Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №800/474/17
Постанова ВП ВС від 06.06.2018 року у справі №800/474/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/474/17

Провадження № 11-337заі18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (судді Желтобрюх І. Л., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) у справі № 800/474/17 за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання незаконним і скасування рішення в частині, визнання бездіяльності протиправною та

ВСТАНОВИЛА:

06 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 27 травня 2016 року № 1079/дп-16 у частині мотивів та підстав його прийняття, а саме формулювання: «З огляду на встановлені апеляційним судом обставини щодо характеру спору, а також непричетність до нього особи, за місцезнаходженням якої було подано позов та відкрито провадження у справі, суддя ОСОБА_3. допустила істотне порушення правил підвідомчості, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Закону [Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»] є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності» як таке, що спричинило тяжкі наслідки та стало підставою для винесення Вищою радою правосуддя (далі - ВРП) рішення від 31 жовтня 2017 року про відмову у внесенні подання про призначення позивача на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська;

- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо несвоєчасного розгляду скарги № 8вк-7655/14, яка надійшла на адресу цього органу 20 жовтня 2014 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 листопада 2017 року відкрив провадження в цій справі.

До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_3 цим судом не закінчено.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 передано до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, суддя якого ухвалою від 25 січня 2018 року прийняв цю справу до провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 березня 2018 року задовольнив клопотання ВККС про залишення без розгляду позовної заяви, визнав неповажними причини попуску позивачем строку звернення до суду, позов ОСОБА_3 залишив без розгляду.

Не погодившись із цим судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_4 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій зазначила про порушення судом першої інстанції вимог статей 8 та 55 Конституції України, статті 2 КАС України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У скарзі вказано, що позивачу було відомо про надходження до Комісії скарг ОСОБА_6 у 2014 році, за результатами розгляду яких ВККС не знайшла підстав для порушення дисциплінарного провадження, а тому рішенням від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 рекомендувала ОСОБА_3 для обрання на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська безстроково. Про розгляд ВККС скарг ОСОБА_6 у 2016 році ОСОБА_3 не було відомо.

На думку скаржника, витяг з реєстру відправки поштової кореспонденції до Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2016 року за підписом начальника відділу опрацювання службової кореспонденції управління документального забезпечення секретаріату ВККС не є належним доказом направлення ОСОБА_3 рішення Комісії від 27 травня 2016 року. При цьому в матеріалах справи немає повідомлення про отримання позивачем поштового відправлення за місцем проживання.

Крім того, представник позивача - ОСОБА_4 вказала на несвоєчасний розгляд відповідачем скарги, яка надійшла на адресу Комісії 20 жовтня 2014 року.

З огляду на викладене, в апеляційній скарзі порушується питання про скасування ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, визнання поважними причин пропуску строку для подачі адміністративного позову та задоволення позову.

27 квітня 2018 року ВККС подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що заперечує проти задоволення скарги, оскільки адміністративний позов подано ОСОБА_3 з пропущенням строку звернення до суду без зазначення поважних причин для його поновлення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 311 КАС України, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

З матеріалів справи убачається, що рішенням ВККС від 27 травня 2016 року № 1079/дп-16 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3.

Копію рішення Комісії направлено на адресу позивача супровідним листом від 08 червня 2016 року за № 8вк-7655/14, що підтверджується витягом з реєстру відправки поштової кореспонденції ВККС.

Відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 06 листопада 2017 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.

Обґрунтовуючи доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, ОСОБА_3 зазначила, що в жовтні й листопаді 2014 року та в січні 2015 року до ВККС надійшли скарги ОСОБА_6 на суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська. Особисто на дії ОСОБА_3 до 31 січня 2015 року було подано п'ять скарг, у зв'язку з якими вона до засідання Комісії надала письмові, а на засіданні ВККС - усні пояснення.

Членом ВККС ОСОБА_7 було проведено повну перевірку скарг, за результатами якої 25 березня 2015 року на засіданні ВККС ОСОБА_3 було рекомендовано для призначення на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська безстроково та повідомлено їй про відмову у відкритті провадження в усіх дисциплінарних справах.

01 серпня 2017 року на засіданні Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) під час розгляду питання про внесення подання про призначення ОСОБА_3 суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська, член ВРП ОСОБА_8 запропонував позивачу надати пояснення стосовно скарги ОСОБА_6 та рішення ВККС від 27 травня 2016 року № 1079/дп-16, у мотивувальній частині якого зазначено про істотне порушення суддею правил підвідомчості. Проте зі змістом рішення Комісії ОСОБА_3 ознайомилася лише 25 жовтня 2017 року під час вивчення матеріалів її суддівського досьє.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходив з того, що позовну заяву подано після закінчення строку, встановленого КАС України, а з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цими висновками суду прешої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на дату звернення позивачем до суду із цим позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, професійна діяльність суддів є публічною службою.

Аналогічні положення щодо строку звернення до адміністративного суду, у тому числі у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, передбачені частинами першою - третьою та п'ятою статті 122 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Статтею 100 КАС України (у редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

На підставі частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Задовольняючи клопотання ВККС про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду правильно визнав неповажними зазначені в заяві причини, через які цей строк було пропущено.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що позивач ОСОБА_3 знала про проведення стосовно неї перевірки за скаргами голови Люстраційного комітету Дніпропетровської області ОСОБА_6, однак жодних дій з метою ознайомлення з рішенням ВККС не вчинила. Непоінформованість щодо порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися про них не можна визнати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналізуючи доводи представника позивача, Велика Палата Верховного Суду зауважує на таке.

Відповідно до підпункту 13.3.4 пункту 13.3 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11, повідомлення про час та місце розгляду Комісією питання про відкриття дисциплінарної справи чи про відмову в її відкритті розміщується на офіційному веб-порталі Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання.

На веб-порталі Комісії міститься повідомлення про призначення засідання цього органу на 27 травня 2016 року, до порядку денного якого віднесено розгляд питань про відкриття дисциплінарних справ чи відмову в їх відкритті, зокрема за зверненням голови Люстраційного комітету Дніпропетровської області ОСОБА_6 стосовно судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3. Це повідомлення доступне за гіперпосиланням: https://vkksu.gov.ua/print/ua/practice/zasidannya-komisii/poriadok-diennij-zasidannia-komisii-27-trawnia-2016-roku/.

Крім того, інформація щодо прийнятого рішення за результатами перевірки міститься на веб-порталі ВККС за гіперпосиланням: https://vkksu.gov.ua/print/ua/news/widkrito-disciplinarni-sprawi-stosowno-4-suddiw/.

Викладене спростовує наведені в касаційній скарзі доводи щодо неповідомлення позивача Комісією про дату, час та місце розгляду питання про відкриття дисциплінарних справ, у тому числі стосовно ОСОБА_3, за зверненням голови Люстраційного комітету Дніпропетровської області ОСОБА_6, а також про прийняте ВККС рішення від 27 травня 2016 року.

Крім того, як зазначила ОСОБА_3 в заяві про поновлення строку звернення з позовом до суду, 01 серпня 2017 року на засіданні ВРП під час розгляду питання про внесення подання про призначення її на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська член ВРП ОСОБА_8 запропонував їй надати пояснення стосовно скарги ОСОБА_6 та рішення ВККС від 27 травня 2016 року № 1079/дп-16, у мотивувальній частині якого зазначено про істотне порушення суддею правил підвідомчості справи. У зв'язку з тим, що позивачу не було відомо, за якою саме скаргою ОСОБА_6 було поставлено запитання, ВРП відклала розгляд питання про внесення подання про призначення позивача на посаду судді.

Проте з матеріалами суддівського досьє та спірним рішення Комісії ОСОБА_3 ознайомилася лише 25 жовтня 2017 року, тобто більш ніж через п'ятдесят днів з дня, коли була повідомлена на засіданні ВРП про рішення ВККС від 27 травня 2016 року № 1079/дп-16, що також підтверджує висновок суду першої інстанції про байдуже ставлення ОСОБА_3 до порушення її прав або небажання дізнатися про них.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 57).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_3 з позовом до суду, з урахуванням наведених вище висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини третьої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом), Велика Палата Верховного Суду вважає, що вказаною нормою встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайшвидшого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Отже, оскільки наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_3 є обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 266, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима І.В. Саприкіна

В. І. Данішевська О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко О.С. Ткачук

В. С. Князєв В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська

Повний текст постанови підписано 13 липня 2018 року.