ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 909/203/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології"на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016у справі № 909/203/16 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Волеум Індастріз"до1) Товариства з обмеженою відповідальні "ІСТ Агро трейдінг"" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс ПВП"про визнання укладеним договору та стягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаВаленко А.С.- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2Новіков І.І.- - відповідача-3не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 (головуючий Кузь В.Л., судді: Давид Л.Л., Желік М.Б.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волеум Індастріз", Товариство з обмеженою відповідальні "ІСТ Агро трейдінг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс ПВП" не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

30.11.2016 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" надійшли письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи та враховані судом.

Товариство з обмеженою відповідальні "ІСТ Агро трейдінг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс ПВП" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 91 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 цього кодексу, щодо поновлення строку подання скарги.

Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд встановив, що оскаржуване судове рішення прийнято місцевим господарським судом 14.04.2016, повний текст якого складено 20.04.2016 та направлено сторонам 21.04.2016, а відповідна апеляційна скарга подана через суд першої інстанції 05.07.2016, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого частиною першою статті 93 ГПК України. Ця обставина підтверджена скаржником у касаційній скарзі.

Клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги обґрунтовано тим, що повний текст оскаржуваного рішення направлено судом простою кореспонденцією та отримано колишнім представником ТОВ "НЕСТ" Архангельським С.А. лише 28.06.2016. Апелянт також послався на неможливість скористатися послугами поштового зв'язку та відсутність кваліфікованої правової допомоги, у зв'язку з відмовою вказаного представника від подальшої участі у даній справі. Таким чином, скаржник вважає, що він пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню.

Колегія вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно відхилив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, враховуючи наступне.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів касатора.

Проаналізувавши доводи скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, оскільки причин пропуску строку для подання апеляційної скарги, які мали б об'єктивний характер та свідчили б про існування дійсних перешкод для своєчасного подання належно оформленої апеляційної скарги, у клопотанні не наведено.

Так, з матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ "НЕСТ" - Архангельський С.А. був присутнім у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення від 14.04.2016, що підтверджено протоколом судового засідання від 14.04.2016 (т.1., а.с.164). Доказів припинення надання вказаним представником правової допомоги скаржнику з 21.04.2016 суду не надано. Натомість, в матеріалах справи містяться копія довіреності від 28.03.2016, видана ТОВ "НЕСТ" на ім'я Архангельського С.А. з терміном дії до 31.12.2016. Доказів скасування цієї довіреності суду також не надано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга підписана уповноваженим представником ТОВ "НЕСТ" - Бистровим А.В., довіреність на Бистрова А.В. від ТОВ "НЕСТ" на представництво його інтересів була видана директором Половинкіним С.М. ще 20.03.2016, а судовий збір за подання апеляційної скарги був сплачений 16.05.2016.

Також встановлено, що після прийняття оскаржуваного рішення ТОВ "НЕСТ" оскаржувало в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 про забезпечення позову. Таким чином, колегія вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що скаржник мав можливість оскаржити й рішення місцевого суду від 14.04.2016 у даній справі у передбачений законом процесуальний строк, враховуючи те, що правова допомога йому надавалася.

Крім того, колегія вважає за необхідне звернути уваги скаржника на те, з 01.06.2006 для доступу до судових рішень судів Державна судова адміністрація України на виконання Закону України "Про доступ до судових рішень" відкрила Єдиний державний реєстр судових рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" (із змінами і доповненнями) Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ч. 2 ст. 2 цього Закону).

Відповідно до ч.1 і ч.3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже, можливість участі сторони у судових засіданнях та отримання повного тексту судового рішення залежала від волевиявлення самої сторони, тобто мала суб'єктивний характер.

З матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення внесено до бази даних Єдиного державного реєстру судових рішень 21.04.2016, про що свідчить відповідна відмітка суду на зворотній стороні останнього аркушу рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 14.04.2016 (а.с.172).

Таким чином, апелянт, який зобов'язаний добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами, мав можливість ознайомитися з повним текстом відповідного судового документу за номером справи, назвою сторін у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним.

З приводу посилання касатора про направлення судом першої інстанції копії оскаржуваного судового рішення простим, а не рекомендованим листом, слід зазначити наступне.

В пункті 3.18 своєї постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що за змістом статті 87 ГПК надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду, що за змістом частини п'ятої статті 89 ГПК надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні).

Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

Передбачений статтею 87 ГПК строк надсилання повного рішення обчислюється з дня, наступного після дати складання такого рішення.

За обґрунтованим письмовим клопотанням учасника судового процесу, який був присутній в судовому засіданні, суд з урахуванням конкретних обставин справи може надіслати повне судове рішення відповідному учасникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, колегія не може прийняти до уваги посилання скаржника щодо направлення судом копії оскаржуваного судового рішення простим, а не рекомендованим листом, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що скаржник чи його представник зверталися до суду з клопотаннями про видачу належно засвідченої копії судового рішення чи про надіслання повного тексту судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною другою статті 93 ГПК України визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною. Виходячи зі змісту даної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку. Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги не містить посилань на будь-які поважні причини несвоєчасного вчинення процесуальних дій, пов'язаних з процедурою подання апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо недоведеності поважності причин пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду та відсутності правових підстав для задоволення поданого клопотання про його відновлення.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 у справі № 909/203/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

О. М. Сибіга