Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 918/1211/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С.- головуючого (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Іванової Л.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2013 рокуу справі№ 918/1211/13господарського судуРівненської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг"доПриватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"простягнення 485 684,86 грн.за участю представника від позивача: Толочко А.П.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Приват Лізинг" звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" 485684,86 грн. відсотків по договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів № 2410/ХМ від 12.10.2010.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.10.2013 (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено у зв`язку із доведеністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 (судді: Огороднік К.М. - головуючий, Тимошенко О.М., Коломис В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено.

ТОВ "Приват Лізинг" не погодилося із постановою апеляційної інстанції та звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник, зокрема, зазначає, що п.2.5.2 договору є чинним, апеляційним господарським судом помилково трактовано умови п.5.1 договору поставки, за яким зобов`язання по оплаті товару та процентів за придбання товару у розстрочку припиняються лише їх належним виконанням.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 касаційну скаргу у справі №918/1211/13 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 03.03.2014 у зв`язку з перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці у справі №918/1211/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Мележик Н.І., Кочерова Н.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 розгляд касаційної скарги у справі №918/1211/13 відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.03.2014 у зв`язку з перебуванням судді Кочерової Н.О. у відпустці, виходом з відпустки судді Плюшка І.А. та завантаженістю судді Мележик Н.І. у справі №918/1211/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2014 розгляд касаційної скарги у справі №918/1211/13 відкладено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2014 розгляд касаційної скарги у справі №918/1211/13 відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 31.03.2014 у зв`язку з виходом судді Кочерової Н.О. з відпустки у справі №918/1211/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О. Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2014 розгляд касаційної скарги у справі №918/1211/13 відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.04.2014 у зв`язку з перебуванням судді Плюшка І.А. та судді Кочерової Н.О. у відпустці у справі №918/1211/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Іванова Л.Б. Цією колегією суддів Вищого господарського суду України заново розглянуто касаційну скаргу у справі №918/1211/13 в судовому засіданні 29.04.2014.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними, а судові рішення такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2010 між ТОВ "Приват Лізинг" як постачальником та ПП "Агро-Експрес-Сервіс" як покупцем укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів №2410/ХМ, за умовами якого позивач взяв на себе обов`язок у визначені цим договором строки передати відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов`язався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити проценти за придбання товару у розстрочку в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Також судами встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач передав відповідачу обумовлену договором продукцію виробничо-технічного призначення.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили графік оплати вартості товару. Зокрема кінцевий платіж у розмірі 47,14% в сумі 1871467,05 грн., що еквівалентно 169774,71 євро, покупець проводить до 25.10.2011.

Суди встановили, що всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов`язок по сплаті кінцевого платежу, встановленого пунктом 2.4 договору, у розмірі 47,14% виконав несвоєчасно, повністю розрахувавшись з позивачем лише 05.12.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з положень п.п.2.5.1, 2.5.2 договору, за якими у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань одного з пунктів 2.4.2 або 2.4.3 більше ніж на три дні, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти на розстрочені платежі, починаючи з другого дня після отримання товару. Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за придбання товару в розстрочку, встановлюється в розмірі 25% річних від неоплаченої вартості товару на момент платежу. Проценти нараховуються на несплачений залишок ціни товару, сума якого визначається відповідно до положень пункту 2.2 цього договору для визначення суми до сплати.

На кінцевий платіж згідно з пунктом 2.4.4 постачальник нараховує, а покупець сплачує проценти за розстрочений платіж, починаючи з 1 вересня 2011 року. Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за придбання товару у розстрочку, встановлюється у розмірі 25% річних від неоплаченої вартості товару на момент платежу. Проценти нараховуються на несплачений залишок ціни товару, сума якого визначається відповідно до положень пункту 2.2 цього договору для визначення суми до сплати.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційна інстанція виходила, зокрема з того, що позивачем неправильно визначено правову природу зобов`язання, оскільки досліджені судом документи підтверджують відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача іншої правової природи спірної суми, ніж вказано у позовній заяві.

Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що умовами договору передбачено дату кінцевого платежу поза строком дії договору, що виключає можливість застосування до нього положень договору про нарахування відсотків на вказану суму.

Апеляційний господарський суд не дослідив положень п.5.1 договору поставки, за яким господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року з дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов`язань покупця по оплаті ціни товару та процентів за придбання товару в розстрочку і відповідальності покупця, які припиняються лише їх належним виконанням.

Стягуючи суму відсотків на підставі п.2.5.1 починаючи з 01.09.2011 у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати товару, місцевий господарський суд не встановив їх правову природу.

Суди не звернули увагу, що в позовній заяві ТОВ "Приват Лізинг" просить стягнути з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" відсотки на підставі лише п.2.5.2 договору. Пункт 2.5.2 договору, на підставі якого у межах даної справи заявлено до стягнення грошову суму, в установленому законом порядку недійсним не визнавався та не оцінювався судами на його відповідність законодавству.

За ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді цієї справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги вищевикладене, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити підстави позову, правову природу заявлених у позовній заяві сум, перевірити правильність їх нарахування, в залежності від встановленого та з огляду на норми чинного законодавства прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Приват Лізинг" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 14.10.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі №918/1211/13 скасувати.

Справу №918/1211/13 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Л. Іванова