Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.07.2014 року у справі №925/182/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 925/182/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 у справі№ 925/182/14 Господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 47 711, 30 грн. заборгованості та санкцій

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачаОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 44 590, 00 грн. основного боргу, 850 грн. 38 коп. пені, 196 грн. 24 коп. 3 % річних, 3 121 грн. 30 коп. штрафу та судові витрати (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.02.2014, яка прийнята судом, а.с. 31-33).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.03.2014 (суддя Скиба Г.М.) у справі № 925/182/14 у позові відмовлено повністю. Дане судове рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 (у складі головуючого Дикунської С.Я., суддів: Алданової С.О., Кропивної Л.В.) вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Постанова мотивована невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується, та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (відповідач), за посиланням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (позивача), не розрахувався за надані йому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, 3 % річних, штрафу та пені.

В своєму позові позивач послався на те, що 11.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (Виконавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Замовником) було укладено договір про надання послуг № КО-ЧРК-17/13, за умовами якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах даного договору на території сільськогосподарських угідь Замовника надати останньому послуги власною технікою по збиранню врожаю сільськогосподарських культур - кукурудзи - на пальному Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (а.с.2-5, 9-10).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До матеріалів справи позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.11.2013 № 8142 на суму 23 190,00 грн. (а.с. 11); від 08.11.2013 № 8475 на суму 13 200,00 грн. (а.с. 12); від 22.11.2013 № 9243 на суму 8 200,00 грн. (а.с. 13). Ці акти містять підписи представників сторін та скріплені їх печатками. За посиланням позивача, вказані акти підтверджують виконання умов договору та надання позивачем послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур в період з 04.11.2013 по 22.11.2013 на загальну суму 44 590,00 грн.

До матеріалів справи позивачем також надано додаткову угоду № 1 до договору від 18.09.2013 на виконання робіт по збиранню врожаю на площі 890 га (кукурудза, соняшник, соя) та акти до додаткової угоди (а.с.73-79). За посиланням позивача, відповідач замовив послуги двох комбайнів "Полісся" на збір врожаю.

Натомість, відповідач заперечив дійсність свого підпису на актах приймання-здачі робіт, додаткових угодах, актах на приймання на зберігання техніки (а.с.84). Додатки №№ 2/1 та 3/1 до спірного договору взагалі не містять підпису відповідача (а.с.77-78).

У запереченні на позов відповідач послався на те, що ніяких робіт він не замовляв та не приймав, ніяких актів прийняття робіт не підписував. Відповідач вважає, що надані позивачем договір та акти виконаних робіт мають ознаки підробки. У зв'язку з цим, відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину по факту підроблення посадовими особами позивача вказаних документів (а.с. 92-95).

Заперечуючи замовлення робіт у позивача на площі 340 га у с. Софіївка та збільшення площ збору врожаю до 890 га, відповідач у запереченні на позов (а.с.83), послався на те, що він має в користуванні всього 42 га сільгоспугідь, що підтверджено довідкою сільської ради, копія якої залучена до матеріалів справи (а.с. 96). Інших земельних ділянок в користуванні немає. Ні сою, ні соняшник відповідач в 2013 році не вирощував. Посередником чи замовником робіт для третіх осіб не виступав. За посиланням відповідача, кукурудза позивача на площі 8 га урожаю 2013 року так і залишилась в полі незібраною. До матеріалів справи залучені фотографії поля з незібраною кукурудзою та довідка сільської ради про площі угідь (а.с.88-91).

Відповідач пояснив, що місце здійснення ним господарської діяльності - с.Шелепухи Черкаського району відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2. В інших населених пунктах району та області відповідач не проводить жодної господарської діяльності.

При дослідженні тексту договору від 11.09.2013 (а.с. 9-10), судом першої інстанції встановлено, що сторони не вказали місце його укладання, як і місце підписання додаткової угоди та додатків.

Матеріали справи не містять первинних документів, які підтверджують місце проведення робіт по збиранню врожаю на замовлення відповідача.

Листи обліку роботи тракториста-машиніста позивачем не надані з мотивів автоматичного фіксування об'ємів робіт за допомогою GPS-навігатора.

Дані GPS-навігації комбайнів та викопіювання з топографічної карти, на які посилається позивач (а.с. 54-62), складені ним в односторонньому порядку, без посилання на джерело інформації, ідентифікацію навігаційної системи, координати полів, площі полів, об'єми зібраного врожаю тощо.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, дані навігатора не є протоколом роботи навігатора, натомість це зкомпонована позивачем на власний розсуд таблиця, яка не ідентифікує виконання робіт на замовлення відповідача.

Крім того, відповідно до пункту 3.5. договору від 11.09.2013 (а.с. 9) сторони домовилися, що їхні повноважні представники здійснюватимуть щоденний облік обсягу наданих послуг шляхом підписання актів звірки зібраної продукції, на підставі яких представники сторін підписують акт передачі-приймання наданих послуг за кожних зібраних 200 га врожаю або при закінченні обсягів наданих послуг протягом 3-х календарних днів з моменту настання відповідної події.

До матеріалів справи позивачем не було надано ні двосторонніх щоденних актів звірки зібраної продукції, ні доказів виставлення відповідачу податкових накладних на підтвердження вчинення господарської операції, ні доказів укладання з відповідачем агентських угод та договорів комерційного посередництва на збирання врожаю 2013 року.

Позивачем не було надано належних доказів місця виконання робіт на користь відповідача, площі полів, об'єми зібраного збіжжя та його передачу відповідачу. Відповідних доказів матеріали справи не містять.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, викладені у позовній заяві, не були доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що стало підставою для відмови у позові.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини не спростував, не надав їм належної правової оцінки та неправильно застосував норми матеріального права.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 у справі № 925/182/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2014 у справі № 925/182/14 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15, літ А, н/п 17, ЄДРПОУ 37702357) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) 913, 50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова