Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 904/6078/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 13.05.2015у справі Господарського суду№ 904/6078/13 Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Преміум" Торговий дім "БМК"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_5проповернення майна з чужого незаконного володінняу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Пижов В.В.;- відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Картере В.І. від 27.10.2015 № 02-05/828 розгляд справи № 904/6078/13 Господарського суду Дніпропетровської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум" Торговий дім "БМК" про повернення майна з чужого незаконного володіння вартістю 16 609, 42 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 у справі № 904/6078/13 (колегія суддів у складі: Мілєва І.В. - головуючий суддя, судді Загинайко Т.В., Кеся Н.Б.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум" Торговий дім "БМК" на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" вартість безпідставно набутого майна (вітрин завдовжки 1, 29 м (з охолоджувальним боксом) BELLUNO 1,1-1,2, кількість одиниць - 2 шт.) у розмірі 16 609,42 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 904/6078/13 (колегія суддів у складі: Березкіна О.В. - головуючий суддя, судді Дармін М.О., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 у справі № 904/6078/13 скасовано; у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 904/6078/13.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум" Торговий дім "БМК" визначеного позивачем майна вартістю 16 609, 42 грн.

Матеріально-правовою підставою даного позову позивач обрав ст. 1212 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що зазначене майно було передано відповідачу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, у якої спірне майно перебувало на зберіганні, без дозволу позивача, що підтверджується видатковою накладною № РВ-0097441 від 21.11.2011 та товарно-транспортною накладною № ТТВ-0097441 від 21.11.2011.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача вартість безпідставно набутого майна у розмірі 16 609, 42 грн., виходив з того, що факт передачі відповідачу спірного майна підтверджується товарно-транспортною накладною ТТВ-0097441 від 21.11.2011 та видатковою накладною № РВ-0097441 від 21.11.2011, на яких міститься печатка № 1 ТОВ "ПРЕМІУМ" Торговий дім "БМК"; відповідачем не спростовано факту нанесення відбитку печатки підприємства в товарно-транспортній накладній ТТВ-0097441 від 21.11.2011 та видатковій накладній № РВ-0097441 від 21.11.2011; згідно з актом інвентаризації від 28.12.2012 вітрини завдовжки 1,29 м (з охолоджувальним боксом) BELLUNO 1,1-1,2, у кількості 2 шт. на складі відповідача відсутні.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку - про відмову у позові, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

За положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції від 07.07.2011) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що видаткова накладна не містить обов'язкових реквізитів, оскільки підприємство, від імені якого складено документ не можливо ідентифікувати (в зазначеному розділі накладної вказано - ІПН), не зазначено посаду та П.І.Б. особи, яка здійснила господарську операцію. Крім того, отримувачем товару зазначений позивач - АПК-Інвест, а відповідач - ТОВ "ПРЕМІУМ" Торговий дім "БМК" відповідно до даної видаткової накладної не є стороною господарської операції.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що товарно-транспортна накладна № ТТВ-0097441 від 21.11.2011 також не є належним доказом наявності майна саме у відповідача, оскільки вона містить дані, які не співпадають з даними, зазначеними у видатковій накладній. Так, відправником у ній зазначено ПП ОСОБА_5, а вантажоодержувачем - АПК-Інвест ПАТ Холодильники, пункт навантаження - м. Луганськ. Відповідач згідно із зазначеною товарно-транспортною накладною не є стороною господарської операції.

Відповідно до висновку № 2508-13 судової почеркознавчої експертизи від 15.01.2014 підписи в графі "Вантаж одержав" товарно-транспортної накладної № ТТВ-0097441 від 21.11.2011 та в графі "Принял" видаткової накладної № РВ-0097441 від 21.11.2011 - виконані не ОСОБА_10 (комірником відповідача), а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (т. 1 а. с. 194-198).

В той же час, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, наявність на видатковій накладній та товарно-транспортній накладній печатки відповідача не є доказом отримання саме ним майна, зазначеного в видатковій накладній, оскільки він не зазначений ані як відправник, ані як отримувач товару і не є стороною господарської операції згідно із даними, вказаними в зазначених документах. До того ж, позивачем не надано довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум" Торговий дім "БМК" на одержання спірних цінностей, яка в свою чергу є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не довів факт набуття відповідачем спірного майна.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2010 між позивачем (поклажодавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (зберігачем) було укладено договір зберігання б/н (далі - договір). За умовами даного договору поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов'язується повернути поклажодавцеві по закінченню терміну зберігання у схоронності наступне обладнання: - найменування: вітрина завдовжки 1, 29 м (з охолоджувальним боксом) BELLUNO 1,1-1,2, кількість одиниць - 10 шт., вартість за одиницю - 9 965,64 грн. (з ПДВ), загальна вартість - 99 656,54 грн. (з ПДВ).

Відповідно до акту прийому-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 01.11.2010 поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання обладнання у наступній номенклатурі та кількості: - найменування: вітрина завдовжки 1, 29 м (з охолоджувальним боксом) BELLUNO 1,1-1,2, кількість одиниць - 10 шт., вартість за одиницю - 9 965,64 грн. (з ПДВ), загальна вартість - 99 656,54 грн. (з ПДВ).

Обґрунтовуючи підстави позову Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" зазначило, що спірне майно було передано відповідачу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, у якої спірне майно перебувало на зберіганні відповідно до договору зберігання від 01.11.2010.

Відповідно до частини 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства для забезпечення схоронності речі, зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто (ч. 1 ст. 943 ЦК України)

При цьому, ст. ст. 950, 951 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Оскільки апеляційним господарським судом встановлено недоведеність позивачем факту набуття відповідачем спірного майна, то відповідно до положень статей 942, 943, 950, 951 ЦК України саме на зберігача покладена відповідальність за збереження майна, тому колегія суддів касаційної інстанції вважає цілком обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судом обставин, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 904/6078/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ