Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 910/15129/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Палій В.М.,

Цвігун В.Л.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду

від 24.02.2014р.

у справі №910/15129/13 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс""

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

"УкрБудКонтракт";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

"Металургійний центр"

про стягнення 770 184,39 грн.

за участю представників:

ТОВ "Будмонтажсервіс" - не з'явилися;

ТОВ "УкрБудКонтракт" - Тараба Н.В.;

ТОВ "Металургійний центр" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом і просило суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний центр" суму основного боргу у розмірі 770 184,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами зобов'язання за договором субпідряду №03/12/2012 від 03.12.2012р. щодо оплати виконаних позивачем у лютому-березні 2013р. робіт, підписання актів приймання-передачі виконаних робіт та довідок про їх вартість. Позивач посилається на умови п.4.2. договору, яким визначено, що у разі невиконання генпідрядником (перший відповідач) обов'язків з оплати виконаних робіт, такий обов'язок має виконати замовник (другий відповідач). Оскільки відповідачі свій обов'язок не виконали, то в силу ст.543 ЦК України вони мають нести солідарний обов'язок з оплати виконаних позивачем робіт.

У своїх відзивах на позов відповідачі проти його задоволення заперечували, посилаючись на те, що у лютому-березні 2013р. спірні роботи позивачем не виконувались (т.2 а.с.17-22, 143-147).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів відсутності належних доказів виконання позивачем робіт за договором у лютому-березні 2013 року (т.3 а.с.54-60).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.3 а.с.92-97).

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.4 а.с.38-41).

До розгляду поданої касаційної скарги по суті, позивач надіслав клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, посилаючись на відрядження свого повноважного представника, яке відхилено касаційною інстанцією з тих підстав, що: явка представників сторін в засідання касаційної інстанції не є обов'язковою і не визнана такою судом; у разі неможливості участі певного представника, позивач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

03.12.2012р. між ТОВ "Будмонтажсервіс" (субпідрядник), ТОВ "Укрбудконтракт" (генеральний підрядник) та ТОВ "Металургійний центр" (замовник) укладено договір субпідряду №03/12/2012р., предметом якого є виконання субпідрядником монолітних робіт на об'єкті - реконструкція з надбудовою нежитлового будинку під офіс на бульварі Івана Лепсе, 6, корпус №3, літера "У" в Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 2.2. договору субпідрядник виконує роботи з використанням арматури та бетону, поставлених замовником, на своєму устаткуванні та своїми інструментами, якщо інше не встановлено додатковою угодою до договору. В будь-якому разі вартість, вид та марка матеріалів та устаткування узгоджується із замовником та генеральним підрядником.

У відповідності до розділу 6 договору замовник передає генеральному підряднику арматуру і бетон для виконання робіт на підставі акта приймання-передачі матеріалів, копія якого надається субпідряднику. Субпідрядник зобов'язаний кожного місяця разом з актами форми КБ-2в передавати генпідряднику в двох екземплярах акт витрати матеріалів, в якому повинні бути відображені обсяги витрат арматури і бетону за поточний місяць. На підставі акта субпідрядника генпідрядник щомісячно складає в двох екземплярах акт витрати матеріалів та передає його замовникові на розгляд. Субпідрядник письмово за два робочі дні до початку приймання сповіщає генпідрядника про готовність окремих відповідальних конструкцій і прихованих робіт у випадку, якщо це не суперечить технології провадження робіт. В іншому випадку цей термін може бути скорочений до технологічної необхідності. Їх готовність підтверджується двосторонніми актами проміжного приймання відповідальних конструкцій і актів огляду схованих робіт. Якщо закриття робіт виконане без підтвердження генпідрядника, або він не був інформований про це, або інформований із запізненням, то по його вимозі субпідрядник зобов'язаний за свій рахунок розкрити будь-яку частину прихованих робіт відповідно до вказівки генпідрядника, а потім відновити її.

За умовами розділу 7 договору здавання-приймання виконаного комплексу робіт за договором здійснюється щомісячно і оформляється формами №КБ-2В, №КБ-3, актами приймання-передачі матеріалів та актами витрати матеріалів, підписаними сторонами. Претензії до виконаних робіт за договором при їх наявності, порядок і терміни їх усунення вказуються в акті недоробок, складеному і підписаному сторонами. Виправлення, усунення дефектів, недоробок, недоліків у роботах здійснюється силами і за рахунок субпідрядника. Недоробки, дефекти, недоліки вважаються виправленими, усунутими з моменту підписання генпідрядником акта про виправлення, усунення недоробок. Приймання завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, в який входять роботи, зазначені в договорі, проводиться відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку і оформлюється актом Державної приймальної комісії.

Відповідно до пункту 2.3. договору роботи вважаються виконаними субпідрядником та прийнятими генпідрядником після підписання сторонами останнього (у часі) акта виконаних робіт (форма №КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), підписанням яких завершується виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (Додаток №2 до Договору), з розшифровкою складу робіт, а також наданням усієї необхідної технічної документації, що відповідає видам робіт, виконуваних субпідрядником.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться генпідрядником щомісяця на підставі підписаних сторонами актів за формою №КБ-2в, довідок за формою №КБ-3, актів приймання-передачі матеріалів та актів витрати матеріалів, не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання генпідрядником зазначених актів та довідки за місяць.

Згідно п.4.2. договору, у разі прострочення з боку генпідрядника терміну оплати виконаних робіт більше ніж на 10-ть банківських днів, субпідрядник має право вимагати оплати виконаних робіт від замовника; замовник протягом 5-ти банківських днів з моменту звернення субпідрядника зобов'язаний сплатити вартість виконаних робіт на підставі підписаних замовником актів за формою №КБ-2в та довідок №КБ-3.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду і в силу ст.ст.173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, в силу ст.837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судами встановлено, що позивач виконав, а перший відповідач прийняв виконані у грудні 2012р. будівельні роботи на суму 620 216,98 грн., у січні 2013р. - на суму 280 422,57 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт №№54-67, довідками про їх вартість за грудень 2012р., січень 2013р. Другий відповідач вказані роботи оплатив на суму 900 217,02 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних позивачем у лютому-березні 2013р. робіт.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що крім виконаних у грудні 2012р. - січні 2013р. і оплачених робіт, ним виконувались роботи на об'єкті ще й у лютому-березні 2013р., на підтвердження проведених яких ним підписано акти приймання-передачі виконаних робіт №№68-75 за лютий 2013р. на суму 698 469,13 грн., акти приймання-передачі виконаних робіт №№76-79 за березень 2013р. на суму 71 292,73 грн., довідки про вартість цих робіт та направлено вказані документи на адресу відповідачів. Між тим, відповідачі акти не підписали, за виконані роботи не розрахувалися, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення заявлених вимог відповідачі стверджували, що роботи, зазначені у вказаних актах, позивачем не виконувались.

Отже, як вірно визначено судом першої інстанції, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту виконання позивачем спірних робіт.

Оцінивши у сукупності надані сторонами докази, суди двох інстанцій дійшли висновку, що виконання позивачем спірних робіт не підтверджується належними та допустимими доказами.

При цьому суди двох інстанцій виходили з того, що позивачем не надано документів на підтвердження передачі другим відповідачем (замовником) позивачу арматури і бетону, з використанням яких мають виконуватись роботи; актів витрат матеріалів, а також доказів надання відповідачам усієї необхідної технічної документації, що відповідає видам робіт, виконуваним позивачем, як то передбачено умовами договору. Враховано судами й те, що на будівельному майданчику (об'єкт робіт за договором) баштові крани робітниками позивача у період з 01.01.2013р. по 01.04.2013р. не використовувались; монолітні залізобетонні конструкції на об'єкті технічному нагляду для огляду не надавались, акти на приховані роботи позивачем також не надавались та не підписувались.

Отже, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що в порушення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України позивач не надав, у тому числі на вимогу суду, належних та допустимих доказів виконання ним спірних робіт.

Посилання скаржника на акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013р. на суму 698 469,13 грн., за січень 2013р. на суму 71 292,73 грн. та довідки про їх вартість, колегія суддів не бере до уваги, оскільки з урахуванням встановлених судами обставин само по собі їх виготовлення і підписання позивачем, за відсутності будь-яких документальних доказів на підтвердження фактичного виконання вказаних в них робіт та за наявності заперечень з боку відповідачів такого факту, не може свідчити про їх виконання.

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт того, що спірні роботи позивачем не виконувались, висновок судів про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позову, є правомірним.

З урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів з урахуванням положень ст.ст.32, 33, 34 ГПК України, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013р., відсутні.

Доводи скаржника не спростовують правильних висновків судів, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. у справі №910/15129/13 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Палій В.М.

Цвігун В.Л.