Історія справи

Постанова ВП ВС від 10.09.2019 року у справі №234/15610/18
Ухвала КЦС ВП від 29.01.2019 року у справі №234/15610/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 234/15610/18

Провадження № 14-339цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В.В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі Прокуратури Донецької області, Краматорська місцева прокуратура,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника прокурора Донецької області на постанову Донецького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів Тимченко О. О., Гапонова А. В., Санікової О. С. та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів Канурної О. Д., Санікової О. С., Соломахи Л. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності протиправною, незаконною та неправомірною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльність Прокуратури Донецької області, яка полягає в невиконанні керівником Краматорської місцевої прокуратури Хорсом К. Б. його службових обов`язків щодо встановлення розумних строків проведення слідчих дій відповідними прокурорами під час процесуального керівництва досудового розслідування кримінального провадження № 12014050390002670 від 06 грудня 2014 року за результатами розгляду його скарги від 03 травня 2017 року, а також щодо невиконання ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17 травня 2017 року № 1-кс/234/2302/17 у справі № 234/6820/17 ОСОБА_4 ;

- встановити розумні строки проведення слідчих дій відповідними прокурорами під час процесуального керівництва досудового розслідування кримінального провадження № 12014050390002670 від 06 грудня 2014 року за результатами розгляду скарги від 03 травня 2017 року;

- розглянути скаргу від 03 травня 2017 року у визначений частиною другою статті 308 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) триденний строк і в разі наявності підстав для її задоволення надати прокурорам, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, обов`язкові для виконання вказівки;

- стягнути з держави України 134 028,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

Вимоги мотивував тим, що Краматорською місцевою прокуратурою неналежним чином здійснюється процесуальне керівництво досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014050390002670 від 06 грудня 2014 року,в якому він визначений потерпілим, а також такою бездіяльністю прокурора йому завдано моральної шкоди.

У зв`язку з викладеним просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі в частині вимог про відшкодування моральної шкоди. Відмовлено у відкритті провадження у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява в частині вимог про відшкодування моральної шкоди підсудна загальному суду та вказані вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Вимоги ОСОБА_1 як потерпілого у кримінальному провадженні щодо оскарження дій та бездіяльності прокурора під час досудового розслідування розглядаються на підставі положень КПК України.

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки бездіяльність прокурора, яка оскаржується позивачем, не пов`язана з процесуальними діями, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 09 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказаний спір є публічно-правовим, пов`язаний з оскарженням рішень суб`єкта владних повноважень, відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними та з огляду на положення частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) також підлягають розгляду адміністративним судом.

Постановою Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (провадження № 14-185цс18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги заступника прокурора Донецької області

У січні 2019 року заступник прокурора Донецької області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року та залишити в силі ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги заступника прокурора Донецької області

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із цим позовом, просив визнати незаконною бездіяльність прокурора як учасника кримінального провадження, яка мала місце у кримінальному провадженні, щодо нерозгляду кримінально-процесуальної скарги та невиконання процесуальної ухвали слідчого судді у зв`язку з недодержанням, на думку позивача, вимог КПК України. Порядок оскарження недотримання розумних строків досудового розслідування передбачено статтями 303, 308 КПК України, а тому вимоги ОСОБА_1 підлягають вирішенню у порядку кримінального, а не цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив змінити мотивувальну частину постанови Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - Стулікова А. В.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково послався на статті 2, 16, 17, 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - № 1697-VII), статтю 36 КПК України та застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (провадження № 14-185цс18). Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції порушує вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) щодо доступу до правосуддя.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 прийнято до провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 22 травня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Донецької області підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Стосовно наведених у касаційній скарзі заступника прокурора Донецької області доводівна постанову Донецького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року про те, що вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися в порядку кримінального судочинства, тобто судами порушено правила предметної юрисдикції, у зв`язку із чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства,встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У поданому позові ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність органів досудового розслідування під час час досудового розслідування незаконною та стягнути з держави України 134 028,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю при досудовому розслідуванні вказаного кримінального провадження.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Згідно із частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України.

Потерпілий має право оскаржувати бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; у нездійсненні інших процесуальних дій, які зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк; рішення прокурора про закриття кримінального провадження; рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій тощо. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 вказаного Кодексу (частини перша та друга статті 303 КПК України).

Тобто кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг потерпілого, які позивач заявив за правилами кримінального судочинства. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 234/19443/16-ц (провадження № 14-630цс18) та від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), і підстав для відступу від нього не вбачається.

Проте суд апеляційної інстанції на вищевказані положення закону не звернув уваги та помилково вказав, що вимоги про визнання незаконною бездіяльності органів досудового розслідування - прокуратури під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях не вирішуються за правилами КПК України.

Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (стаття 20 ЦПК України), Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про неможливість спільного розгляду вимоги про визнання незаконною бездіяльності прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні з вирішенням за правилами цивільного судочинства вимог про відшкодування державою Україною моральної шкоди та закриття провадження у справі в цій частині.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає необхідним скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2018 року та залишити в силі ухвалу Краматорського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року.

Стосовно доводів касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Суди установили, що слідчим відділом Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за заявою ОСОБА_1 проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12014050390002670 від 06 грудня 2014 року.

03 травня 2017 року позивач звернувся до керівника Краматорської місцевої прокуратури як прокурора вищого рівня зі скаргами, в яких просив вжити заходів стосовно дотримання розумних строків досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням.

Також суди з`ясували, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17 травня 2017 рокуу справі № 234/6820/17 скаргу потерпілого ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Краматорської місцевої прокуратури щодо нездійснення процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, задоволено частково. Зобов`язано керівника Краматорської місцевої прокуратури розглянути скаргу ОСОБА_1 від 03 травня 2017 року про дотримання розумних строків досудового розслідування кримінального провадження № 12014050390002670 від 06 грудня 2014 року у визначений частиною другою статті 308 КПК України триденний строк і в разі наявності підстав для її задоволення надати прокурорам, що здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень; про результати розгляду цієї скарги невідкладно письмово повідомити ОСОБА_1

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач зазначив про незаконність бездіяльності прокурора, чим не забезпечено дотримання розумних строків досудового розслідування кримінального провадження, а також порушено його права як потерпілого та завдано моральної шкоди.

Пунктом 9-1 частини першої статті 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

Статтею 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

У статті 308 КПК України встановлено особливий порядок оскарження недотримання розумних строків, відповідно до якого, на відміну від інших скарг, що можуть бути подані на стадії досудового провадження, скарга на недотримання розумних строків подається прокурору вищого рівня, уповноваженому реагувати на недотримання розумних строків під час досудового розслідування. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

У зазначеній статті імперативно встановлено триденний строк для розгляду скарги, за результатом якого може бути прийнято одне із таких рішень:

1) про задоволення скарги та надання відповідному слідчому, прокурору обов`язкових для виконання вказівок щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень;

2) про відмову в задоволенні скарги, якщо прокурором вищого рівня буде встановлено, що розумні строки не було порушено.

За змістом статті 17 Закону № 1697-VII прокурором вищого рівня для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів місцевої прокуратури є керівник місцевої прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідного до розподілу обов`язків; для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури - керівник регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків; для керівників місцевої прокуратури, його першого заступника та заступників - керівник відповідної регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків.

Разом з тим особливий порядок оскарження недотримання розумних строків під час досудового розслідування позивачем, який є потерпілим у кримінальному провадженні, дотримано.

Суд розглянув скаргу на бездіяльність прокурора щодо нерозгляду скарги Рудського А. А. про недотримання розумних строків під час досудового розслідування, зобов`язав керівника Краматорської місцевої прокуратури розглянути скаргу ОСОБА_1 про дотримання розумних строків досудового розслідування кримінального провадження. Однак у цьому випадку в позові заявлялись вимоги про визнання протиправною бездіяльності прокурора з виконання постанови суду, тобто нездійснення процесуальних дій, які він зобов`язаний здійснити у триденний строк.

Пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України передбачено можливість оскарження на досудовому провадженні бездіяльності прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний виконувати у визначений строк.

Оскільки таке оскарження прямо передбачено пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України, підстав для розгляду цих вимог у порядку цивільного судочинства не вбачається.

У цій справі спір стосується бездіяльності Прокуратури Донецької областіта керівника Краматорської місцевої прокуратури, яка виразилась у нерозгляді скарги потерпілого ОСОБА_1 від 03 травня 2017 року щодо невиконання ухвали суду за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора під час досудового розслідування, як таких, що здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, у якому позивач є стороною.

Отже, помилковим та безпідставним є посилання Донецького апеляційного суду у постанові від 20 березня 2019 року на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (провадження № 14-185цс18) про те, що зазначений спір не може бути предметом судового розгляду, оскільки змістом статей 303, 308 КПК України прямо встановлено обов`язок прокурора вищого рівня розглянути та прийняти рішення в разі оскарження учасником кримінального провадження недотримання розумних строків та виконати постанову суду щодо розгляду такої заяви.

Можна зробити висновок, що на досудовому провадженні позивач має право звернутися в порядку КПК України зі скаргою щодо оскарження бездіяльності прокурора у вчиненні процесуальних дій, які безпосередньо передбачені КПК України і покладені на нього відповідно до постанови суду, тобто щодо безпосереднього здійснення повноважень, визначених кримінальним процесуальним законом.

Тому постанова Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року підлягає скасуванню з огляду на положення статті 412 ЦПК України.

Також не може залишатися в силі й підлягає скасуванню ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 09 січня 2019 року з огляду на те, що у цій справі спір стосується правомірності дій прокурора під час розгляду скарги позивача на бездіяльність керівника Краматорської місцевої прокуратури, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному проваджені, у якому позивач є стороною, тому зазначений спір не є адміністративним і має вирішуватися судами за правилами КПК України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15 (провадження № 11-317апп18) та від 26 червня 2019 року у справі № 810/4310/18 (провадження № 11-263апп19).

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 412, 413, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року скасувати, ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року залишити в силі.

Постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року та ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 09 січня 2019 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська