ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 910/6720/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Малетича М.М., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.16 та рішення господарського суду міста Києва від 15.05.15у справігосподарського суду міста Києва №910/6720/15-гза позовомкомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп",треті особи,які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, комунальне підприємство "Кінотеатр "Київська Русь",провизнання недійсними договорів,

за участі представників сторін:

від позивача - Фролова О.Г., Баранов В.С., Мороз В.В.,

від відповідача - Донченко К.Ю.,

від третіх осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

19.03.2015 комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп", треті особи Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, комунальне підприємство "Кінотеатр "Київська Русь" про визнання недійсними договорів. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що договори оренди обладнання №13/10/23 від 23.10.2013 та №13/11/29 від 29.11.2013, були укладені з порушенням норм законодавства, у зв'язку з чим існують підстави для визнання їх недійсними.

15.05.2015 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін 14.09.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Скрипка І.М., Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди обладнання №13/10/23 від 23.10.2013 та договір оренди обладнання №13/11/29 від 29.11.2013.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому просили їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 23.10.2013 р. між ТОВ "Артсінемагруп" (орендодавець) та КП "Київкінофільм" (орендар) було укладено два договори оренди обладнання: №13/10/23 та №13/11/29, відповідно до яких орендодавець у порядку та на умовах, визначених ними зобов'язався передати орендареві у платне строкове користування обладнання, що є власністю орендодавця.

Пунктом 1.2. зазначених договорів визначено перелік обладнання, яке передається у користування. Приймання і передача обладнання здійснюється повноважними представниками сторін. При передачі обладнання складається акт приймання-передавання, який підписується повноважними представниками сторін. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає обладнання іншій стороні цього договору. Обладнання повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем в момент підписання акту приймання-передавання. Обладнання вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передавання (п.п.2.1.-2.5. договору).

Згідно п.3.1. цих договорів строк оренди становить один рік з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до п.5.1. договорів оренди орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендареві обладнання у стані, що відповідає умовам цього договору. Орендар зобов'язаний у встановлені цим договором строки сплачувати плату за користування обладнанням у повному обсязі, в порядку та на умовах, визначених цим договором, повернути обладнання після закінчення строку цього договору орендодавцю в належному стані.

Пунктами 7.1.-7.2 договорів оренди визначено, що вони вважаються укладеними і набирають чинності з часу їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цих договорів починає свій перебіг у момент, визначений п.7.1 договору, та закінчується відповідно до п.3.1. договору (строк оренди становить 1 рік з часу підписання акта приймання-передачі).

Заперечуючи чинність оспорюваних правочинів через відсутність у керівника позивача відповідних повноважень та укладення їх без погодження з власником (контролюючим органом КМДА), КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про визнання договорів №13/10/23 та №13/11/29 недійсними з підстав, визначених ч.1 ст.215, ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статті 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положеннями частин 1, 3 статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи призначає (обирає) керівника підприємства.

Пунктом 5.1. Статуту КП "Київкінофільм", затвердженого рішенням Київської міської ради №450/1111 від 26.04.2007, визначено, що управління підприємством здійснює директор.

За пунктом 5.3.2. Статуту директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства відповідно до законодавства України, укладеного контракту та цього Статуту, за винятком тих, що віднесені до компетенції власника та інших органів управління підприємством.

Директор підприємства розпоряджається майном підприємства, укладає від імені підприємства будь-які угоди (договори, контракти), у тому числі зовнішньоекономічні, визначає вартість товарів, робіт та послуг, які реалізуються, надаються підприємством, приймає рішення про надання претензій і позовів до юридичних осіб усіх форм власності та фізичних осіб, у тому числі нерезидентів (п.5.3.4. Статуту).

У відповідності до положень п.7.1. Статуту, згідно яких планування фінансово-господарської діяльності здійснюється шляхом складення річних фінансових планів, Розпорядженням виконавчого органу Київської міськради (КМДА) №2323 від 01.11.2001 було затверджено "Положення про порядок складання річного фінансового плану підприємством, організацією, установою, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та господарським товариством, у якому є частка майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в розмірі не менше як 30%".

Узявши до уваги викладені норми матеріального права, положення Статуту та Фінансового плану КП "Київкінофільм" на 2014 рік, яким не було передбачено витрат коштів у сумі 3 021 150,00грн. на купівлю кінообладнання, як і не було затверджено таких видатків та витрат Департаментом комунальної власності м. Києва, попередні судові інстанції дійшли обгрунтованих висновків, що укладаючи оспорювані договори №13/10/23 від 23.10.2013р. та №13/11/29 від 29.11.2013р, директор КП "Київкінофільм" діяв із перевищенням наданих йому повноважень.

Крім того, судами установлено, що завищення боргових зобов'язань позивача підтверджується аудиторським звітом №070-5-07/14 від 07.04.2015, відповідно до якого вартість орендованого обладнання перевищує ринкову на 318,4 тис., що свідчить про понесення КП "Київкінофільм" зайвих витрат.

Частиною 1 статті 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Доказів такого схвалення КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" матеріали справи не містять, як і погодження дій директора останніх з компетентним органом - Департаментом комунальної власності міста Києва КМДА, про що також обгрунтовано зазначено судами обох інстанцій.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Установивши, що оспорювані правочини зі сторони позивача укладено особою з перевищенням наданих їй повноважень та за відсутності наступного схвалення, суди обох інстанцій, застосовуючи положення статей 33, 43 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності керуючись законом, дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсними договору №13/10/23 від 23.10.2013 та договору №13/11/29 від 29.11.2013, застосувавши положення ч.2 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Достатніх обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.16 та рішення господарського суду міста Києва від 15.05.15 у справі №910/6720/15-г - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяМ.М. Малетич СуддяН.М. Нєсвєтова