Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 5006/32/111пн/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. (доповідач) - головуючого, Поляк О.І, Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя 2007", м. Донецькна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014р.у справігосподарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя 2007", м. Донецькдо Донецької міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради, м. Донецькпро визнання недійсним рішення за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Перехрестя 2007" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради про визнання недійсним рішення Донецької міської ради №42/172 від 26.02.2010р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Перехрестя 2007" земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючої адміністративної будівлі по проспекту Лагутенка, 1 у Ворошиловському районі".

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2014р. у справі №5006/32/111пн/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Перехрестя 2007" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 151 Земельного кодексу України, ч.5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та - неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2008р. ТОВ "Перехрестя 2007" звернулось до Управління "Єдиний дозвільний центр" Донецької міської ради з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки для експлуатації існуючої адміністративної будівлі по проспекту Лагутенка, 1 у Ворошиловському районі.

Рішенням Донецької міської ради №31/281 від 27.09.2009р. затверджено ТОВ "Перехрестя 2007" матеріали обрання земельної ділянки для експлуатації існуючої адміністративної будівлі по проспекту Лагутенка, 1 у Ворошиловському районі орієнтовною площею 0,045га та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для надання вказаної земельної ділянки в оренду.

26.02.2010р. Донецькою міською радою було прийнято рішення №42/172 "Про передачу ТОВ "Перехрестя 2007" земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючої адміністративної будівлі по проспекту Лагутенка, 1 у Ворошиловському районі".

Відповідно до вказаного рішення, міською радою було вирішено:

- затвердити ТОВ "Перехрестя 2007" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,0612га для експлуатації існуючої адміністративної будівлі по проспекту Лагутенка, 1 у Ворошиловському районі (п. 1);

- передати вказану земельну ділянку в оренду товариству строком на п'ять років (п.2);

- встановити річну оренду плату за земельну ділянку в розмірі 4% від її грошової оцінки (п. 3);

- зобов'язати ТОВ "Перехрестя 2007" укласти з міською радою відповідний договір оренди земельної ділянки (п. 4.1).

Докази укладання договору оренди землі між Донецькою міською радою та ТОВ "Перехрестя 2007" в матеріалах справи відсутні, однак останнє здійснює фактичне користування зазначеною вище земельною ділянкою.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним зазначеного рішення Донецької міської ради від 26.02.2010р. №42/172 з підстав його прийняття з порушенням вимог містобудівної документації та правил містобудування.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст. 124 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі", передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Статтею 123 ЗК України (в редакції станом на момент звернення позивача з клопотанням до Донецької міської ради) передбачався порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування юридичним особам, відповідно до якого, надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснювався на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені ч. 5 ст. 151 ЗК України, а саме: проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду), і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради разом з клопотанням про надання земельної ділянки, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як вбачається з наявного з матеріалів справи проекту землеустрою на земельну ділянку по просп. Лагутенка, 1 у Ворошиловському районі, загальна площа земельної ділянки, яка запроектована до відведення в оренду, становить 0,0612га; цільове використання землі - землі житлової та громадської забудови (код 1.11.6, 70.200 ф. №6-з УКФВЗ і КЗЄД); грошова оцінка земельної ділянки - 571671,13грн. (довідка №Ф-42420/2008 від 26.11.2008р. про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, видана Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області); розмір річної орендної плати складає 4% від грошової оцінки землі.

Межі, площа та умови відведення земельної ділянки погоджені із суміжними землекористувачами та відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку, діючим на момент звернення позивача з клопотанням до Донецької міської ради про передачу в оренду земельної ділянки, в тому числі, з органами містобудування і архітектури.

Статтею 17 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Згідно ст. 39 ЗК України (в редакції станом на момент прийняття спірного рішення міської ради), використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про планування та забудову територій" (який діяв на момент прийняття спірного рішення міської ради), відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Статтею 24 Закону України "Про планування та забудову територій" передбачалось, що згода на розробку містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта надавалась заявнику органами місцевого самоврядування у разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту.

Відповідно до ст. 13 "Про планування та забудову територій", детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, цільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Господарським судом попередніх інстанцій встановлено наявність в проекті землеустрою спірної земельної ділянки викопіювання М1:2000 з генерального плану міста Донецька із зазначенням місця її розташування, червоних ліній тощо та ситуаційний план земельної ділянки М1:10000, погоджений всіма уповноваженими органами.

За таких обставин, оскільки, як встановлено судом, на момент звернення позивача до Донецької міської ради з клопотанням про надання в користування спірної земельної ділянки проект землеустрою містив всю необхідну інформацію про розмір, призначення та місце розташування спірної земельної ділянки; - проект був розроблений у відповідності з вимогами чинного законодавства; - при ухвалені спірного рішення №42/172 від 26.02.2010р., яким був затверджений цей проект землеустрою, Донецька міська рада діяла в межах наданих їй повноважень та з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, а також враховуючи відсутність доказів про порушення відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів позивача при прийнятті оспорюваного рішення Донецької міської ради та недоведеність позивачем невідповідності вимогам закону спірного рішення органу місцевого самоврядування, висновок господарського суду попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. у справі № 5006/32/111пн/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: О.І. Поляк

В.І. Шаргало