Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 910/17463/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на рішення відгосподарського суду міста Києва 20.11.2013та на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 25.02.2014 у справі господарського суду№ 910/17463/13 міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"провизнання недійсною додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007за участю представників сторін:

від позивача - Паламар Л.В.

від відповідача - Вегера А.А.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсною додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2013 у справі № 910/17463/13 (суддя Нечай О.В.) позов задоволено частково; визнано недійсним п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007; в іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" суму сплаченого судового збору в розмірі 127,44 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 у справі № 910/17463/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сухового В.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 у справі № 910/17463/13 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" відмовити повністю.

У запереченнях на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 - без змін. При цьому позивач, зокрема, зазначає, що надані відповідачем меморіальні ордери не підтверджують видачу кредитних коштів та їх перерахування на погашення заборгованості за відсотками.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та Закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ") було укладено кредитний договір № 010/08/3705, за умовами якого відповідач на положеннях та умовах цього договору відкриває позивачу невідновлювальну кредитну лінію у сумі 24 000 000,00 грн. строком до 15.07.2010 зі сплатою 15 % річних.

29.03.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 010/08/3705/7 до кредитного договору № 010/08/3705, за умовами якої станом на дату її укладання фактична прострочена заборгованість позичальника по сплаті суми кредиту становить 5 741 532,73 грн.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що станом на дату укладання додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 7 094 456,56 грн., у тому числі: 5 741 532,73 грн. - заборгованість з погашення суми кредиту; 1 352 923,83 грн. - заборгованість з погашення процентів.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що на підставі даної додаткової угоди з 29.03.2012 фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Згідно з п. 4 додаткової угоди кінцевий строк погашення фактичної заборгованості за сумою кредиту - 30.04.2012, плата за користування кредитом - 14 % річних.

Посилаючись на те, що додаткова угода № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007 передбачає збільшення заборгованості за кредитним договором без отримання кредитних коштів на суму 1 352 923,83 грн. та зобов'язує позивача сплачувати проценти на проценти, які були включені до суми основного боргу, Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" звернулось до суду з позовом про визнання вказаної угоди недійсною на підставі ст.ст. 203, 215, 1046 Цивільного кодексу України.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 203, 215, 217, 509, 627, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що п. 3 додаткової угоди укладений з порушенням приписів вищезазначених норм Цивільного кодексу України, оскільки за його умовами у позичальника виникає обов'язок, по-перше, повернути відповідачу кредит у розмірі більшому, ніж сума кредиту, отриманого позивачем від відповідача за кредитним договором (відповідач фактично не надавав позивачу кредит в сумі 1 352 923,83 грн.), по-друге, сплачувати проценти на додану суму заборгованості по процентам, що фактично є сплатою процентів на проценти.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 203, 627, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 175 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що укладаючи додаткову угоду, сторони дійшли згоди щодо проведення чергової капіталізації відсотків по даному кредитному договору.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним п. 3 оспорюваної угоди, суди попередніх інстанцій зазначили, що вказаний пункт суперечить ст.ст. 1046, 1054 ЦК України, оскільки передбачає обов'язок позичальника повернути кредит у більшому розмірі, ніж сума кредиту, отриманого позивачем за кредитним договором, та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, так як зобов'язує позичальника сплачувати проценти на додану суму заборгованості про процентам, що фактично є сплатою процентів на проценти.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак зазначені правові норми не встановлюють вимог щодо неможливості збільшення суми кредиту шляхом включення до нього суми заборгованості за процентами. Погоджена сторонами умова про збільшення заборгованості за сумою кредиту на суму заборгованості за процентами також не свідчить про нарахування процентів на проценти, оскільки з 29.03.2012 (моменту набрання чинності оспорюваною додатковою угодою) вказані кошти за своєю природою є кредитом.

Укладаючи п. 3 оспорюваної додаткової угоди, сторони діяли у межах вимог ст.ст. 3, 627 Цивільного кодексу України, відповідно до яких однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на наведене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007 суперечить ст.ст. 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України не можна визнати законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині визнання п. 3 оспорюваної додаткової угоди недійсним.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 у справі № 910/17463/13 у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007 підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 у справі № 910/17463/13 у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 у справі № 910/17463/13 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 25, ідентифікаційний код 20050164) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.