Історія справи

Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №39/273
Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №39/273
Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №39/273
Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №39/273

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 39/273

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Державної виконавчої служби Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. (головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.)та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. (суддя Босий В.П.)за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Кезно"на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі№ 39/273 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Контракт"доПублічного акціонерного товариства "Кезно",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Грін Банк",пророзірвання договору про відкриття кредитної лінії №122/06 та договору про відкриття кредитної лінії № 21/06, стягнення 38.608.035,80 грн., що еквівалентно 4.850.255,76 дол. США, за рахунок реалізації нерухомого майна,за участю представниківпозивачаБрагінський П.О.,відповідачаЛодигін О.Ю.,третьої особине з'явились,ДВС УкраїниМалиш Т.О.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. у справі № 39/273, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р., скаргу Публічного акціонерного товариства "Кезно" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволено, визнано недійсною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2013 р., винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП № 25451484.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Державна виконавча служба України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а в задоволенні скарги ПАТ "Кезно" відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми ст.ст. 11, 27, 28, 52, 57, 66 Закону України "Про виконавче провадження".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. у справі № 39/273 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" задоволено частково: розірвано договір про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 26.12.2006 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством Торгівельно-фінансовий банк "Контракт" та Відкритим акціонерним товариством "Кезно", стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Кезно" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" 23.506.604,86 грн. заборгованості за договором № 122/06 від 26.12.2006 р., 2.242.921,74 грн. відсотків за користування кредитом, 122.345,28 грн. пені, 2.350.665,90 грн. штрафу; 10.130.816,00 грн. заборгованості за договором № 21/06 від 28.12.2006 р., 34.965,40 грн. процентів за користування кредитом, 25.500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р. змінено рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. у справі № 39/273. Позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" в частині звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ВАТ "Кезно" на праві власності, розташоване за адресами: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та м. Київ, провулок Куренівський, б. 17, залишено без розгляду. В іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. у справі № 39/273, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р., видано відповідний наказ від 23.02.2011 р.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень суду здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених вказаним законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до вказаного закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до вказаного закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 11 України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

28.03.2011 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченком О.В. постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2011 р. було відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості.

04.05.2011 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Черноволом В.А. постановою про арешт коштів боржника було накладено арешт на кошти Відкритого акціонерного товариства "Кезно", які належать боржнику та містяться на його рахунках у банках.

05.05.2011 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на три земельні ділянки та на сім транспортних засобів.

19.05.2011 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на нежилі приміщення - будівлі та споруди, які належать боржнику на праві власності.

03.06.2011 р. було здійснено опис нерухомого майна та складено акт опису та арешт.

04.05.2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми 42.255.460,70 грн. (заборгованість у розмірі 38.414.055,18 грн. та виконавчий збір у розмірі 3.841.405,52 грн.), що містяться на визначених в постанові рахунках.

23.08.2012 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишиним Ю.Б. в межах виконавчого провадження ВП № 25451484 винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 07.09.2012 р. у зв'язку з винесенням Господарським судом міста Києва 20.08.2012 р. у справі № 5011-37/11203-2012 ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Кезно" на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкладення провадження виконавчих дій від 23.08.2012 р. Вказаною ухвалою суду першої інстанції також задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Кезно" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та визнано недійсним акт опису й арешту майна від 03.06.2011 р., складений Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП № 25451484.

Зазначена ухвала суду мотивована тим, що під час накладення арешту на майно боржника шляхом складення акта опису й арешту майна від 03.06.2011 р. в межах виконавчого провадження ВП № 25451484 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не було здійснено передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій з визначення вартості майна боржника (яке на момент складення оскаржуваного акта вже було арештоване державним виконавцем та беззаперечно мало вартість), що мало наслідком накладення арешту на майно ПАТ "Кезно" за відсутності у державного виконавця відомостей про вартість майна, яке додатково необхідно арештувати для забезпечення виконання судового рішення у справі.

Крім того, судом першої інстанції встановлена відсутність підстав вважати необхідним для забезпечення реального виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кезно" грошових коштів у розмірі 42.255.460,70 грн. (заборгованість у розмірі 38.414.055,18 грн. та виконавчий збір у розмірі 3.841.405,52 грн.) накладення арешту на все нерухоме майно загальною площею 16.251,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Яна, 3/5.

Таким чином, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. визначено, що умовою накладення арешту на майно Публічного акціонерного товариства "Кезно", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В.Яна, 3/5, є вчинення державним виконавцем дій з визначення вартості такого майна.

28.05.2013 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження ВП №25451484.

Вказаною постановою накладено арешт на частину майнового комплексу загальною площею 16251 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, в межах суми звернення стягнення 42.255.460,70 грн., а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Як зазначалося вище, Публічне акціонерне товариство "Кезно" (боржник) звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та просило визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження ВП № 25451484 від 28.05.2013 р.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2013 р. в межах виконавчого провадження ВП № 25451484 є такими, що вчинені всупереч ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. у справі №39/273, а також приписам Закону України "Про виконавче провадження", виходячи з наступного.

Пунктами 5 та 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Таким чином, арешт на майно боржника як засіб забезпечення реального виконання судового рішення має накладатися виключно у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, оскільки накладення арешту на майно у розмірі, що перевищує суму стягнення за судовим рішенням призведе до порушення прав боржника в частині обмеження права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем (ч. 2 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження").

Проте матеріали справи не містять доказів здійснення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій з визначення вартості майна боржника (у період з 20.05.2013 р. (дата визнання Господарським судом міста Києва недійсним акта опису й арешту майна від 03.06.2011 р.) по 28.05.2013 р.), що стало наслідком накладення арешту на майно ПАТ "Кезно" за відсутності у державного виконавця відомостей про вартість майна.

Таким чином, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2013 р. в межах виконавчого провадження ВП №25451484 є такими, що вчинені всупереч ухвалі Господарського суду м. Києва від 20.05.2013 р. у справі № 39/273, а також приписам Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2013 р., винесена державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 25451484, підлягає визнанню недійсною.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. у справі № 39/273 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков