з визнанням підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними. Водночас суд роз`яснив позивачеві його право, передбачене частиною восьмою статті 169 КАС України, на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що доводи, викладені ним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду та доповненні до нього, не були належно оцінені та спростовані в оскаржуваній ухвалі. На думку скаржника, в ухвалах про залишення позовної заяви без руху та про повернення позовної заяви має місце неузгодженість мотивів, з яких суд першої інстанції дійшов відповідних висновків. Так, суд першої інстанції в ухвалі від 22 жовтня 2018 року констатував, що строк звернення до суду почав свій перебіг з наступного дня після отримання позивачем копії оскаржуваного рішення ВККС, тобто з 02 вересня 2018 року, та запропонував позивачу зазначити, чому позовну заяву не було подано до 02 жовтня 2018 року. Питання наявності поважної причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в період з 24 липня до 01 вересня 2018 року в ухвалі від 22 жовтня 2018 року не ставилося. Проте оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції позовну заяву ОСОБА_4 було повернуто у зв`язку з тим, що він не зазначив поважних причин, з яких не мав можливості отримати оскаржуване рішення ВККС протягом липня - серпня 2018 року. Тим самим позивач був фактично позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 123 КАС України право на додаткове обґрунтування свого клопотання про поновлення строку звернення до суду, а відтак суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року та передати справу на розгляд суду першої інстанції в порядку частини третьої статті 312 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу ВККС заперечує проти вимог скаржника й зазначає, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про повернення позовної заяви з додержанням норм процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 лютого 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Повертаючи позовну заяву, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду керувався тим, що позивач подав до адміністративного суду позовну заяву до ВККС про визнання неправомірними дій, визнання протиправним і скасування рішення від 23 липня 2018 року № 1301/ко-18 після закінчення встановленого законом місячного строку, а причини, через які цей строк було пропущено, є неповажними.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьої та п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, професійна діяльність суддів є публічною службою.

Як убачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав ОСОБА_4 дізнався 23 липня 2018 року, тобто з моменту проголошення оскаржуваного рішення на засіданні ВККС, у якому він брав участь особисто.

Водночас позивач звернувся до суду з відповідним позовом до ВККС 16 жовтня 2018 року, тобто із пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Згідно із частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Як установлено матеріалами справи, звертаючись до адміністративного суду з позовною заявою про визнання неправомірними дій, визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 23 липня 2018 року № 1301/ко-18, ОСОБА_4 подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якому на обґрунтування поважності причин пропуску цього строку послався на те, що він був позбавлений можливості своєчасно оскаржити дії та рішення відповідача, оскільки 23 липня 2018 року було оголошено лише результат проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання, а оскаржуване рішення ВККС направлено на його письмову вимогу лише 22 серпня 2018 року поштовим відправленням, яке він отримав 01 вересня 2018 року, що підтверджується копією поштового конверта та роздруківкою відомостей щодо відстеження поштових відправлень з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта». На думку позивача, строк звернення до суду пропущений з поважних причин, оскільки він отримав копію оскаржуваного рішення ВККС поза межами строку звернення до суду та не був до вказаного моменту обізнаний з висновками і мотивами відповідача, покладеними в основу оскаржуваного рішення.

Як убачається з ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року, вказані вище підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, оскільки строк на оскарження рішення ВККС від 23 липня 2018 року № 1301/ко-18, копію якого позивач отримав 01 вересня 2018 року, становить один місяць і його відлік починається з 02 вересня 2018 року, а позовну заяву з вимогою про визнання протиправним і скасування вказаного рішення ОСОБА_4 подав до суду лише 16 жовтня 2018 року, тобто на сорок п`ятий день з дня отримання оскаржуваного рішення Комісії, та не вказав, чому позовну заяву не було подано до 02 жовтня 2018 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_4 подав доповнення до клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що про оскаржуване рішення відповідача він дізнався у день його ухвалення і саме з цього часу почав свій перебіг строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас ОСОБА_4 вказав, що протягом одного місяця з дня, коли дізнався про порушення своїх прав та інтересів, він був об`єктивно позбавлений можливості на звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки оскаржуване рішення ВККС не було своєчасно виготовлене та відповідно його копія не була своєчасно йому направлена, у зв`язку із чим позивачу не були відомі мотиви оскаржуваного рішення та він не мав можливості його оскаржити до суду в установлений законом строк. На думку позивача, строк звернення до суду на оскарження рішення Комісії, копію якого він отримав лише 01 вересня 2018 року, був пропущений з об`єктивних причин, і він не зобов`язаний був подавати адміністративний позов до суду у місячний строк з дня отримання копії оскаржуваного рішення. Позивач вважав, що адміністративний позов він подав у розумний строк, без будь-якого зайвого та надмірного зволікання, і цей строк неістотно перевищує однин місяць із дня отримання ним копії оскаржуваного рішення. Також позивач просив суд урахувати, що він не є профільним фахівцем у галузі адміністративного права і процесу, а отже, підготовка адміністративного позову, який є великим за обсягом та пов`язаний із застосуванням норм закону та правових позицій, у тому числі викладених у рішеннях ЄСПЛ, яких він до цього часу у своїй практиці не застосовував, мала для нього істотну складність і вимагала тривалого часу.

Оцінюючи вказані ОСОБА_4 у доповненнях до клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави для поновлення цього строку, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що позивач був обізнаний про прийняте рішення 23 липня 2018 року та не зазначив поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з указаним позовом з моменту прийняття спірного рішення, строк на оскарження якого минув 23 серпня 2018 року, до 16 жовтня 2018 року. Крім цього, суд першої інстанції правильно зазначив, що з огляду на період, що минув з дати прийняття оскаржуваного рішення ВККС, дати отримання позивачем указаного рішення та до моменту звернення до суду з цим позовом, а також правові наслідки, які настали для позивача на підставі оскаржуваного рішення, аргументи ОСОБА_4 про те, що він не є фахівцем у галузі адміністративного права і процесу, у зв`язку із чим мав складнощі з підготовкою адміністративного позову, не є переконливими свідченнями того, що за наявності наміру поновити порушені права, позивач був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом.

З огляду на це Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду, вважаючи неповажними вказані ОСОБА_4 причини, через які місячний строк звернення до адміністративного суду був пропущений, відповідно до частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України оскаржуваною ухвалою обґрунтовано повернув йому позовну заяву.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що в пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі посилання позивача на те, що доводи, викладені ним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та доповненні до нього, не були в оскаржуваній ухвалі належно оцінені та спростовані.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що позивач скористався правом, передбаченим частиною восьмою статті 169 КАС України, та повторно звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до ВККС про визнання незаконним і скасування її рішення від 23 липня 2018 року № 1301/ко-18, за якою Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 січня 2019 року відкрив провадження у справі № 9901/969/18.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко О. С. Ткачук

В. С. Князєв В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська