Історія справи

Постанова ВП ВС від 03.07.2018 року у справі №800/549/17
Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №800/549/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/549/17

Провадження № 11-526асі18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І .В., Ситнік О. М.,Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (судді Шипуліна Т. М., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.) у справі № 800/549/17 за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП; Комісія) про визнання незаконним та скасування рішення і

ВСТАНОВИЛА:

29 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до КДКП про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 11 жовтня 2017 року № 188дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3».

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що у дисциплінарному провадженні він фактично був позбавлений права надавати пояснення на стадії перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, хоч і завчасно повідомив Комісію про бажання надати такі пояснення. КДКП не вжито заходів для належного повідомлення позивача про засідання, на яких планувався розгляд висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку, що позбавило позивача права бути присутнім на засіданнях, надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, відводи тощо. Позивач також указав, що оскаржене рішення відповідача є протиправним, оскільки відповідно до законодавства України особа є невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 01 грудня 2017 року залишив позовну заяву без руху та встановив строк до 26 грудня 2017 року для усунення її недоліків шляхом приведення тексту позовної заяви у відповідність до норм частини четвертої статті 18, пункту 4 частини першої статті 106, статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та обґрунтування строків звернення до суду з указаним позовом.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

У січні 2018 року матеріали позовної заяви ОСОБА_3 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції вказаного Закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 12 березня 2018 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3

02 травня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга позивача на вказане судове рішення.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що відповідач належним чином не оцінив обставин події та без відібрання у нього пояснень дійшов неправильного висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку, оскільки на цій стадії обвинувального вироку стосовно позивача не постановлено. При цьому Комісією порушено положення частини шостої статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII«Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що відповідач вчасно інформував позивача про дати проведення засідань КДКП, оскільки лише сам факт надсилання повідомлень за десять днів до засідання Комісії не може свідчити про їх завчасне отримання позивачем. Формально надіславши позивачу декілька листів, відповідач вирішив притягнути його до дисциплінарної відповідальності без надання можливості скористатися правами, передбаченими частиною шостою статті 46 та статтею 47 Закону № 1697-VII. Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов безпідставних висновків про відмову в задоволенні вимог позивача.

У зв'язку з викладеним ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

14 червня 2018 року КДКП до Великої Палати Верховного Суду надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, у якому вказала на те, що в позовній заяві позивач не заперечує факту поінформованості з приводу відкриття стосовно нього дисциплінарного провадження та можливості надати письмові пояснення. Листами від 26 липня та 18 серпня 2017 року позивачу двічі пропонувалося надати пояснення в будь-якій формі, в тому числі й письмовій, а також надіслати їх на електронну адресу Комісії, однак позивач цього не зробив та про намір узяти участь у засіданні КДКП не повідомив. На момент розгляду висновку про наявність у діях ОСОБА_3 дисциплінарного проступку (11 жовтня 2017 року) у КДКП були відсутні дані щодо неможливості позивача взяти участь у засіданні, оскільки строк застосування до нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12017180040000402 закінчувався 04 вересня 2017 року. Зібраними Комісією матеріалами дисциплінарного провадження встановлено, що прокурор ОСОБА_3 вчинив грубий дисциплінарний проступок, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Сторони, будучі належним чином повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися., однак подали до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

За таких обставин на підставі пункту 2 частини першої статті 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи відповідача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_3 працював в органах прокуратури з 2011 року. Наказом прокурора Тернопільської області від 14 січня 2016 року № 51-к ОСОБА_3 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Тернопільської області.

30 червня 2017 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга прокурора Тернопільської області Перча В. О. про вчинення прокурором ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, який полягав у порушенні статті 19 Закону № 1697-VII, статей 10 та 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (далі - Кодекс професійної етики).

21 липня 2017 року за результатами розгляду дисциплінарної скарги прокурора Тернопільської області КДКП відкрила дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_3

Листом від 21 липня 2017 року ОСОБА_3 направлено копію вказаного рішення, листом від 26 липня 2017 року - повідомлення про здійснення дисциплінарного провадження щодо нього та запропоновано надати пояснення особисто 03 серпня 2017 року об 11 годині або надіслати у вказаний строк письмові пояснення чи лист про відмову в наданні пояснень. Вказане повідомлення позивач отримав 31 липня 2017 року.

Заявою від 31 липня 2017 року ОСОБА_3 повідомив Комісію про те, що бажає надати пояснення в межах дисциплінарного провадження, та зазначив про неможливість прибуття до КДКП для надання пояснень у зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні у вигляді домашнього арешту строком до 04 вересня 2017 року.

17 серпня 2017 року членом КДКП ОСОБА_4 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_3, якому листом від 18 серпня 2017 року направлено копію цього висновку з повідомленням про його розгляд Комісією на засіданні 30 серпня 2017 року, роз'ясненням прав у дисциплінарному провадженні, зокрема щодо надання письмових пояснень.

У зв'язку з неявкою ОСОБА_3 на засідання КДКП 30 серпня 2017 року розгляд висновку про дисциплінарний проступок відкладено на 11 жовтня 2017 року, про що позивача повідомлено листом від 28 вересня 2017 року, який він отримав 12 жовтня 2017 року.

Рішенням Комісії від 11 жовтня 2017 року № 188дп-17 на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Рішення прийнято за відсутності позивача.

Вказане рішення Комісії мотивовано тим, що ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Так, ОСОБА_3 наказом прокурора Тернопільської області від 29 березня 2017 року направлений на навчання до міста Києва на період з 02 по 15 квітня 2017 року. Станом на 03 квітня 2017 року ОСОБА_3 на навчання не прибув, на роботу не вийшов, причини неявки керівництву не повідомив.

Органами досудового розслідування перевірялася причетність ОСОБА_3 до факту заподіяння смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Позивач самостійно з'явився до органу досудового розслідування, де 04 квітня 2017 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 17 липня 2017 року раніше повідомлену ОСОБА_3 підозру змінено на підозру у вчинені злочину, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 115 КК України. 28 липня 2017 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 направлено до суду.

Рішення КДКП від 11 жовтня 2017 року №188дп-17 про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийнято на підставі пункту 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII у зв'язку із неприбуттям прокурора на навчання та неявкою за місцем роботи без повідомлення керівництва про причини такої неявки, а також у зв'язку з поведінкою прокурора під час подій, що стали предметом досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні.

У рішенні Комісії від 11 жовтня 2017 року №188дп-17 зазначено про неможливість притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури) за відсутності вироку у кримінальному провадженні.

Вважаючи оскаржене рішення Комісії незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Установлені судом першої інстанції обставини в апеляційній скарзі під сумнів не ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що оскаржене рішення КДКП прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. За висновком суду першої інстанції відповідач вчасно листами інформував ОСОБА_3 про відкриття дисциплінарного провадження, складення висновку про наявність дисциплінарного проступку та про дати проведення засідань Комісії з розгляду вказаного висновку. Повідомлення про час та місце проведення засідань КДКП надіслані завчасно, більше ніж за десять днів до дня проведення засідань. Також листами Комісії позивачу роз'яснено його права в дисциплінарному провадженні, повідомлено про можливість надання пояснень особисто або у письмовій формі. Наявність факту перебування ОСОБА_3 у процесуальному статусі підозрюваного, а потім обвинуваченого та застосування до нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні не може бути підставою відкладення чи зупинення здійснення відповідачем дисциплінарного провадження. Відповідач обґрунтовано встановив наявність дисциплінарного проступку, який полягав у грубому порушенні правил прокурорської етики, а саме факт поведінки, що зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. При цьому Комісією не оцінювалися дії позивача відповідно до КК України.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII.

На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ята статті 47 Закону № 1697-VII).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що Комісія позбавила його можливості скористатися правом надати пояснення, оскільки повідомлення про дати засідань Комісії надходили до позивача із запізненням. При цьому відповідач розглянув висновок про наявність дисциплінарного проступку та прийняв оскаржене рішення за відсутності належного та своєчасного повідомлення позивача про час та місце засідання КДКП.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні КДКП, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні Комісії (частина четверта статті 47 Закону № 1697-VII).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, листом від 26 липня 2017 року член КДКП ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 про здійснення стосовно нього дисциплінарного провадження та запропонував прибути до Комісії 03 серпня 2017 року для надання пояснень або надіслати письмові пояснення чи лист про відмову від їх надання.

Листом від 31 липня 2017 року позивач повідомив Комісію про бажання надати пояснення в межах дисциплінарного провадження, при цьому зазначив про неможливість прибути до Комісії 03 серпня 2017 року у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту до 04 вересня 2017 року.

Листами від 18 серпня та 28 вересня 2017 року член КДКП ОСОБА_4 повідомляв ОСОБА_3 про призначення на 30 серпня та 11 жовтня 2017 року відповідно розгляду Комісією висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора із роз'ясненням того, що прокурор, який не братиме участь у засіданні КДКП, вправі надіслати письмові пояснення щодо вказаного висновку.

Зазначені листи відповідач надіслав ОСОБА_3 за тією адресою, де позивач перебував під цілодобовим домашнім арештом, а саме: АДРЕСА_1.

При цьому засідання Комісії, призначене на 30 серпня 2017 року, було відкладене відповідачем на 11 жовтня 2017 року у зв'язку з неявкою на нього ОСОБА_3 з причин, які не були відомі КДКП.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що направлення рекомендованих листів на фактичну адресу проживання позивача більш ніж за десять днів до проведення засідання відповідає положенням частини першої статті 47 Закону № 1697-VII і є достатнім для того, щоб вважати «належним» повідомлення ОСОБА_3 про час та місце засідання Комісії. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій. Обов'язок Комісії «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа № 11-268заі18).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.

Однак, як установлено судом, ОСОБА_3, будучи обізнаним про те, що на розгляді Комісії перебуває дисциплінарне провадження щодо нього, протягом усього часу дисциплінарного провадження не цікавився станом його перебігу, не повідомив КДКП про намір узяти участь у її засіданні особисто або через свого представника, не надіслав будь-яких пояснень та доказів на спростування аргументів, викладених у дисциплінарній скарзі та у висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора.

Отже, доводи ОСОБА_3 про неповідомлення його про час та місце засідання КДКП, внаслідок чого він був позбавлений можливості надати письмові пояснення, не можна визнати обґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно вказав на те, що факт перебування ОСОБА_3 у процесуальному статусі підозрюваного, а потім обвинуваченого та застосування до нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні не може бути підставою відкладення чи зупинення здійснення відповідачем дисциплінарного провадження.

У зв'язку із цим відповідач правомірно прийняв рішення щодо розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку за відсутності відповідного прокурора.

Надаючи оцінку оскарженому рішенню відповідача, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до частин першої та третьої статті 48 указаного Закону рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення відповідача від 11 жовтня 2017 року № 188дп-17, Комісія дійшла висновку, що до моменту встановлення вироком суду вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 115 КК України, КДКП не може вирішувати питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Однак наданих прокуратурою Тернопільської області матеріалів було достатньо для висновку про те, що ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який встановлена пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у зв'язку з неприбуттям прокурора на навчання та неявкою за місцем роботи без повідомлення керівництва про причини такої неявки, а також у зв'язку з поведінкою прокурора під час подій, що стали предметом досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Статтею 18 Кодексу професійної етики визначено, що працівнику прокуратури слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.

Аналогічні приписи містяться й у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженому Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними правами і обов'язками прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.

Відповідно до пункту 2.1 наказу Генерального прокурора України від 22 вересня 2014 року № 17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України», чинного на час вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, слід відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури (Наказ N 123), які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Отже, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. При цьому обов'язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу прокурора винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого б передбачав відповідні діяння, не є умовою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Зазначені правові положення у сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про наявність у діях прокурора ОСОБА_3. дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає безпідставними доводи ОСОБА_3 про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення КДКП належним чином не оцінила обставини трагічної події, що сталася 01 квітня 2017 року, та дійшла помилкового висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку, оскільки будь-якого обвинувального вироку стосовно нього не постановлено.

В оскаржуваному рішенні від 11 жовтня 2017 року № 188дп-17 КДКП лише зазначила, що події, що відбулись 01 квітня 2017 року, викликали негативний громадський резонанс та завдали суттєвої шкоди авторитету прокуратури. Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, а перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийняте у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322 і 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко О. С. Ткачук

В. С. Князєв В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська