Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 910/25419/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Євсікова О.О.

Мирошниченка С.В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Лінкевич О.В., дов. № 08-03-29/61-14 від 26.02.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року

у справі № 910/25419/13 господарського суду міста Києва

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"

до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення шкоди в порядку регресу у розмірі 50 000 грн.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", просило стягнути з відповідача 50 000,00 грн. збитків в порядку регресу (а.с. 6-8).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року (головуючий Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) (а.с. 169-173) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 126-129).

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 180-182).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/299 від 23.07.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Євсіков О.О., Мирошниченко С.В. (а.с. 177).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 року касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.07.2014 року (а.с. 178-179).

У судове засідання 30.07.2014 року представник позивача - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача - відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.08.2011 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа страхування" та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Фінанс" було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 046.0318665.008, відповідно до умов якого позивачем застраховано майнові інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Фінанс" пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням наземного транспортного засобу автомобіля "Lexus LX570", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків (а.с. 9-18).

Судами також встановлено, що 14.02.2012 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі № 757/13843/13-п ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що спричинило вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 28-29).

Відповідно до висновку експертного дослідження № 6902 від 21.02.2012 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Lexus LX570", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 246 859,93 грн. (а.с. 45-50).

Судами встановлено, що позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 257 870,68 грн.

Місцевим та апеляційний господарськими судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобілю "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем з нульовою франшизою та лімітом по майну в 50 000 грн. (а.с. 89).

Згідно ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про обгрунтованість і доведеність позовних вимог та, відповідно, про задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про незастосування судами норм ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є необгрунтованими, оскільки спірні правовідносини пов'язані з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, а зазначеною статтею врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком.

Інші доводи заявника касаційної скарги грунтуються на особистому трактуванні норм матеріального права, спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року у справі № 910/25419/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: О.О. Євсіков

С.В. Мирошниченко