Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 913/740/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року за скаргою на дії Державної виконавчої служби України у справі № 913/740/13-г за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс", третя особа: Лисичанська міська рада, про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року боржник звернувся до господарського суду Луганської області із скаргою на дії посадової особи Державної виконавчої служби України про визнання рішення посадової особи відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними, скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 11.09.2013 року та постанови про арешт коштів від 11.09.2013 року, а також про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкласти провадження виконавчих дій для реалізації права боржника на самостійне виконання рішення та на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у зв'язку з порушенням державним виконавцем строків надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження, чим було позбавлено боржника права на самостійне виконання рішення суду та на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

У жовтні 2013 року боржник уточнив заявлені вимоги та просив визнати дії органів Державної виконавчої служби України неправомірними, скасувати постанову про стягнення з КП "Лисичанський теплосервіс" виконавчого збору від 11.09.2013 року, скасувати постанову про арешт коштів КП "Лисичанський теплосервіс" від 11.09.2013 року, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкласти провадження виконавчих дій на той самий строк, протягом якого були порушені права боржника неправомірними діями ДВСУ, тобто з 11.09.2013 року до дати вступу рішення суду про визнання протиправними дій органів ДВСУ в законну силу.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.10.2013 року (суддя Седляр О.О.) скаргу задоволено частково, визнано дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними, скасовано постанову про стягнення з КП "Лисичанський теплосервіс" виконавчого збору від 11.09.2013 року та постанову про арешт коштів КП "Лисичанський теплосервіс" від 11.09.2013 року, а в решті вимог скарги відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року (судді Кододова О.В., Агапов О.Л., Геза Т.Д.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Державна виконавча служба України вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати та в задоволенні скарги боржника відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника державного виконавця, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення господарського суду Луганської області від 13.05.2013 року в даній справі було видано наказ від 29.05.2013 року про стягнення з боржника заборгованості в сумі 35 000 000 грн., пені у сумі 136 500 грн., 3% річних у сумі 112 192 грн., інфляційні нарахування у сумі 70 000 грн. та витрат зі сплати судового збору у сумі 68 820 грн.

15.07.2013 року до Державної виконавчої служби України надійшла заява від стягувача про відкриття виконавчого провадження.

02.08.2013 року ВПВР Державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до якої постановлено боржнику самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом суду було направлено боржнику 15.08.2013 року.

Згідно з довідкою Лисичанського відділення поштового зв'язку "Укрпошта" від 19.09.2013 року рекомендовану кореспонденцію, яка містила постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013 року боржник отримав 17.09.2013 року.

11.09.2013 року Державною виконавчою службою України було винесено постанови про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги боржника про визнання дій відділу ДВС неправомірними, скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів, зобов'язання відділу ДВС відкласти провадження виконавчих дій на той самий строк, протягом якого були порушені права боржника його неправомірними діями.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення скарги в частині визнання дій відділу ДВС неправомірними, скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів мотивовано тим, що відділ ДВС не пересвідчившись про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013 року, надіслану на його адресу у порушення строків, почав здійснювати примусові виконавчі дії, порушивши право боржника на добровільне виконання рішення, а відмову в задоволенні решти скарги обгрунтовано передчасним зверненням боржника до суду з вимогою про відкладення виконавчих дій.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" зокрема зазначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

За ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, дійшовши висновку про скасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про арешт коштів боржника у зв'язку з порушенням державним виконавцем вимог п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, оскільки державний виконавець перед початком примусового виконання рішення не пересвідчився чи отримана боржником копія постанови про відкриття провадження, суди обох інстанцій не врахували, що наведена Інструкція на час відкриття виконавчого провадження та прийняття оскаржених постанов втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/3.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановивши, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013 року в порушення ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" була відправлена боржнику лише 15.08.2013 року та у зв'язку з цим визнавши дії державного виконавця з винесення постанов про стягнення виконавчого збору та накладення арешту неправомірними, не навели норм законодавства, які були порушені державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження і порушення яких мало б наслідком скасування спірних постанов.

До того ж, у відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Однак, як встановлено судами, боржник не скористався правом, наданим йому 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" та не звернувся до виконавчої служби з відповідною заявою про відкладення виконавчих дій з посиланням на несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Слід також зауважити, що з моменту надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження до винесення постанов про стягнення виконавчого збору та накладення арешту і після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження минув тривалий час, однак боржник не вжив жодних заходів щодо самостійного виконання судового рішення.

За таких обставин, суди обох інстанцій дійшли помилкового висновку про визнання дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними та скасування постанов від 11.09.2013 року про стягнення виконавчого збору і про арешт коштів, а тому оскаржені ухвала та постанова в зазначеній частині підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні скарги комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс".

В решті постанова апеляційного господарського суду як законна та обгрунтована підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року та ухвалу господарського суду Луганської області від 31.10.2013 року в частині визнання дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними, скасування постанов від 11.09.2013 року про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс" у зазначеній частині.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

С.Могил