Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 28.07.2015 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №909/850/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 909/850/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Палій В.В.,

розглянувши касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, і товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", м. Івано-Франківськ,

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015

зі справи № 909/850/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (далі - Компанія)

про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

позивача - Смакоти Н.І.,

відповідача - Нестеренко М.М., Дрогомирецького І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015, позов задоволено частково: з Компанії стягнуто борг у сумі 14 468 464,45 грн., 1 715 347,09 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 340 279,01 грн., 140 201,76 грн. пені та 73 080 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

24.02.2015 господарським судом Івано-Франківської області на виконання названого рішення місцевого суду видано відповідний наказ.

24.02.2015 Компанія звернулася до місцевого господарського суду із заявою про розстрочення виконання зазначеного рішення суду зі справи на 120 місяців.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (колегія суддів у складі: Скапровська І.М. - головуючий суддя, судді Неверовська Л.М., Грица Ю.І.) заяву Компанії про розстрочення виконання згаданого рішення суду задоволено: виконання Компанією рішення суду першої інстанції зі справи розстрочено на 120 місяців за відповідним графіком. Зазначену ухвалу місцевого суду з посиланням на приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано наявністю належних підстав для розстрочення виконання рішення місцевого суду зі справи від 16.12.2014.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: Костів Т.С. - головуючий суддя, судді Марко Р.І., Желік М.Б.) названу ухвалу місцевого господарського суду зі справи скасовано та згадану заяву Компанії задоволено частково: виконання Компанією рішення суду першої інстанції зі справи розстрочено на 60 місяців з дня оголошення постанови рівними платежами на кожний місяць. Постанову апеляційного суду зі справи з посиланням на приписи статті 121 ГПК України мотивовано неврахуванням майнового стану Товариства.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить зазначену постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині задоволення заяви Компанії та відмовити в розстроченні виконання рішення суду зі справи в повному обсязі.

Компанія, у свою чергу, просить постанову апеляційного господарського суду від 26.05.2015 скасувати, а згадану ухвалу місцевого суду від 04.03.2015 залишити в силі.

Свої прохання скаржники обґрунтовують прийняттям судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Товариства та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Компанії з урахуванням такого.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У підпункті 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Задовольняючи заяву про надання розстрочки виконання рішення, господарські суди виходили з того, що органом державного регулювання до відповідача застосовано тариф на теплову енергію іншої теплопостачальної організації міста, який за своїм наповненням не покривав витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії Товариства за період з 28.09.2012 по 01.01.2014, що призвело до заподіяння шкоди, за попередніми розрахунками, на суму 13 834 652,68 грн., яка фактично дорівнює сумі заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ. Рівень розрахунків споживачів за поставлену відповідачем теплову енергію є низьким, станом на 01.01.2014 дебіторська заборгованість бюджетних установ і організацій та інших споживачів перед відповідачем за поставлений природний газ становить 5 407 695,36 грн. Компанія є збитковою, що підтверджується її балансом та звітом про фінансові результати станом на 30.09.2014, за яким чистого прибутку немає, а збиток складає 36 952 000 грн. Крім того, з 01.03.2015 для відповідача норматив перерахування коштів позивачу за природний газ за категоріями споживачів "населення", "бюджетні установи", "інші споживачі" становитиме 100 % (постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" від 29.12.2014 № 275), а тому незалежні від відповідача обставини спричинили неможливість проведення розрахунків Компанією за спожитий природний газ і виконання рішення суду.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого суду, апеляційний суд зменшив строк розстрочення виконання рішення до 60 місяців, виходячи з того, що господарський суд першої інстанції не врахував умови господарської діяльності Товариства, його майновий стан, державне регулювання тарифів на теплову енергію тощо.

Водночас обставини, наведені попередніми судовими інстанціями в обґрунтування розстрочення виконання, не є виключними та були підставою для істотного (на 90 %) зменшення розміру пені під час прийняття господарським судом рішення по суті спору, а отже, не є достатніми для розстрочки виконання зазначеного судового рішення.

З огляду на наведене висновок господарських судів про задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення місцевого суду зі справи є помилковим, а тому оскаржувані ухвала і постанова прийняті з неправильним застосуванням приписів статті 121 ГПК України, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для їх скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні названої заяви Компанії.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 116 "Про внесення змін до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" скасовано встановлений з березня місяця 2015 року для Компанії 100 % норматив з перерахування коштів позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1117 - 11111, 11113, 121 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 зі справи № 909/850/14 скасувати.

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" про розстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору з касаційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Івано-Франківської області.

5. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" залишити без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій