Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 5011-19/11326-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Сибіги О.М. - головуючого,

Волковицької Н.О.

Костенко Т. Ф.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "І Ел Сі Груп" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 06.03.2014у справіГосподарського суду міста Києваза позовом В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах територіальної громади в особі Київської міської радидо 1. Шевченківської районної у м. Києві ради 2. ТОВ "І Ел Сі Груп" 3. Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві радипровизнання договору недійснимв судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача-1: не з'явились,

відповідача-2: Кішинець В.А. (дов. від 21.05.14), Шифрук А.О. (дов. від 24.12.13),

відповідача-3: не з'явились,

Прокуратури: Гудименко Ю.В. (посв. № 01475 від 21.01.13),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 01.03.2013 р. господарського суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 19.06.2013 р. Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов задоволено, визнано недійсною позицію 74 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007р. № 167 щодо нежилого приміщення по провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 399,10 м2; визнано недійсною позицію 10 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, що є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві від 01.03.2007 № 20-з до переліку об'єктів що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення по провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10 м2; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.06.2007 р.; зобов'язано ТОВ "І Ел Сі Груп" повернути у власність територіальної громади м.Києва нежилі приміщення провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10 м2; проведено розподіл судових витрат.

Ухвалою від 06.03.2014 р. Київського апеляційного господарського суду в задоволенні заяви ТОВ "І Ел Сі Груп" про прийняття додаткової постанови відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду, ТОВ "І Ел Сі Груп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву скаржника щодо винесення додаткового рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, звертаючись із заявою про винесення додаткової постанови ТОВ "І Ел Сі Груп" послалось на те, що постанова від 19.06.2013р. Київського апеляційного господарського суду не містить рішення щодо позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнаного недійсним апеляційним господарським судом.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним, господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог.

При зверненні з позовом у даній справі прокурор просив застосувати наслідки недійсного правочину - повернути у власність територіальної громади м.Києва нежилі приміщення провулку Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10 м2.

Відповідно до п. 2.13. наведеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 ГПК) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього. Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності правочину також і щодо позивача.

Отже, виходячи з наведених приписів, застосування наслідків недійсного правочину також і щодо позивача є правом, а не обов'язком суду.

З врахуванням зазначеного вище, відсутності зустрічної позовної заяви відповідача про повернення одержаного за правочином, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви про винесення додаткової постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу від 06.03.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-19/11326-2012 залишити без змін.

Головуючий Сибіга О.М.

Судді Волковицька Н.О.

Костенко Т.Ф.