Постанова ВП ВС від 07.02.2019 року

Друк

Пошук

670

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-528сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Мамонової І. В.,

представника Вищої ради правосуддя РусаковоїІ.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17, та

ВСТАНОВИЛА:

05 травня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до ВеликоїПалати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17, у частині притягнення судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

На обґрунтування скарги ОСОБА_4 зазначив, що рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. 15 січня 2017 року він звернувся до ВРП зі скаргою на вказане рішення її Третьої Дисциплінарної палати та просив його скасувати в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження в цій частині. Рішенням ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 залишено без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17. Висновки ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати ґрунтуються на порушеннях суддею норм процесуального закону при розгляді справи № 906/1783/15 за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» (далі - ЗАТ «Житомирські ласощі») про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів товариства. На думку скаржника, висновок ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати щодо незалучення до участі в справі Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (далі - ТДВ «ЖЛ») та учасників ТДВ «ЖЛ» й ЗАТ «Житомирські ласощі» не узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами процесуального й матеріального законодавства, яке регулює корпоративні права. Твердження в рішеннях ВРП та її дисциплінарного органу щодо позапроцесуального спілкування судді з учасниками справи не відповідає дійсності та є лише припущеннями. Крім того, не можна вважати імітацією судового процесу судовий розгляд, здійснений належним судом, зафіксований відповідними процесуальними документами, які в установлені законом порядку та строк внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, у тому числі й судовим рішенням, яке залишено без змін усіма судовими інстанціями, в перегляді якого за нововиявленими обставинами відмовлено. При цьому питання застосування у вказаній справі строку позовної давності не вирішувалося у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у справі.

ОСОБА_4 також указав, що неточності, допущені в рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП, є суттєвими, такими, що впливають на встановлення наявності правових підстав для дисциплінарної відповідальності судді. При цьому неприпустимо притягувати суддю до відповідальності за ухвалення єдиного правильного законного рішення. ВРП не врахувала, що відсутні будь-які негативні наслідки дій судді, а також те, що за 22 роки роботи суддею ОСОБА_4.жодного разу не притягувався до відповідальності. На переконання скаржника, ВРП та її дисциплінарним органом не дотримано принципу пропорційності у виборі дисциплінарного стягнення, оскільки Третя Дисциплінарна палата не знайшла підстав для відкриття дисциплінарного провадження щодо суддів апеляційного та касаційного судів, які залишили без змін ухвалене під його головуваннямрішення, яке, на думку Дисциплінарної палати ВРП, суддя ухвалив з порушеннями норм процесуального закону.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просить скасувати рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 у частині, що стосується притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

25 липня 2018 року ВРП до Великої Палати Верховного Суду подала відзив на скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні; ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення, однак надіслав заяву про розгляд питання стосовно нього без його участі; у рішенні також містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. На підставі викладеного представник ВРП просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні скарги до ВРП.

У судовому засіданні 07 лютого 2019 року представник відповідача - РусаковаІ.Г. просила оскаржуване рішення залишити без змін. ОСОБА_4 до суду не з'явився, надіславши заяву, в якій зазначив, що підтримує вимоги своєї скарги та просить розглянути справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи й наведені у скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.

Матеріалами справи установлено, що постановою Верховної Ради України від 22 травня 2003 року № 881-ІV ОСОБА_4 обрано суддею Господарського суду Житомирської області безстроково.

29 грудня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до ЗАТ «Житомирські ласощі» про визнання недійсними й такими, що прийняті з перевищенням повноважень, рішень загальних зборів товариства від 05 березня 2011 року, оформлених протоколом № 5.

Згідно з інформацією, наданою Господарським судом Житомирської області в листі від 13 листопада 2017 року вх. № 6771/0/8-17, у грудні 2015 року до Господарського суду Житомирської області надійшло 10 позовних заяв ОСОБА_5, відповідачем за якими було вказано ЗАТ «Житомирські ласощі». Усі вони були повернуті позивачу без розгляду іншими суддями Господарського суду Житомирської області у зв'язку з несплатою судового збору, окрім позовної заяви ОСОБА_5 у справі № 906/1783/15, що була розглянута судом під головуванням судді ОСОБА_4

Суддя Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4. ухвалою від 31 грудня 2015 року відкрив провадження у справі та призначив її розгляд на 18 січня 2016 року о 10 год 40 хв, зобов'язав позивача надати для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оригінал довіреності від 18 листопада 2015 року; зобов'язав відповідача: надати письмовий відзив на позовну заяву й за наявності заперечень обґрунтувати їх документально з посиланням на закон; надати статут товариства в редакції станом на 05 березня 2011 року (оригінал - для огляду, копію - до справи); надати протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» від 05 березня 2011 року № 5 (оригінал - для огляду, копію - до справи); надати реєстр акціонерів, зареєстрованих для участі у загальних зборах акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які відбулися 05 березня 2011 року (оригінал - для огляду, копію - до справи).

Із зазначених документів на момент розгляду справи по суті були наявні лише відзив на позовну заяву та статут товариства.

12 січня 2016 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про зміну предмета позову, до якої долучила позовну заяву в новій редакції. Згідно з новою редакцією позовної заяви ОСОБА_5 просила суд визнати недійсними усі рішення, прийняті позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», що оформлені протоколом від 20 листопада 2010 року № 31, зокрема рішення про реорганізацію ЗАТ «Житомирські ласощі» шляхом злиття з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будстайл-ХХХІ» (далі - ТОВ «Будстайл-ХХХІ») у ТДВ «ЖЛ».

Ухвалу про порушення провадження у справі ЗАТ «Житомирські ласощі» не було отримано, поштове відправлення повернуто відправникові у зв'язку із закінченням терміну зберігання. З тих самих підстав повернуто відправникові ухвалу, надіслану позивачу.

15 січня 2016 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про перепризначення розгляду справи на іншу дату, однак у будь-якому випадку ця дата має бути раніше, ніж 18 січня 2016 року. Клопотання мотивовано тим, що представнику позивача стало відомо, що представник відповідача подав клопотання про перепризначення розгляду справи на 15 січня 2016 року. Клопотання представника позивача містить штамп суду із вхідною датою та вхідним номером 405.

Клопотання представника ЗАТ «Житомирські ласощі» від 15 січня 2016 року про перенесення розгляду справи з 18 на 15 січня 2016 року обґрунтовано зайнятістю представника товариства у судових процесах та метою дотримання вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), а також норм Конституції України. Це клопотання містить штамп суду із вхідним номером 406.

Ухвалою судді ОСОБА_4 від 15 січня 2016 року судове засідання призначено на 15 січня 2016 року на час в інтервалі з 10 год 00 хв до 11 год 00 хв. Згідно з протоколом судового засідання, судове засідання почалося о 10 год 45 хв. Станом на 15 січня 2016 року згідно з інформацією з веб-сайту «Судова влада України» справа № 906/1783/15 на цей день не була призначена до розгляду.

15 січня 2016 року суд ухвалив рішення у справі № 906/1783/15, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив повністю, визнав недійсними рішення, прийняті позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які оформлені протоколом від 20 листопада 2010 року № 31.

16 січня 2016 року до Господарського суду Житомирської області надійшли клопотання від ОСОБА_6 та ТДВ «ЖЛ» про залучення їх до участі у справі № 906/1783/15 як третіх осіб. Клопотання вмотивовані тим, що рішення у справі може вплинути на їхні права та обов'язки.

Того ж дня ухвалами суду в задоволенні клопотань було відмовлено з тієї підстави, що вступ у справу третіх осіб згідно зі статтею 27 ГПК України можливий до прийняття рішення господарським судом.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 28 січня 2016 року апеляційні скарги ТДВ «ЖЛ» та ОСОБА_6 було прийнято до провадження, а скаржників залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Згідно з даними протоколу судового засідання від 11 лютого 2016 року представника ТДВ «ЖЛ» було допущено до розгляду апеляційної скарги, проте пізніше головуючою суддею Філіповою Т. Л. було оголошено перерву, після якої представнику ТДВ «ЖЛ» було повідомлено, що він не може бути учасником процесу, оскільки ТДВ «ЖЛ» станом на дату слухання справи не значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 11 лютого 2016 року (судді Філіпова Т. Л., Василишин А. Р., Бучинська Г. Б.) апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15 січня 2016 року - без змін. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ «ЖЛ» припинив.

Вищий господарський суд України постановою від 04 квітня 2016 року (судді Попікова О. В., ОСОБА_11., ОСОБА_12) касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ «ЖЛ» припинив, касаційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15 січня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2016 року залишив без змін.

15 лютого 2017 року ОСОБА_7 звернувся до ВРП зі скаргою, зокрема, щодо неправомірних, на його думку, дій судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4, суддів Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10 та суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_11., ОСОБА_12 при розгляді справи № 906/1783/15.

02 червня 2017 року до ВРП з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшла скарга ОСОБА_6 від 13 травня 2016 року, у якій скаржник ставить питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4 за дії, вчинені при розгляді справи № 906/1783/15.

Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 08 листопада 2017 року № 3620/3дп/15-17 відкрила дисципліну справу, зокрема, стосовно судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4, відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10 та суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_11., ОСОБА_12

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17, зокрема, притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4 та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Під час розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_6, Третя Дисциплінарна палата ВРП установила низку грубих порушень норм процесуального права, допущених суддею ОСОБА_4. під час розгляду справи № 906/1783/15. У висновках Третьої Дисциплінарної палати ВРП зазначено, що:

- узгодження дій позивача та відповідача, визнання позову відповідачем, перенесення судового розгляду на більш ранню дату, незважаючи на відсутність більшої частини доказів, витребуваних суддею ОСОБА_4. в ухвалі про відкриття провадження у справі, свідчить про те, що суддя усвідомлював відсутність реального спору між сторонами, що він визнав у засіданні дисциплінарного органу;

- за відсутністю спору між сторонами провадження у справі підлягало закриттю відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України;

- при розгляді справи було створено лише видимість здійснення правосуддя, а сам судовий процес був спрямований на те, щоб вирішити питання про права й обов'язки осіб, не залучених до судового розгляду, а саме правонаступника ЗАТ «Житомирські ласощі» - ТДВ «ЖЛ», а також учасників обох товариств;

- суд вирішив питання про права й обов'язки осіб, не залучених до судового розгляду, що унеможливило реалізацію цими учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що також порушило право цих осіб на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції.

Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що численність і характер порушень, допущених суддею ОСОБА_4., фактична імітація ним судового розгляду свідчать про те, що такі порушення могли бути вчинені суддею лише умисно.

При обранні виду дисциплінарного стягнення Третя Дисциплінарна палата ВРП врахувала позитивну характеристику судді й ту обставину, що в минулому він до дисциплінарної відповідальності не притягувався, проте з огляду на очевидний, грубий та умисний характер допущених порушень, які спричинили тяжкі наслідки у вигляді підриву авторитету правосуддя, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_4 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого на момент його вчинення пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), а саме умисне або з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, а на сьогодні - проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), опис якого є ідентичним, та застосувала до судді ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

15 січня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_4 ВРП прийняла рішення від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 про притягнення, зокрема, судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

ВРП у вказаному рішенні зазначила, що під час розгляду судової справи № 906/1783/15 суддя ОСОБА_4. допустив низку істотних порушень процесуального закону, а саме: не надав жодної правової оцінки тому факту, що оспорюване рішення було ухвалене за більш ніж п'ять років до моменту звернення до суду; рішення у справі суддя ОСОБА_4. ухвалив за відсутності більшості доказів; суд не витребовував доказів з огляду на уточнені позовні вимоги; переніс розгляд справи на іншу дату (на три дні раніше) з мотивів «узгодженості дій сторін щодо розгляду справи в найкоротший термін», проте такі дії не передбачені нормами ГПК України; вирішив питання про права й обов'язки осіб, не залучених до судового розгляду.

ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_4 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на час розгляду судової справи), а саме умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а на сьогодні - проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (опис проступку є ідентичним).

З огляду на викладене ВРП погодилася з її Третьою Дисциплінарною палатою про те, що застосоване до судді ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

Оцінюючи оскаржуване ОСОБА_4 рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «ОлександрВолков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

Стаття 18 Закону № 1798-VIII передбачає, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

Згідно з положеннями частин другої, п'ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи в засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.

На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 29 березня 2018 року були присутні 13 членів ВРП, з яких за результатами голосування «за» проголосувало 12, «проти» - 1, «не брали участі в голосуванні» - 0. Із ксерокопії оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.

Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_4 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

Крім того, з копії матеріалів дисциплінарної справи № 3754/0/6-17 убачається, що 19 березня 2018 року на офіційному веб-сайті ВРП було розміщено повідомлення про розгляд 29 березня 2018 року о 10 годині, зокрема, скарги ОСОБА_4 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17, а листом секретаріату ВРП від 19 березня 2018 року № 9203/0/9-18 цю інформацію направлено на робочу адресу судді.

Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 21 засідання ВРП від 29 березня 2018 року, в якому зазначено, що суддею Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4. подано заяву з проханням розглядати скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року за його відсутності.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Оцінюючи рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

Так, матеріалами справи установлено, що 29 грудня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до ЗАТ «Житомирські ласощі» про визнання недійсними й такими, що прийняті з перевищенням повноважень, рішень загальних зборів акціонерів від 05 березня 2011 року, оформлених протоколом № 5.

На час розгляду суддею ОСОБА_4. судової справи № 906/1783/15 чинними були Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» (далі - Рекомендації).

Відповідно до пункту 2.11 Рекомендацій під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів суду слід з'ясувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів.

Згідно з абзацом першим пункту 2.12 Рекомендацій відсутність реєстру акціонерів під час проведення загальних зборів акціонерів унеможливлює встановлення правомочності загальних зборів, тому є підставою для визнання недійсними прийнятих цими зборами рішень незалежно від виду акціонерного товариства.

ВРП та її Третя Дисциплінарна палата встановили, що згідно з ухвалою Господарського суду Житомирської області про порушення провадження у справі № 906/1783/15 від 31 грудня 2015 року суд зобов'язав відповідача, зокрема, надати реєстр акціонерів, зареєстрованих для участі у загальних зборах акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які відбулися 05 березня 2011 року (оригінал - для огляду, копію - до справи). При цьому розгляд справи призначено в засіданні Господарського суду Житомирської області на 18 січня 2016 року о 10 год. 40 хв.

15 січня 2016 року суддею ОСОБА_4. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову - визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», оформлених протоколом від 20 листопада 2010 року № 31, і цього самого дня ухвалено рішення у справі.

Проте, як установлено ВРП та її дисциплінарним органом, незважаючи на зміну позивачем предмета позову, суддя ОСОБА_4. не витребував реєстру акціонерів, зареєстрованих для участі у позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які відбулися 20 листопада 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2016 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про перепризначення розгляду справи на іншу дату, однак у будь-якому випадку ця дата має бути раніше, ніж 18 січня 2016 року. Клопотання мотивовано тим, що представнику позивача стало відомо про те, що представником відповідача подано клопотання про перепризначення розгляду справи на 15 січня 2016 року. Клопотання представника позивача містить штамп суду із вхідною датою номер 405.

Клопотання представника ЗАТ «Житомирські ласощі» від 15 січня 2016 року про перенесення справи на 15 січня 2016 року у зв'язку із зайнятістю представника товариства у судових процесах та з метою дотримання вимог статті 69 ГПК України, статті 6 Конвенції, а також норм Конституції України містить штамп суду із вхідним номером 406.

ВРП та її дисциплінарний орган установили, що, незважаючи на те, що із витребуваних суддею ОСОБА_4. документів станом на 15 січня 2016 року були наявні лише відзив на позовну заяву та статут товариства, суддя ОСОБА_4. ухвалою від 15 січня 2016 року судове засідання призначив на 15 січня 2016 року на час в інтервалі з 10 год 00 хв до 11 год 00 хв. Згідно з протоколом судового засідання, судове засідання почалося о 10 год 45 хв. Станом на 15 січня 2016 року згідно з інформацією з веб-сайту «Судова влада України» справу № 906/1783/15 на цей день призначено не було.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України (в редакції, чинній на момент розгляду судом справи № 906/1783/15) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За висновками ВРП та її дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_4. розглянув справу за відсутності більшої частини доказів, навіть тих, що були витребувані ухвалою про відкриття провадження у справі від 31 грудня 2015 року, постановленою до прийняття заяви про зміну позовних вимог. Проте відсутність більшості доказів у справі не завадила судді ОСОБА_4 задовольнити клопотання сторін про перенесення на 15 січня 2016 року судового засідання, призначеного на 18 січня 2016 року, та ухвалити рішення у справі саме 15 січня 2016 року за відсутності витребуваних судом доказів.

ВРП в оскаржуваному рішенні дійшла правильного висновку про те, що прийняте суддею ОСОБА_4. рішення вплинуло не лише на права й обов'язки позивача ОСОБА_5, а й на права та обов'язки інших акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», так само, як і на права й обов'язки ТДВ «ЖЛ». Свідченням правильності такого висновку є, зокрема, копія клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи ОСОБА_6 від 15 січня 2016 року (у матеріалах судової справи дата надходження до суду - 16 січня 2016 року № 02-44/37/16) та копія клопотання про залучення ТДВ «ЖЛ» до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача від 15 січня 2016 року (у матеріалах судової справи дата надходження до суду - 16 січня 2016 року № 02-44/38/16), у задоволенні яких судом було відмовлено з посиланням на положення статті 27 ГПК України.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРП та її дисциплінарного органу про те, що при постановленні рішення від 15 січня 2016 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 суд під головуванням судді ОСОБА_4: не надав жодної правової оцінки тому факту, що оспорюване рішення було ухвалене за більш ніж п'ять років до моменту звернення до суду; ухвалив рішення за відсутності більшості доказів, витребуваних судом, при цьому взагалі не витребував доказів з огляду на уточнені позовні вимоги ОСОБА_5; переніс розгляд справи на іншу дату (на три дні раніше визначеної) з мотивів «узгодженості дій сторін щодо розгляду справи в найкоротший термін», незважаючи на те, що такі дії суду не передбачені нормами ГПК України; вирішив питання про права й обов'язки осіб, не залучених до судового розгляду.

Отже, висновок ВРП про те, що, здійснюючи розгляд вказаної справи, суддя ОСОБА_4. умисно або внаслідок недбалості допустив низку істотних порушень процесуального закону, є правильним.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) КРЄС щодо якості судових рішень (пункти 34, 35) судові рішення повинні бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. Суддя зобов'язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність.

Пункт 1 частини п'ятої статті 55 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на час розгляду судової справи) зобов'язував суддю своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові спори відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

З огляду на встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи порушення суддею ОСОБА_4. норм процесуального права, ВРП дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях цього судді ознак дисциплінарного проступку, а саме умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на час розгляду судової справи) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстави умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.

Указана норма кореспондується з положенням підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п'ятою статті 50 Закону № 1798-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Зважаючи на характер допущених суддею ОСОБА_4. порушень, які свідчать, що суддя грубо порушив норми процесуального закону під час розгляду справи № 906/1783/15, Третя Дисциплінарна палата та ВРП вмотивовано дійшли висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

На підставі частини восьмої статті 266 КАС України ВеликаПалата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

Оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 про скасування рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17, у частині притягнення судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

При цьому дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ в рішеннях у справах «ОлександрВолков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_4 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О.Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л.І. Рогач

В. В. Британчук І.В. Саприкіна

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська

Н.П.Лященко

Популярні новини