Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.03.2017 року у справі №910/1587/13
Ухвала КГС ВП від 18.01.2018 року у справі №910/1587/13
Постанова ВГСУ від 21.03.2016 року у справі №910/1587/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 910/1587/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівСеліваненка В.П., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від позивача за первісним позовом: не з'явились від відповідача за первісним позовом: Бриль П.О. від виконавчої служби: не з'явилисьна ухвалуГосподарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рокуза скаргоюКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№ 910/1587/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"про стягнення 13 317 917,88 грн.та за зустрічним позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі відповідач за первісним позовом, боржник) звернулось зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі ВДВС).

За результатами нового розгляду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року скаргу відповідача за первісним позовом задоволено. Визнано неправомірними дії ВДВС з винесення 30.10.2015 року в рамках виконавчого провадження №48838866 постанови про арешт коштів боржника та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1 338 673, 79грн. Скасовано постанову ВДВС від 30.10.2015 року про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №48838866. Скасовано постанову ВДВС від 30.10.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену в рамках виконавчого провадження №48838866.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року апеляційну скаргу ВДВС залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ВДВС приступив до вчинення примусових виконавчих дій, не пересвідчившись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. ВДВС також не з'ясував, яким був розмір заборгованість боржника перед стягувачем на момент звернення останнього із заявою про відкриття виконавчого провадження. Крім того, накладаючи арешт на грошові кошти боржника на його рахунках, ВДВС не перевірив інформацію про призначення таких рахунків.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішення, ВДВС звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду.

В касаційній скарзі, ВДВС звертає увагу суду на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження отримано боржником 03.10.2015 року, а постанови про накладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника та стягнення з боржника виконавчого збору винесено лише 30.10.2015 року. При цьому, боржником не було надано державному виконавцю будь-яких документів на підтвердження часткового виконання судового рішення. Крім того, в постанові про накладення арешту зазначено, що арешт накладено на грошові кошти на рахунках боржника, крім коштів, що зараховані на окремий рахунок, і у передбачених чинним законодавством випадках не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів на підставі виконавчих документів.

До розгляду касаційної скарги від ВДВС надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Обговоривши клопотання ВДВС, колегія не знаходить підстав для його задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача за первісним позовом, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/1587/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 12 728 797,30 грн. основного боргу, 423 624,72 грн. 3% річних, 165 495,86 грн. інфляційних втрат та 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

09.07.2015 року Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання вказаного рішення.

25.09.2015 року ВДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу №910/1587/13 від 09.07.2015 року, виданого Господарським судом міста Києва (т. 1, а.с. 26-27).

30.10.2015 року ВДВС прийнято постанову про арешт коштів боржника у межах суми 14725411,67 грн., що містяться на перелічених в постанові рахунках боржника, а також на всіх інших рахунках, крім коштів, що зараховані на окремий рахунок і, які у передбачених чинним законодавством випадках не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів на підставі виконавчих документів (т. 1, а.с. 30-32).

В цей же день, тобто 30.10.2015 року, ВДВС також прийнято постанову про стягнення виконавчого збору (т. 1, а.с. 35-36).

Статтею 121-2 ГПК України передбачено право оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Відповідач за первісним позовом вважає незаконними дії державного виконавця щодо накладення арешту на його грошові кошти, що знаходяться на відповідних рахунках та у межах відповідної суми, оскільки в постанові про арешт, серед визначених державним виконавцем рахунків боржника, в тому числі вказано рахунки із спеціальним режимом використання. Відповідач за первісним позовом також зазначає, що, сума заборгованості за судовим наказом, виданим у справі №910/1587/13, зменшилась та не відповідає сумі, з якою стягувач звернувся з метою примусового виконання рішення і в межах якої було накладено арешт на грошові кошти на рахунках боржника. Крім того, за твердженнями відповідача за первісним позовом, ним не могло бути виконано судове рішення у встановлений чинним законодавством строк для добровільного виконання, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження ним було отримана ним лише 05.10.2015 року. На думку боржника, вказана обставина виключає можливість стягнення з нього виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) (далі Закон) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою від 30.10.2015 року державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти боржника в тому числі на рахунку № 26045210323347, відкритому боржником у Публічному акціонерному товаристві "Прокредит банк", та на рахунку № 26042301181201, відкритому боржником у Публічному акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк", які є рахунками із спеціальним режимом використання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано протиправними дії державного виконавця з накладення арешту на грошові кошти на вказаних рахунках. При цьому, колегія суддів зазначає, що підстав для визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника від 30.10.2015 року в іншій частині, яка не стосується рахунків із спеціальним режимом використання, немає.

Що стосується постанови ВДВС про стягнення виконавчого збору від 30.10.2015 року судова колегія зазначає: як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач за первісним позовом зазначену постанову отримав поштою 03.10.2015 року.

Як свідчать матеріали справи, станом на день прийняття постанови ВДВС не було перевірено дійсну заборгованість у вказаному вище виконавчому провадженні, з урахуванням того, що платіжними дорученнями №1372 від 02.02.2015 року та №1558 від 16.03.2015 року (т. 1 а.с. 22-23) позивачу за первісним позовом було перераховано 620 000 грн., у відповідності до угоди №1734-14/1 від 31.12.2014 року (далі Угода) (т. 1 а.с. 15-18).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

В матеріалах справи відсутні документи про те, що відповідач за первісним позовом звертався до ВДСВ про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 36 Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.

Як вбачається з Угоди, яка укладена між сторонами по справі, з урахуванням додатків до неї, колегія зазначає, що фактично сторони самостійно розстрочили виконання рішення, на підставі якого був виданий наказ та відкрито виконавче провадження.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що сторони або ВДВС зверталися до суду щодо вирішення питання про розстрочку виконання наказу, виданого у даній справі.

Задовольняючи у повному обсязі заяву відповідача за первісним позовом, судами не були враховані приписи зазначених вище норм Закону.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга ВДВС підлягає частковому задоволенню, а саме: ухвала Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року в частині визнання неправомірними дій ВДВС з винесення 30.10.2015 року в рамках виконавчого провадження №48838866 постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках №26002000023929 в ПАТ "Укрсоцбанк" та №26001053103432 в Філії Київського головного регіонального управління ПАТ "Комерційний банк "ПриваБанк", №26002300665083 в ГУ по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк" підлягають скасуванню. І відповідно, в цій частині заява відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає. В іншій частині (щодо накладення арешту на рахунки із спеціальним режимом використання) ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року слід залишити без змін.

Що стосується постанови ВДВС від 30.10.2015 року про стягнення виконавчого збору, то в цій частині ухвала Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд для розгляду заяви відповідача за первісним позовом в частині, яка стосується оскарження дій ВДВС щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

При новому розгляді суду необхідно встановити дійсну заборгованість відповідача за первісним позовом на станом на 03.10.2015 року.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року, прийняті у справі №910/1587/13, в частині задоволення скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення 30.10.2015 року в рамках виконавчого провадження №48838866 постанови про арешт коштів боржника та скасування постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках №26002000023929 в ПАТ "Укрсоцбанк" та №26001053103432 в Філії Київського головного регіонального управління ПАТ "Комерційний банк "ПриваБанк", №26002300665083 в ГУ по місту Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк".

3. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

4. В частині задоволення скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення 30.10.2015 року в рамках виконавчого провадження №48838866 постанови про арешт коштів боржника та скасування постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку № 26045210323347 у Публічному акціонерному товаристві "Прокредит банк" та на рахунку № 26042301181201 у Публічному акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року, прийняті у справі №910/1587/13, залишити без змін.

5. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року, прийняті у справі №910/1587/13, скасувати в частині задоволення скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 30.10.2015 року в рамках виконавчого провадження №48838866 про стягнення виконавчого збору у сумі 1 338 673,79 грн. та скасування постанови про стягнення виконавчого збору. В цій частині направити матеріали на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для розгляду заяви Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Головуючий С.В.Бондар

Судді В.П.Селіваненко

В.І. Студенець