Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року Справа № 916/188/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Одескомунтранс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. (головуючий суддя Лисенко В.А., судді Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.)у справі№ 916/188/14 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна"доКомунального підприємства "Одескомунтранс"простягнення 883.373,80 грн.,за участю представників:позивачаПолохало Т.А., Левіт В.С.,відповідачаГоровий А.О.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2014 р. у справі № 916/188/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю: стягнуто з Комунального підприємства "Одескомунтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" 883.378,8 грн. заборгованості та 26.501,22 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 35 ГПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 267, 526, 901 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про підтвердження матеріалами справи факту надання позивачем послуг відповідачу.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" (виконавець) та Комунальним підприємством "Одескомунтранс" (замовник) укладено договір субпідряду № 01-2010 OD, предметом якого є зобов'язання замовника доручити виконати та оплатити, а зобов'язанням виконавця - надати послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) у місті Одеса для зазначених у пункті 3.3 цього договору ЖКС, у порядку та в строки, визначені цим договором.

Відповідно до пункту 2.4 договору акт виконаних робіт підписується протягом 7 (семи) календарних днів по закінченню оперативного періоду надання послуг. Після підписання акта виконаних робіт уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо об'єму вивезених та утилізованих ТПВ вважаються необґрунтованими. Жодна із сторін не вправі відмовитись від підписання актів виконаних робіт. У разі наявності розбіжностей, підтверджених письмово, сторони підписують акт із зазначенням фактичних розбіжностей. Розбіжності повинні бути підтвердженими виключно актами про невиконання виконавцем своїх зобов'язань згідно з договором, складеними за участю уповноваженого представника обох сторін.

У випадку, якщо у замовника є претензії щодо якості та кількості послуг, що надаються виконавцем, він має право звернутись до виконавця з претензією, а виконавець зобов'язується протягом 5 календарних днів розглянути цю претензію, надати обґрунтовану відповідь і задовольнити законні та розумні вимоги замовника. В будь-якому разі сам факт надання претензії не може слугувати підставою для неоплати послуг виконавця за будь-який період (п. 2.5 договору).

Згідно з п. 3.2 договору сторони домовились, що протягом всього строку дії договору замовник зобов'язується здійснювати оплату за стандартний період оплати (1 місяць) на підставі виставленого виконавцем рахунку та згідно з підписаними актами виконаних робіт не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що середня вартість надання послуг за стандартний період оплати складає 735.748,00 грн. з ПДВ.

Замовник окремо оплачує виконавцеві витрати на знешкодження та захоронення відходів, якщо такі витрати виникатимуть (п. 3.5 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2014 р., а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що у відповідача не виникло обов'язку з оплати вартості послуг за договором субпідряду від 11.01.2010 р. у період з жовтня 2010 року по січень 2011 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх надання.

В той же час суд апеляційної інстанції відзначив, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 35-26-24-25/17-183-2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р., встановлено, що після укладення договору № 01-2010 OD від 11.01.2010 р. на вивезення твердих побутових відходів сторони дійшли згоди, що ТОВ „Ремондіс Україна" буде перевозити відходи на Полігон ТПВ-1, а КП "Одескомунтранс" буде здійснювати захоронення відходів за ціною 6,50 грн. за 1 м3 відходів.

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження домовленостей щодо визначення характеру послуг із захоронення відходів та визначення вартості зазначених послуг сторонами були підписані акти виконаних робіт: № 174, № 262, № 906, № 1692, № 2453, № 14163, № 15761, №017073.

За домовленістю між сторонами договору субпідряду позивач здійснював вивезення побутових відходів з території підпорядкованій ЖКС "Порто-Франківський" в повному обсязі, враховуючи будинки комунальної та приватної власності, юридичних та фізичних осіб - підприємців, установ, організацій та комерційних структур, що підтверджується листом відповідача від 01.02.2011 р. та підписаними між сторонами дислокаціями контейнерів та графіком вивозу ТБО № 1, 2, 3.

В період надання послуг відповідачем підписувались акти виконаних робіт № 45, № 62, № 81, № 100, № 113, № 135 без зауважень до якості та кількості наданих послуг.

26.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ремондіс Україна" та Комунальним підприємством „Одескомунтранс" був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог та реструктуризацію заборгованості, за умовами якого відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання за послуги з вивезення твердих побутових відходів, наданих позивачем за договором субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р. в загальній сумі 4.310.308,15 грн., з яких: 4.184.765,19 грн. заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів, 125.542,96 грн. штрафних санкцій з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору позивач має перед відповідачем непогашене грошове зобов'язання за послуги із захоронення твердих побутових відходів, наданих відповідачем в загальній сумі 1.577.875,26 грн., з яких: 1.517.187,75 грн. заборгованості за послуги з захоронення ТПВ, 60.687,51 грн. штрафних санкцій з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За умовами пункту 2.2 договору про зарахування зустрічних однорідних вимог та реструктуризацію заборгованості з моменту підписання цієї угоди грошове зобов'язання позивача за послуги із захоронення твердих побутових відходів, вказане у п. 1.2. цієї угоди, вважається зарахованим і припиненим у сумі 1.577.875,26 грн.

Згідно з пп. "іі" п. 2.2 цього договору з моменту підписання договору про зарахування та реструктуризацію грошове зобов'язання позивача перед відповідачем у сумі 1.577.875,26 грн. та грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у сумі 1.577.875,26 грн. є припиненими. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором субпідряду становить 2.732.432,89 грн. і підлягає поверненню (реструктуризації) відповідно до цієї угоди.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору з метою повного погашення залишку грошового зобов'язання відповідача, вказаного в пп. "ii" п. 2.2 договору ст. 2 цієї угоди, відповідач зобов'язується, починаючи з 25.11.2010 р., не пізніше 25 числа кожного місяця здійснювати часткові платежі згідно з графіком відповідно до додатку 3 до цієї угоди до повного погашення зобов'язання відповідача.

Згідно з графіком реструктуризації (погашення) заборгованості (додаток № 3 до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та реструктуризацію заборгованості від 26.10.2010 р.) відповідач повинен був сплачувати по 390.350,00 грн. до 25 числа кожного місяця, починаючи з 25.11.2010 р. протягом 7 місяців до 25.05.2011 р.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 35-26-24-25/17-183-2011 також встановлено, що в подальшому сторони домовились про перевезення позивачем відходів на полігон ТПВ-1 та захоронення відповідачем цих відходів за ціною 6,50 грн. за 1 м3 відходів. На підтвердження цих домовленостей сторонами були підписані акти виконаних робіт № 174, № 262, № 906, № 1692, № 2453, № 14163, № 15761, №017073.

Судом у зазначеному рішенні у справі № 35-26-24-25/17-183-2011також чітко встановлено, що в період з 01.10.2010 р. по 11.01.2011 р. ТОВ "Ремондіс Україна" продовжувало надавати Комунальному підприємству "Одескомунтранс" послуги з вивезення твердих побутових відходів на підставі Договору субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р., внаслідок чого виникла додаткова заборгованість в розмірі 2.523.373,80 грн. 31.03.2011 р. між КП "Одескомунтранс" та ТОВ "Ремондіс Україна" було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість на користь позивача склала 3.976.876,63 грн.

Колегія суддів відзначає, що розглядаючи справу № 916/188/14, суд першої інстанції належним чином не взяв до уваги вказані вище обставини (в т. ч. щодо виникнення у відповідача додаткової заборгованості за спірний період) як такі, що встановлені судом в іншій справі і не потребують доказування в силу вимог ст. 35 ГПК України.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги як належний доказ наявності спірної заборгованості акт звірки взаєморозрахунків від 31.03.2011 р. через те, що цей акт не є первинним документом, що підтверджує надання послуг, та не містить вказівок на приналежність до договору субпідряду.

Колегія суддів, не вдаючись до переоцінки доказів з урахуванням правил ст. 111-7 ГПК України, відзначає, що при цьому місцевий господарський суд не врахував такого.

Як встановлено судами обох інстанцій у справі № 916/188/14, 23.05.2011 р. між сторонами спору було укладено додаткову угоду №1 до договору субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р. про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, за умовами якої, з метою позасудового врегулювання спору та вирішення питання за взаємною згодою сторін питання погашення заборгованості з оплати послуг виконавця за договором субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р., яка виникла у замовника, з урахуванням положень договору про залік зустрічних однорідних вимог від 26.10.2010 р., сторони домовились, що заборгованість замовника перед виконавцем становить 3.976.876,63 грн. Штрафні санкції (в т.ч. неустойка, штраф, пеня, відсотки та інше) не нараховуються та не сплачуються.

Аналізуючи цю додаткову угоду як одну з правових і фактичних підстав позову, колегія суддів бере до уваги таке. Сторони додаткової угоди в п. 2 встановили, що зазначена у пункті 1 цієї угоди сума встановлена попередньо укладеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 31.03.2011 р., який є невід'ємною частиною угоди та договору субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р. Отже, з умов додаткової угоди випливає, що відповідач як підписанням вказаного акта звірки, так і укладенням додаткової угоди від 23.05.2011 р. визнав наявність заборгованості у спірний період; погодився зафіксувати її з посиланням на вказаний акт у відповідному правочині, вчиненому сторонами договору субпідряду, котрий в подальшому не оскаржувався.

Пунктом 3 зазначеної угоди сторони домовились, що погашення вказаної суми заборгованості буде здійснюватись Замовником відповідно до графіку: до 31.05.2011 р. - 700.000,00 грн., до 30.06.2011 р. - 600.000,00 грн., до 31.07.2011 р. - 662.812,77 грн., до 31.08.2011 р. - 662.812,77 грн., до 30.08.2011 р. - 662.812,77 грн., до 31.10.2011 р. - 662.812,77 грн., до 30.11.2011 р. - 662.812,77 грн., до 31.12.2011 р. - 662.812,77 грн.

У випадку виконання замовником умов п. 3 цієї угоди, вважається, що виконавець повністю задовольнив усі майнові та немайнові претензії за договором субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р. (п. 4 додаткової угоди).

Судами у справі № 35-26-24-25/17-183-2011 також встановлено, що в період з 25.05.2011 р. по 20.07.2011 р. від Комунального підприємства "Одескомунтранс" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" надійшли 2 платежі загальною сумою 1.000.000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 240 від 25.05.2011 р. на суму 700.000,00 грн. та платіжним дорученням № 395 від 20.07.2011 р. на суму 300.000,00 грн. Вказані платежі від відповідача надходили в рахунок погашення заборгованості, що виникла за послуги надані в період з 01.10.2010 р. по 11.01.2011 р. на підставі договору субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р., яку зарахував позивач у відповідності до призначення платежу та яку вказав відповідач в графі призначення платежу: "Плата за послуги з вивезення твердих побутових відходів за договором № 01-2010 OD від 11.01.2010 р.", оскільки заборгованість, що виникла до 26.10.2010 р. була реструктуризована згідно з договором про зарахування зустрічних однорідних вимог та реструктуризацію заборгованості від 26.10.2010 р.

Враховуючи викладене, рішенням у справі № 35-26-24-25/17-183-2011 встановлено факт надання позивачем відповідачу послуг за договором субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р., існування договору про зарахування зустрічних однорідних вимог та реструктуризацію заборгованості від 26.10.2010 р., існування заборгованості Комунального підприємства "Одескомунтранс", у зв'язку з чим задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про зарахування зустрічних однорідних вимог та реструктуризацію заборгованості від 26.10.2010 р. у розмірі 2.732.432,89 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на положення ч. 2 ст. 35 ГПК України апеляційний суд дійшов вірного висновку, що встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2012р. у справі № 35-26-24-25/17-183-2011 факти щодо наданих послуг та їх оплати не підлягають доведенню у даній справі.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в період з 01.10.2010 р. по 11.01.2011 р. з урахуванням часткової оплати складає 883.378,80 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 902 ЦК виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з Комунального підприємства "Одескомунтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" 883.378,8 грн.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем позовної давності колегія суддів відзначає, що в ході розгляду справи місцевий суд дійшов висновку, що у даному спорі позовна давність застосуванню не підлягає, не встановлено підстав для її застосування і судом апеляційної інстанції.

Крім того, враховуючи акт звірки взаємних розрахунків від 31.03.2011 р. та додаткову угоду № 1 до договору субпідряду № 01-2010 OD від 11.01.2010 р., якими сторони погодили, що заборгованість замовника перед виконавцем становить 3.976.876,63 грн., твердження відповідача про сплив строку позовної давності є необґрунтованим з огляду на положення ч. 1 ст. 264 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Одесакомунтранс" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. у справі № 916/188/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова